У вогні перетоплюється залізо у сталь, у боротьбі перетворюється народ у націю
Євген Коновалець, український політичний і військовий діяч

«Залізна завіса» і межа радянської експансії

Потсдамська конференція 1945 р. поклала початок політики стримування СРСР
15 липня, 2020 - 18:53
ПОТСДАМ, 17 ЛИПНЯ 1945 р.

17 липня 1945 р. відкрилася Потсдамська конференція, на якій «Велика трійка» завершила створення післявоєнної системи міжнародних відносин в Європі, згодом пойменованої Ялтинсько-Потсдамською. Це була перша зустріч лідерів Антигітлерівської коаліції без померлого 12 квітня 1945 року президента США Франкліна Рузвельта, якого змінив Гаррі Трумен. Окрім того, вже під час конференції Вінстон Черчилль програв парламентські вибори і його в Потсдамі змінив лідер лейбористів Клемент Еттлі, що, однак, жодним чином не позначилося на британській позиції на перемовинах, яка залишилася солідарною з американською. У період підготовки конференції Черчилль пропонував Сталіну і Трумену зустрітися в середині червня, щоб встигнути завершити роботу ще до британських виборів, розраховуючи, що результати конференції можуть вплинути на їх результат у сприятливий для консерваторів бік. Але Трумен намагався відтягнути початок конференції в Потсдамі до випробувань американської атомної бомби. У разі успіху цих випробувань він більше не потребував би радянської допомоги для якнайшвидшого завершення війни на Далекому Сході і здобув би вагомий аргумент, який давав змогу не боятися, що Червона Армія рушить у похід до Ла-Маншу.

Остаточну дату відкриття Потсдамської конференції — 15 липня було узгоджено на перемовинах із помічником президента США Гаррі Гопкінсом у Москві наприкінці травня. Трумен і Черчилль прибули до Потсдама, як і домовлялися, 15 липня. А ось Сталін запізнився і дістався Потсдама своїм особистим бронепоїздом лише опівдні 16 липня, пояснивши затримку перемовинами з китайцями. У результаті остання зустріч «Великої трійки» розпочалася лише 17 липня. Час початку конференції для американців виявився ідеальним.  Саме 16 липня на полігоні Аламогордо (Нью-Мексико) відбулося перше успішне випробування американської ядерної зброї. Перше повідомлення про це передали Трумену у вигляді умовного сигналу того ж таки дня. 18 липня надійшла докладна телеграма, а 21 липня, коли доправили докладну письмову доповідь про випробування, Трумен повідомив про них Черчілля. Сталіна американський президент про перший в історії вибух атомної бомби поінформував увечері 24 липня, повідомивши, що США відтепер мають «нову зброю надзвичайної руйнівної сили». При цьому Трумен прямо не сказав, що йдеться про ядерну зброю. Сталін не подав взнаки, що він, завдяки своїй розвідці, досить добре обізнаний з Манхетенським проєктом, а тому розуміє, про що саме йдеться. «Дядечко Джо» тільки побажав Трумену «добре використовувати це нове доповнення до арсеналу союзників».

Практично на Потсдамській конференції американський президент ще не застосовував ядерного шантажу проти Радянського Союзу. Він сподівався домовитися без використання цього останнього засобу. Було вирішено провести демілітаризацію, демократизацію і денацифікацію Німеччини. При цьому німецьке населення підлягало примусовому виселенню з Балкан і з територій на схід від Одеру та Нейсе. Верховну владу в Німеччині мали здійснювати головнокомандувачі збройних сил СРСР, США, Великої Британії та Франції, кожен у своїй зоні окупації, за інструкціями своїх урядів. Спільно вони мали діяти з питань, що торкаються Німеччини загалом, як члени Контрольної ради. Сформований СРСР польський уряд визнали Англія і США, які припиняли відносини з польським урядом у вигнанні. Черчилль і Трумен наполягали на якнайшвидшому проведенні в Польщі загальних і вільних виборів і надання вільного доступу до Польщі представникам західних засобів масової інформації. Однак західним спостерігачам доступ до Польщі було закрито, а підсумки виборів, що їх провели лише в січні 1947 року, було повністю сфальсифіковано на користь комуністів за допомогою фахівців з радянського МГБ. Фактично після Потсдамської конференції над Східною Європою остаточно опустилася та «залізна завіса», про яку говорив Черчилль у своїй гучній промові у Фультоні в березні 1946 року.

Радянський Союз в особі начальника Генштабу генерала армії Олексія Антонова підтвердив, що вступить у війну з Японією найближчим часом і що радянські війська зосереджуються на Далекому Сході, але відкриття військових дій проти Японії в Північно-Східному Китаї для виходу до Ляодунського півострова залежить від радянсько-китайських перемовин, що розпочалися напередодні (СРСР хотів здобути військові бази в Порт-Артурі і Даляні). Сталін запевнив партнерів за конференцією, що Радянський Союз відкине будь-яке прохання Японії про посередництво в перемовинах зі США, Англією та їх союзниками для отримання умов капітуляції, відмінних від беззастережної. 26 липня 1945 року було опубліковано Потсдамську декларацію США, Великої Британії та Китаю, яка закликала уряд Японії негайно оголосити беззастережну капітуляцію на висунутих умовах. СРСР приєднався до Потсдамської декларації 8 серпня, напередодні початку бойових дій Червоної Армії проти Японії.

У принципі Трумен вже не потребував допомоги Сталіна для того, щоб найближчими тижнями розгромити Японію. Але він вирішив надати можливість Сталіну захопити те, що той мав намір відняти у японців, — Південний Сахалін, Курильські острови, Ляодунський півострів, зону впливу в Маньчжурії, Північну Корею, сподіваючись, що генералісимус цим вдовольниться і не захоплюватиме весь Китай. Ці надії не справдилися, оскільки вже до кінця 1949 року китайські комуністи, яких підтримував Сталін, захопили весь Китай, за винятком Тайваню, а 1950 року північнокорейські комуністи із санкції Сталіна спробували захопити Південну Корею і майже досягли успіху в цьому. Але лідерів США і Англії все ж набагато більше хвилювали Європа і Близький Схід. І тут їм у Потсдамі вдалося розпочати процес обмеження сталінських апетитів. Дядечко Джо захотів здобути ще й Туреччину, нав’язавши їй договір про створення радянської військової бази у протоках і повернення територій Грузії та Вірменії, якими Москва поступилася Анкарі 1921 року. Але тут найшла коса на камінь. Сталіну м’яко дали зрозуміти, що Туреччину йому віддавати наміру не мають. Планів на вторгнення до Західної Європи 1945 року радянський лідер, з огляду на все, ще не мав. Він хотів дочекатися евакуації з Європи американських військ, щоб потім з позиції сили диктувати свою волю всім європейським країнам, тим паче, що в Італії та Франції мали сильні позиції комуністи. Але відкрито заявлені в Потсдамі сталінські експансіоністські плани саме й стали сигналом для Трумена, що американські війська з Європи виводити не можна.

Отже, Потсдамська конференція, закріпивши за Сталіним все те, що він встиг завоювати в Європі, водночас почала ставити межі радянській експансії на Європейському континенті і не віддала під контроль СРСР ті території, куди нога радянського солдата не встигла ступити. Фактично Потсдамська конференція поклала початок політики стримування СРСР, що тривала майже до самого розпаду Радянського Союзу.   

Борис СОКОЛОВ, професор, Москва
Газета: 
Рубрика: