Вашингтон – Москва і «українське питання»

Перший візит держсекретаря США Рекса Тіллерсона до Москви, який відбувся 12 квітня, певним чином тримав у напруженні весь світ. Адже напередодні й у день самого візиту лунали сигнали, що російський президент Володимир Путін не буде зустрічатися з головою американської зовнішньополітичної служби, що б стало прецедентом. Адже раніше хазяїн Кремля завжди зустрічався з держсекретарями США, коли ті перебували з візитами в Москві.

Тіллерсон провів п’ятигодинні переговори з Лавровим і двогодинну зустріч із Путіним. Головною темою переговорів держсекретаря США в Москві, як і очікувалось, було майбутнє президента Сирії — Башара Асада. На спільній прес-конференції американський і російський дипломати визнали, що не змогли дійти згоди щодо хімічної атаки в Сирії, а також щодо удару США по сирійській військовій базі, який відбувся після цієї атаки. «Удари, завдані нами по Сирії, були обґрунтовані, вони були спрямовані проти сирійських військ», — сказав Тіллерсон.

Російська сторона ж заявила, що немає жодних доказів, що сирійські війська використали хімічну зброю, і необхідно провести міжнародне розслідування. Однак через годину після прес-конференції представник Росії в ООН заблокував ухвалення резолюції ООН, яка передбачала таке розслідування.

Тіллерсон, зокрема, розкритикував нинішні двосторонні відносини між країнами як такі, що позначені «низьким рівнем довіри», та заявив, що «найбільші ядерні держави світу не можуть мати відносин такого характеру».

Держсекретар повідомив, що під час переговорів не обговорювалось питання скасування запроваджених Сполученими Штатами санкцій щодо РФ через анексію Криму та воєнну агресію РФ на Донбасі.

Він також зазначив, що «ситуація в Україні лишатиметься перепоною на шляху до покращання відносин між США та Росією, допоки у виконанні Мінських домовленостей не буде досягнуто повного прогресу», цитує слова держсекретаря інформагенція Reuters.

Тим часом Лавров, який виглядав досить пригніченим на прес-конференції, заявив: «У нас єдина позиція щодо того, що Мінські домовленості мають виконуватися». Він нагадав про існування двостороннього «каналу консультацій» між Москвою та Вашингтоном, створеного під час адміністрації Барака Обами, й відзначив зацікавленість нинішнього керівництва США у «продовженні двосторонніх контактів»  у доповнення до консультацій в рамках «нормандської четвірки». Але виникає питання, чому Росія їх не виконує. І цікаво побачити, чи почне вона їх виконувати після візиту Тіллерсона, який чітко наголосив, що «Росія має прибрати важкі озброєння на Донбасі, щоб місія ОБСЄ могла безперешкодно виконувати свої функції».

До речі, держсекретар зазначив на прес-конференції, що існують докази втручання Росії в американські вибори, за що можуть бути запроваджені додаткові санкції, й Москві було чітко донесено про це.

Досить красномовно прокоментували результати зустрічей держсекретаря США з російським керівництвом британські газети. «Путін ігнорує заклик США почати все спочатку і продовжує підтримувати режим Асада», під таким заголовком вийшла стаття в Times. Два інші видання — Financial Times і Guardian — вийшли майже з однаковими передовицями: «Тіллерсон каже, що відносини Росії та США перебувають на найнижчій позначці». Тим часом видання Daily Telegraph публікує колонку члена парламенту від консерваторів — Домініка Рааба — під заголовком «Треба навчитися боротись із російським ведмедем».

У той час як Financial Times називає переговори в Москві «відкритими і по суті», Times вважає, що зустріч була дуже напруженою, і не поспішає радіти можливому зближенню Росії та США.

А The New York Times так оцінила результати переговорів держсекретаря США у Москві: «На зустрічі Путін і Тіллерсон дуже мало з яких питань дійшли згоди». Тим часом The Washington Post опублікувала статтю про переговори під таким заголовком: «Тіллерсон, Путін зустрічаються під час поглиблення напруження через завдання Сполученими Штатами ракетного удару по Сирії».

Politico.eu опублікувало статтю під заголовком «Рекс Тіллерсон відчуває похолодання в Москві». Це видання зазначає, що держсекретаря США розкритикували, починаючи від Сирії, знання історії та його кадрові рішення під час незручної поїздки до Росії.

Німецька служба Deutsche Welle дещо по-іншому оцінює візит держсекретаря США в Москву. «Попри низький рівень довіри між країнами, передусім через розбіжності щодо останніх подій у Сирії, глави МЗС Росії та США після перемовин у Москві сигналізують готовність до діалогу та відновлення співпраці», — пише це видання.

ПРЯМИЙ КАНАЛ ІЗ КРЕМЛЕМ

Джон ГЕРБСТ, голова Євразійського центру Діну Патричі в Американській Раді, екс-посол США в Україні, Вашингтон:

— Обидві сторони дотримувались абсолютно різних позицій щодо двох найнагальніших питань, особливо — Сирії. Але тон на прес-конференції був приглушеним і підкреслював, до певної міри, необхідність вивчити розбіжності й працювати разом.

Щодо зустрічі Тіллерсона з Путіним. Росіяни послали сигнал, що зустрічі не буде, бо вони були невдоволені американським ударом по сирійській авіабазі й не були певними, що саме говоритиме Тіллерсон у Москві. Можливо, враховуючи переговори Тіллерсона з Лавровим, вони погодились на зустріч. Чесно кажучи, було б дивно, якби така зустріч не відбулась.

А загалом, враховуючи п’ятигодинні переговори держсекретаря з міністром закордонних справ РФ, а після цього — двогодинну зустріч Тіллерсона з Путіним, можна сказати таке. Переговори продемонстрували розбіжності, які швидко не зникнуть, але обидві сторони погодились їх розглянути. Позиція Вашингтона щодо України не змінилася. Більше того, виглядає так, що нова американська адміністрація матиме прямий канал із Кремлем щодо імплементації Мінських домовленостей. 

«МОСКВА НЕ ЗБИРАЄТЬСЯ ЙТИ НА ПОСТУПКИ ЩОДО СИРІЇ»

Лілія ШЕВЦОВА, російський публіцист:

— Гора породила мишу. Саме таким є результат візиту держсекретаря США Рекса Тіллерсона до Москви і його переговорів із міністром закордонних справ РФ Сергієм Лавровим та зустрічі з президентом Росії Володимиром Путіним.

Було надзвичайно цікаво дивитися на прес-конференцію Тіллерсона і Лаврова, яка дала значно більше для розуміння підсумків їхньої розмови, ніж сухі комюніке. Перш за все, кинулась у вічі напруженість у взаєминах між двома міністрами, якої вони не змогли приховати. Яка різниця порівняно зі стосунками між Лавровим і Керрі, які вважали себе друзями!

Єдиним підсумком цього раунду російсько-американського діалогу стала згода Путіна відновити меморандум 2015 року про запобігання зіткненням у повітрі над Сирією. І все!!!  Решта — пінг-понг взаємних претензій. Кремль відкинув американські звинувачення Асада в хімічній атаці проти власного населення і не погодився з пропозицією Вашингтона почати перехідний період до нового політичному режиму в Сирії. Москва заявила: Асада не здамо!

Усе інше потонуло у словесній твані. Мабуть, і Тіллерсон, і Лавров намагалися створити враження успішної зустрічі. І кожен по-своєму прагнув запропонувати надію на вихід із нового витка кризи у відносинах. Більше старався Лавров, який добалакався до того, що заявив про «великий потенціал для поліпшення відносин». Тіллерсон не міг собі дозволити такої гри словами і був більш адекватним.  Але й він намагався не загострювати розмову. Цікаво й те, що він не привіз до Москви доказів, які нібито є в Америки, в тому, що саме Асад труїв власний народ. Він не привіз і доказів того, що Росія втручалася в хід американських виборів. Він навіть не згадував про можливість нових санкцій відносно Росії. Очевидно, щоб не дратувати Кремль! У результаті на прес-конференції Лавров мав право зазначити: ніхто нам не представив жодних доказів ні про причетність Асада до хімічної атаки, ні про нашу причетність до кібератаки в період американських виборів. Тому словесну дуель із Тіллерсоном, можна вважати, виграв.

Американська сторона переконалася в тому, що Москва не збирається йти на поступки щодо Сирії. Але водночас Кремль готовий сісти за стіл з Америкою і почати розмову про новий світовий порядок. При цьому не відмовляючись від свого бачення цього порядку. Але чи вистачить у Трампа терпіння для цієї розмови?!

«...НОРМАЛЬНИХ ВІДНОСИН МІЖ США ТА РФ НЕ МОЖЕ БУТИ»

Микола БЄЛЄСКОВ, аналітик Iнституту світової політики, Київ:

— Візит державного секретаря Рекса Тіллерсона до Москви 11 — 12 квітня 2017 року продемонстрував офіційному Києву відразу кілька важливих моментів. По-перше, українське питання залишається одним із ключових у американсько-російському порядку денному двосторонніх відносин. І можна навіть припустити, що визначальним питанням. Формально саме сирійське досьє стало головним предметом як закритих переговорів, так і спільної прес-конференції керівників зовнішньополітичних відомств США та РФ. Однак Рекс Тіллерсон чітко визнав, що без повного виконання Мінських угод ситуація, яка пов’язана з Україною, залишається перешкодою для нормалізації відносин між Вашингтоном і Москвою.

По-друге, хоч як би  намагався Сергій Лавров під час прес-конференції говорити про спільну позицію США та РФ щодо Мінських угод, однак слова його американського колеги свідчать про протилежне. Державний секретар США чітко наголосив, що саме від РФ залежить, чи відбудеться деескалація конфлікту. Ця заява разом із виступом Рекса Тіллерсона на засіданні Комісії Україна — НАТО 31 березня 2017 року означає, що Вашингтон вважає, що саме на РФ лежить відповідальність за розблокування процесу врегулювання конфлікту в Донбасі, який має відбуватися за формулою: «спочатку гарантування безпеки, а потім перехід до політичних аспектів». Тому хоч як би  намагалися в Москві говорити про продовження контактів із Вашингтоном для знаходження шляху імплементації Мінських угод, США чітко зайняли позицію, що саме РФ має робити перші кроки щодо врегулювання. Тому які нові шляхи зібралася шукати російська сторона спільно із американцями, не зовсім ясно.

Третій цікавий момент — це те, як неодноразово Сергій Лавров намагався показати, що саме на попередній адміністрації — Барака Обами — лежить значною мірою відповідальність за погіршення двосторонніх відносин. Мабуть, для виправлення цієї ситуації МЗС РФ і Державний департамент створять окремий механізм на рівні спеціальних представників, які в майбутньому обговорять всі питання двосторонніх відносин. Але врешті-решт ризикну спрогнозувати, що робота цього механізму і завершиться на рівні обговорення. Новий американський уряд уже на сьогодні своїми заявами щодо українсько-російської війни чітко демонструє, що головна проблема американсько-російських відносин — не в окремих особистостях. Проблема в тому, що поки Кремль не змінить своєї політики стосовно таких країн, як Україна,  нормальних відносин між США та РФ не може бути. Вчора про це й говорив, по суті, Рекс Тіллерсон. Питання лише — чи зрозуміло його натяки російське керівництво.

«ВІЗИТ ТІЛЛЕРСОНА ДО МОСКВИ ВИЯВИВСЯ НЕ ТАКИМ, ЯК СПОДІВАЛИСЬ ПУТІН І КРЕМЛЬ»

Стівен ПАЙФЕР, директор Ініціативи по контролю за озброєннями Інституту Брукінза, екс-посол США в Україні, Вашингтон:

Візит держсекретаря Тіллерсона до Москви виявився не таким, як сподівались президент Путін і Кремль після обрання президентом Дональда Трампа у листопаді минулого року. Чиновники в Кремлі хотіли, щоб президент Трамп почав поліпшення відносин, не вимагаючи від Росії виправлення кричущих дій, включаючи її агресію проти України. Ці дії привели відносини між Заходом і Росією до найнижчої точки за останні 25 років.

Використання хімічної зброї Сирією, державою-клієнтом Росії, і американська реакція на це, створили складне тло для цього візиту і гарантували, що Сирія затінить інші питання порядку денного.

Тіллерсон заявив, що ситуація в Україні залишається перепоною для покращення американо-українських відносин і відтак Москва повинна першою змінити свою політику, якщо вона хоче рухатися до більш нормальних стосунків.

Що стосується зустрічі Тіллерсона з Путіним, то вона мала відбутись. Припущення, що такої зустрічі не буде, це є просто частиною кремлівського політичного театру, те ж саме, що Путін регулярно з’являється із запізненням на заплановані зустрічі. Це груба поведінка, але російські лідери чомусь думають, що це дає їм якусь перевагу.

Навряд чи візит Тіллерсона принесе якийсь прорив. Виглядає так, що держсекретар та його російській співрозмовники погодились встановити комунікаційні сигнали для вирішення складних проблем. Це має сенс, але поліпшення американо-російських відносин залишатиметься складним завданням.