«Крок до Балто-Чорноморської співпраці»

Президент України Петро Порошенко здійснив одноденний офіційний візит в Естонію, у ході якого він провів переговори з вищим керівництвом цієї країни та зустрівся з українською громадою. Український лідер заручився підтримкою Таллінна як у питанні збереження санкцій ЄС проти Росії, а також якомога швидшого скасування віз у ЄС для українців.

Зокрема на спільній прес-конференції, а також у спільній заяві лідерів обох країн президент Естонії Керсті Кальюлайд заявила, що обмежувальні заходи щодо Росії можуть бути скасовані лише тоді, коли Росія буде дотримуватися основних принципів міжнародного права та виконає Мінські домовленості. Вона також висловила впевненість, що зміна керівництва США не повинна привести до зміни цієї політики, оскільки «міжнародні правила політики не змінюються від проведення виборів».

Зі свого боку президент України подякував Естонії за таку рішучу позицію.

За його словами, в умовах, коли Україна є об’єктом агресії з боку РФ, потрібна світова, європейська та трансатлантична солідарність, «аж до звільнення української території від російського агресора, повного виведення російських військ і передачі під український контроль неконтрольованого ділянки україно-російського кордону».

Естонський прем’єр-міністр Юрі Ратас також на переговорах з главою української держави акцентував увагу на важливості мирного врегулювання конфлікту на сході України. За його словами, ради цього Естонія зробить усе залежне від неї під час головування в ЄС у наступному півріччі.

«Україна є і залишається важливим для Естонії партнером, доля якого для нас має важливе значення і в благополуччя якого ми вносимо свій максимальний внесок, будь то оборонне та економічне співробітництво між двома країнами, підтримка українських реформ або введення безвізового режиму з Європейським союзом», — наголосив Юрі Ратас.

«День» звернувся до голови Конгресу українців в Естонії Віри КОНИК прокоментувати значення цього візиту і розповісти, чому цій балтійській країні вдалося так швидко інтегруватись в ЄС і НАТО, а також стати лідером з електронного урядування. 

«НАЙВАЖЛИВІШИМ ЧИННИКОМ УСПІХУ ЕСТОНІЇ СТАЛА ЗАМІНА РАДЯНСЬКОЇ НОМЕНКЛАТУРИ»

— Цей візит є доволі знаковим. По-перше, естонський президент перебуває на своїй посаді лічені місяці і український президент запрошений одним з перших здійснити візит до Таллінна. Таким чином Естонія показує своє ставлення і свою підтримку Україні. А це є доволі важливим.

По-друге, в другій половині 2017 року Естонія буде головувати у Європейському Союзі. На цьому під час прес-конференції наголошували обидва президенти, обговорюючи перспективи двосторонньої співпраці. Вони висловлюючи сподівання, що під час головування в ЄС у Естонії будуть дещо більші повноваження і можливості більше зробити щось для України.

По-третє, в Естонії відбулась зміна уряду. Після оголошення імпічменту попередньому прем’єр-міністру, який представляв партію реформ, і до влади прийшла центристська партія, яка дуже давно перебувала в опозиції і через те, що вона підписала договір про співпрацю з путінською партією «Единая Россия» жодна політична сила не хотіла з нею співпрацювати. Тепер лідером центристської партії став Юрі Ратас, який напередодні візиту Петра Порошенка, запевнив у виступі по телебаченню, що Естонія і надалі буде підтримувати Україну. Тож можна говорити про послідовність зовнішньої політики Естонії, зокрема щодо України.

Підсумовуючи зустрічі українського президента з естонським керівництвом, можна сказати, що це демонстрація підтримки України. Більше того, у мене склалось враження, що на тлі глобальних змін, які відбуваються у світі (в США непередбачуваний президент, будуть вибори у Франції, на яких можуть прийти сили, що не будуть підтримувати Україну), Київ шукає тих партнерів, на яких справді можна буде опертись. А країни Балтії, зокрема Естонія на всіх рівнях: державному та суспільному —  завжди підтримували Україну.

Можна сказати, що цей візит, можливо, є кроком до Балто-Чорноморської співпраці. Зважаючи на те, що діється в ЄС, зокрема вихід Великобританії з євроспільноти та зростання популістських настроїв, мені здається, що зараз формуються більш локальні союзи. Тому логічною є наступна поїздка українського президента до Фінляндії, з якою теж можливий союз. А ця країна, відчуваючи загрозу від Росії, схиляється до вступу до НАТО. Відтак можливо буде тісніша співпраця з Україною.

— Чому Естонії швидко вдалося здійснити трансформації, вступити до ЄС і НАТО, а також стати лідером з електронного урядування?

— Естонці насправді цього прагнули. Звичайно, у 1990-ті роки було дуже складно: відбувся розрив усіх відносин, у першу чергу економічних. А в цій країні одразу до влади прийшли молоді реформатори, була замінена вся радянська номенклатура. На мою думку, найважливішим чинником успіху Естонії стала заміна радянської номенклатури, яка не могла трансформуватись до нових реалій.

Тоді до влади прийшла дуже молода команда, а прем’єр-міністром став Март Лаар, якому було 32 роки. Коли я його запитала, як йому вдалося це зробити, він відповів просто: «Ми дуже хотіли відійти від Радянського Союзу. Ми дуже хотіли стати незалежними. Ми дуже хотіли вступити в ЄС і НАТО, які були єдиними структурами, що могли захистити естонську незалежність».

Ще одним важливим моментом було те, що в Естонії не утворився олігархічний клан. Крім того, в Естонії не було і не має такої корупції, яка була в інших республіках за радянського періоду. Коли у нас виявляють корупціонерів, то їх притягують до відповідальності.

Важливим було те, що людям говорили правду, говорили про складності, не обіцяли молочні ріки. Разом з тим уряд робив реальні кроки, пояснюючи людям, що робиться і для чого.

Утім, на мою думку, найголовнішим чинником стала дуже сильна підтримка народом курсу на незалежність. Естонці дуже хотіли бути самостійними, незалежними і мати свою державу.

Треба відзначити, що перший уряд узяв на себе повну відповідальність і прийняв на себе все невдоволення народу, що спочатку під час реалізації реформ буде гірше. Але за два роки вони заклали основи реформ і після цього провели нові вибори. До влади прийшов інший уряд, партія реформаторів, прийнявши на себе удар, відійшла від влади. Це була мудра політика.

Естонія завжди пропонує передати Україні свій досвід, який є безцінним. Не треба придумувати тут якийсь велосипед і, звичайно, це не можна механічно переводити на українські реалії, а його потрібно якось адаптувати. Але в мене склалось враження, що в Україні мало фахівців, які б займались реформаторством, і чомусь вони не навчаються.