«Не помирайте, «динозаври»...!

Навіть патріархи політики, що довго живуть на білому світі, йдуть від нас. З ними йде епоха, уособленням якої вони були. Шимон Перес був і тим, і тим. Так написав один із користувачів «Фейсбуку», згадуючи видатного політика. Він понад 70 років був в ізраїльській політиці, і Армія оборони Ізраїлю багато в чому — його дітище.

Його сходження на вершину влади не було прямим і легким. Були миті тріумфу і прикрі поразки. Він не був ні майстром словесного фехтування, як прем’єр Менахем Бегін, ні керівником радикальної організації, як інший прем’єр Іцхак Шамір, ні командиром спецназу, як Аріель Шарон. Не було в нього героїчного ореолу.

Народився Сеня Перський 2 серпня 1923 року в селі Вішнево, тоді в Польщі, нині Білорусі. У селі мешкало 200 єврейських родин. Згадуючи свої дитячі роки, Шимон Перес писав: «Там переплелися патріархальний устрій життя дідуся Цві і бабусі Рівки, сучасна культура і сіонізм покоління моїх батьків». Мати Переса була обдарованою жінкою. Коли вона закінчила навчання, то захопилася російською літературою. Працювала бібліотекарем і викладала російську мову. Вечорами читала Сені і його молодшому братові Гігі (Гершону) видатного єврейського письменника Шолом-Алейхема, який писав на ідиш. Якщо не читала, то співала. У родині розмовляли ідишем, івритом та російською. У школі він вивчав польську, надалі вивчив англійську і французьку, знав трохи турецьку.

Через нестачу уваги з боку батька маленький Сеня прикипів душею до діда. Той ознайомив його з Біблією та історією єврейського народу. Допомагав хлопчикові вивчати Талмуд і читав йому російською Толстого й Достоєвського. Прихильність до класичної російської літератури Шимон Перес зберіг на все життя. Під впливом діда захопився поезією і в 9 років почав писати вірші.

1931 року Перес-старший емігрував до Палестини і, зміцнивши фінансове становище, навесні 1933 року почав умовляти на репатріацію дружину з дітьми. Шимон разом з матір’ю і молодшим братом Гершоном переїхав до Палестини 1934 року.

Закінчивши середню школу, Шимон (Сеня залишився в минулому) вступив до сільськогосподарської школи і почав працювати в кібуці. Значна частина єврейських поселенців в Палестині були прибічниками лівих ідей, часто-густо радикального спрямування. Для них кібуци, аналог радянських комун, були втіленням незалежності і справедливості. На їхню думку, у них реалізовувалося гасло: «Від кожного за здібностями, кожному по праці». Цікаво, що на відміну від радянських комун кібуцам судилося довше життя і вони стали тим підґрунтям, на якому розвинулося передове ізраїльське сільське господарство.  

У кібуці Шимон познайомився зі своєю дружиною Сонею і незабаром вступив до бойової підпільної організації «Хагана». В майбутньому вона стане основою Армії оборони Ізраїлю. У ній він познайомився з першим прем’єр-міністром Ізраїлю Давидом Бен-Гуріоном.

Перес завжди дотримувався лівих поглядів. У другій половині 1940-х рр. він вступив до партії МАПАЙ, попередниці Партії праці соціалістичного спрямування.

Організаторський талант Переса оцінив Бен-Гуріон. Він не відпустив його служити до армії, за що Шимон тривалий час зазнавав нападок політичних опонентів, оскільки в Ізраїлі всі чоловіки служать в армії, а направив на навчання до США. Після повернення 1952 році Перес став генеральним директором у Міністерстві оборони. Він стояв біля витоків ізраїльського військово-промислового комплексу і відіграв головну роль у створенні авіаційної, електронної і оборонної промисловості, реорганізував науково-дослідну роботу у військовій сфері. Упродовж десяти років служби в міністерстві його характеризували  як «технократа # 1».

До речі, в цей час Перес не залишав літературних занять. Час від часу у пресі з’являлися його вірші, статті, проза. Особливий успіх мала серія репортажів «Зі щоденника жінки», що публікувалася під жіночим псевдонімом. Критики не забули зазначити, що «нарешті в літературі на івриті зазвучав сильний і чистий жіночий голос».

1959 року Перес стає депутатом парламенту. Видатним політиком він став після війни Судного дня в жовтні 1973 року. Хоча ізраїльська армія і здобула тоді перемогу, але всім стали зрозумілими певні хиби під час бойових операцій. До того ж не так військових, як політичних та адміністративних. Саме тоді Перес очолив Міністерство оборони. На цій посаді був організатором знаменитої операції ізраїльського спецназу зі звільнення пасажирів лайнера, викраденого палестинськими й німецькими терористами до угандійського аеропорту Ентеббе.

1984 року новий крок у політичній кар’єрі — Перес стає прем’єр-міністром. Країна перебувала у тяжкому становищі. Незадовільні підсумки ліванської війни, висока інфляція, затяжна політична криза. За короткий термін Перес зумів знайти розв’язання нагальних проблем. Круті економічні заходи припинили інфляцію. Америка знов почала давати гроші, а низка країн Африки та Східної Європи відновили дипломатичні відносини з Ізраїлем. Допомогло також зниження курсу долара і цін на нафту.

Перес завжди був прибічником миру з палестинцями. За його активної участі 1993 року було укладено угоди з Організацією звільнення Палестини. Тоді багатьом здавалося, що на Близькому Сході може настати мир. Було підписано мирний договір з Йорданією, значно поліпшено відносини з рештою арабських держав. Шимон став одним з лауреатів Нобелівської премії миру за 1994 рік. Він неодноразово зазнавав невдач, але не переставав боротися за мир на Близькому Сході.

Перес зробив політику компромісів своєю тактичною зброєю. Він творив дива таємної дипломатії, зустрічаючись на конспіративних квартирах у різних містах Європи з високопосадовими арабськими лідерами. То хіба міг хтось передбачити, що одного з лідерів єврейської держави тепло прийматимуть у нафтових еміратах, а під небом Катару лунатиме ізраїльський гімн «Атіква».

Якось Перес сказав: «Коли я заклав підвалини авіаційної промисловості, авторитетні люди заявили, що я торгую білими слонами. Коли я купував зброю у Франції, деякі наші політики вимагали, аби я перестав морочити голову. Сьогодні мене вже не цікавить, що про мене кажуть. Я знаю своє завдання і виконаю його до кінця».

І він його виконав. До кінця.