Для поступу потрібно більше

Я добре пригадую, як у 2015 році завершувалася напружена переговорна робота між Україною і Канадою над проектом угоди про зону вільної торгівлі.

У ті дні разом із Послом Канади в Україні паном Романом Ващуком ми почувалися не лише дипломатами, але й справжніми рятувальниками зі служби надзвичайних ситуацій.

Обоє ми добре розуміли стратегічну вагу цього документа.

І водночас не менш добре знали «бойовий норов» експертів з обох сторін: інколи профільним фахівцям буває нелегко порозумітися.

Переговори були непростими. З нашої сторони їх твердо проводила Наталя Микольська – торговельний представник і заступник міністра економіки України. На завершальному етапі переговорна група майже щодня контактувала з Прем’єр-міністром Арсенієм Яценюком. Врешті, цей виснажливий період завершився підписанням фінального робочого документа в Оттаві у липні 2015 році під час зустрічі Яценюка і глави канадського уряду Стівена Гарпера…

Безумовно, обидві сторони були солідарні у цій важливій справі.

Нас об’єднували цінності, інтереси та нові перспективи. Але вирішальне значення, на мій погляд, відіграла взаємна політична воля.

Політична воля дуже потрібна й сьогодні.

Відносини з Канадою мають для України особливе значення.

Велика українська присутність в Канаді – це наша знаменна двостороння перевага. Але було б неправильно зосереджуватися лише на цій важливій перевазі. Або покладати на це надмір відповідальності.

Канада – це вагомий глобальний актор.

Канадська модель життя і саме ставлення канадців до життя є прикладом і заохоченням для багатьох народів  світу – як для наведення внутрішнього ладу, так і для реалізації розсудливої, грамотної і водночас принципової зовнішньої політики.

В основі внутрішньої і міжнародної політики Канади стоять цінності і принципи. Це дуже багато важить.

З 1 січня 2018 року Канада розпочала річне головування в одному з найвпливовіших світових об’єднань – Групі Семи. Це – неформальний клуб семи найбільш розвинених демократій та економік світу, які разом із керівництвом Європейського Союзу зосереджують свою увагу на ключових світових проблемах.

Президентство в Групі Семи Канада присвячує кільком пріоритетам. Серед них – задачі глобального економічного зростання, підготовка до тих сфер діяльності, які людству готує майбутнє, просування теми гендерної рівності, міжнародна взаємодія з проблем кліматичних змін, океанів та екології.

У числі обраних п’яти пріоритетів уряд Канади виокремлює сферу, яка має життєво важливе значення для України.

Це – питання глобального миру і безпеки.

Як я розумію логіку обраних пріоритетів, наскрізною темою канадського головування в Г7 є життя людини: людські права, свобода, добробут, підготовка до нової цивілізаційної доби і водночас відповідальність за вплив людини на життя планети.

На мій погляд, головування Канади в Групі Семи – це унікальна нагода загострити глобальну увагу до агресії Росії проти України з гуманітарної перспективи, а отже, через призму масштабного порушення російським агресором прав людини на окупованих територіях в Криму і на Донбасі.

Президентство Канади в Г7 припадає на 50-ліття Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, яке відзначатиметься цього року.

Увесь світ з великою тривогою спостерігає за небаченим досі загостренням проблематики ядерної зброї.

Як відомо, Україна добровільно позбулася третього у світі ядерного потенціалу і таким чином зробила унікальний внесок у справу міжнародного миру й безпеки. Агресія Росії проти України, відтак, має універсальний й особливо небезпечний вимір.

Ми всі маємо надію, що у 2018 році російський конфлікт проти України щонайменше не буде загострюватися.

Без ілюзій сподіваємося, що спільний міжнародний тиск змусить Росію до миру.

Справа миротворчості набуде принципового значення.

Та це не панацея.

Самих миротворчих зусиль, на жаль, буде недостатньо без розгляду і розв’язання двох інших стратегічних питань – колективних гарантій безпеки Заходу для України та подолання катастрофічних наслідків агресії Росії проти нашої держави і визначення масштабів відповідальності агресора.

Перебуваючи в Києві,  Міністр закордонних справ Христя Фріланд підтвердила виняткову вагу, яку надає Канада захисту незалежності і територіальної цілісності України.

На моє переконання, у рамках головування в Групі Семи уряд Канади має всі можливості, щоб стати впливовим ініціатором нових зусиль для відновлення миру і безпеки в нашому регіоні, захисту міжнародного права на прикладах України та інших держав, які зазнали замаху з боку Росії, та оборони прав людини на окупованих українських територіях.

Міжнародна практика передбачає різні форми привернення світової уваги до складних і небезпечних проблем і загроз.

Варто подумати, щоб у 2018 році під егідою Канади започаткувати нову міжнародну площадку для обговорення, розгляду і, відтак, поширення правди про стан дотримання прав людини в загарбаному Росією Криму і на окупованій частині Донбасу – про масштабні переслідування людей, політичні та національні репресії, утиски кримських татар, українців та інших національних середовищ, придушення свободи слова, вибору і віросповідання.

Суть такого задуму – це привернення світової уваги до неословлених і часто мало відомих світові людських страждань унаслідок агресивної політики Росії та її замаху проти цивілізованого світового устрою.

Така форма роботи не суперечила б існуючим переговорним форматам чи засобам консолідованого міжнародного тиску на Росію.

Навпаки  вона доповнить спільні зусилля для відновлення в нашій частині Європи справедливості і поваги до людської гідності.

Такий підхід також дозволить подолати штучне розмежування тем окупації Криму і Донбасу.

Природа окупації – одна. Суть порушень прав людини – одна. Агресор – той самий.

І рано чи пізно агресор повинен нести відповідальність за свої злочини.

З січня 2018 року у складі Ради Безпеки ООН розпочинає роботу новий непостійний член – Польща. Поєднання цих двох важливих можливостей – головування Оттави в Групі Семи та участь Варшави в роботі головного органу Об’єднаних Націй, який несе відповідальність за підтримку міжнародного миру і безпеки, - відкриває важливі перспективи.

Не раз доводилося чути слова багатьох дипломатів про необхідність ширшого залучення партнерів України у справу мирного врегулювання.

На мій погляд, ідея про заснування міжнародної гуманітарної площадки з проблем прав і свобод людини на окупованих українських територіях Криму та Донбасу може стати додатковим інструментом нашої співпраці і відкрити міжнародному співтовариству нові свідчення злочинів Кремля проти миру і безпеки в Європі.

Замороження конфліктів розпочинається із замороження уваги до гостроти проблеми.

Замороження війни проти України та інших держав регіону, вчинених Росією, розпочалося із перетворення переговорної роботи на нездоланну трясовину.

Людська гідність не дозволяє замовчувати злочинів.

Захист наших спільних цінностей потребує творчої і наполегливої роботи. Потрібно шукати нові форми та ініціативи.

Україну, Канаду, Польщу і багатьох інших держав світу об’єднують єдині демократичні цінності, принципи та інтереси.

Але для поступу потрібно більше.

У 2018 році нам дуже потрібна взаємна сильна політична воля, щоб справді рушити до такого бажаного миру і безпеки.