«Як Захід має відповісти Путіну»

Зарубіжні видання і аналітики приділяють велику увагу ситуації Україні. І в цьому немає нічого дивного, адже російську агресію на Донбасі називають у переліку трьох найбільших загроз, які постали перед усім світом. І характерним у цій дискусії є те, що західні аналітики переважно пропонують свої версії того, що треба робити Україні в даній ситуації, які зводяться до того, щоб «зробити Україну життєздатною незалежною державою». Разом з тим є деякі голоси, які вважають, що у даній ситуації треба починати стратегічні дебати на тему «Що робити з Росією?».

І таку тему порушив професор з міжнародної політики університету Туфтс Деніель Дрезнер у статті The Washington Post під назвою «Як Захід має відповісти Путіну». Автор вважає, що, крім санкцій, Захід може вдатися до стратегічних кроків, які можуть впоратися з унікальним викликом, що його становить Путін.

«Якби я радив президенту Обамі, то ось кілька кроків, до яких я би вдався, щоб впоратися із загрозою, що виходить від Путіна, який, здається, не збирається заспокоїтись найближчим часом:

1. Створити шлях для членства Швеції та Фінляндії в НАТО. Путін буквально зараз потребує дилеми безпеки 101 класу, що означає: він повинен знати, що наступальні дії викличуть балансуючі коаліції. Фінляндія та Швеція — дві найважливіші країни Європи, що не входять у НАТО. За минулий рік ці скандинавські країни зробили кроки в напрямку більш тісних зв’язків з НАТО. Як мінімум вони створили комітет з вивчення, що тягнутиме за собою для них членство в НАТО.

2. Закінчити переговори щодо TTIP. Адже реальна загроза існуванню Путіну — це економічна привабливість Заходу. Партнерство з трансатлантичної торгівлі та інвестицій збільшить таку привабливість, не кажучи вже про те, що це надасть необхідний імпульс для економіки єврозони.

3. Розпочати створення CoCom II. Економічним супутником НАТО під час холодної війни був Координаційний комітет, який вводив стратегічне ембарго на Радянський Союз. Хоча ми ще не перебуваємо в стані холодної війни-II, проте створення подібної до CoCom структури, щоб управляти діючими, а також потенційними майбутніми санкціями, дає сигнал російській плутократії, що без серйозних змін у поведінці Росії західний економічний тиск не припиниться. Крім того, CoCom також може бути використаним для вирішення інших завдань, таких, як координація проти російських кібератак.

4. Звернути увагу на Молдову. Можливо, настав час, щоб почати думати про те, де ще в Європі Путін може накоїти лихо? Його найлегшою мішенню є Молдова, маленька, слабка країна, на яку претендує Росія.  Так що треба розпочати зміцнення молдавських можливості до виникнення проблеми.

5. Грати довгу гру щодо «замороженого конфлікту» в Україні. Так, Україна дуже важлива для Путіна. Так, Росія буде готова піти на більші людські жертви у конфлікті, щоб домогтися свого. Але Захід має набагато більше ресурсів, ніж Росія. Тому, крім угоди МВФ, вживайте необхідних заходів, аби Україна перебувала на правильному економічному і політичному шляху. Цілком ймовірно, що Путін буде протистояти цьому, докладаючи більше зусиль, щоб підірвати українську державу. Але це один із аспектів державного мистецтва, де Захід має перевагу. Так скористайтеся цим».

КОМЕНТАР

Микола КАПІТОНЕНКО, виконавчий директор Центру досліджень міжнародних відносин, Київ:

— Рецепт, запропонований Дрезнером — це своєрідна програма-максимум, яка передбачає повноцінну участь США в системі безпеки Європи: те, чого багато американців після завершення холодної війни хотіли уникнути. Президент Обама — не той адресат для такого роду порад. Республіканська адміністрація для цього підійшла б набагато краще.

В основі цього комплексу заходів — старі, добрі й перевірені рецепти, використовуючи які США виграли «холодну війну». Одночасне створення загроз у військово-політичній і економічній сферах, заборона Кремля в регіональних конфліктах і ідеологічна конкуренція: на кожному з цих напрямків у Заходу велика перевага.

Проблема лише в тому, що президент Обама не дуже прагне її реалізовувати, вважаючи, мабуть, що приведення Росії «до тями» обмеженими заходами більшою мірою відповідає довготерміновим інтересам США. Адже якщо СРСР був альтернативним полюсом сили, який загрожував життєвим інтересам США; то сьогоднішня Росія — це регіональна держава — не більше цього. Мабуть, американський президент вважає, що використання могутності має бути відповідним до загроз, які виникають.

Повертаючись до стратегії, запропонованої Дрезнером: усі ці кроки, за винятком першого, буде реалізовано, щойно США вирішать, що Росія гідна протидії і повноцінного стримування. Питання членства в НАТО для Швеції та Фінляндії — це компетенція цих двох держав. Набагато перспективнішим є шлях створення стримуючої коаліції, який лежить через скасування існуючих негласних обмежень у членстві для країн із «замороженими конфліктами» на їхній території. НАТО треба було б послати сигнал Кремлю про те, що штучне створення і підтримка конфліктів більше не працюватиме стоп-краном на шляху членства України, Грузії та Молдови в Альянсі.

При цьому всі ці держави повинні стати частиною довготермінової і погодженої стратегії Заходу щодо Росії. Кремль спробував нав’язати нову реальність Європі, зробивши її набагато «реалістичнішою» і більш недовірливою. Можливо, в цьому і полягає найбільша помилка Путіна, бо в повноцінному протистоянні із Заходом у Росії шансів немає.

ГОЛОС ІЗ «ФЕЙСБУКУ»

Лариса ІВШИНА:

Україна, певним чином, в силу історичних причин, відповідальна за Росію. Ми «милостиво»... віддали Московії своє ім’я, київські вчені, мужі і священики починали імперський проект...

Настав час його демонтувати. І тому Україна повинна ініціювати міжнародну конференцію інтелектуалів, політиків, військових та експертів, щоб обговорити питання: «Проблема Росії — як його вирішити?. Як домогтися її денацифікації? Як перетворити анахронічну, авторитарну державу в справжню федерацію (за прикладом Сполучених Штатів) і чи можливо це ненасильницьким шляхом?..