Молодь не хоче комуністів
7 листопада в столиці пройшли акції, присвячені 82-й річниці Жовтневої революції, в яких за підрахунками правоохоронних органів взяло участь близько 3,5 тисячi прихильників лівих сил, зокрема Компартії, Союзу комуністів та Соцпартії. Акції, які вже багато років відбуваються в цей день, цього року проходили в контексті президентських виборів. Тому, окрім заяложених роками закликів «червоних» до повернення в «світле минуле», ліві демонстранти закликали голосувати за лідера комуністів Петра Симоненка. Зазначимо ще й те, що цього разу акція лівих сил була на диво нечисленною.
Колони «червоних» демонстрантів навряд могли пишатися молодістю своїх лав. У цей самий час студентська молодь, що зібралася на Михайлівському майдані під егідою ряду партій та організацій, які виступають проти «червоної загрози», із задоволенням відзначила, що є тут у переважній більшості.
Відомо, що участь молодих людей у виборчій кампанії, в тому числі в зборі підписів, розклеюванні листівок, а також мітингах, як правило, фінансово забезпечується «дорослими» партіями. Нинішні вибори не є винятком. Однак швидке опитування 7 листопада на Михайлівському майдані показало, що далеко не комерційний інтерес привів студентів під прапори правоцентристського мітингу. Кореспондент «Дня» поцікавилася у одного з молодіжних лідерів, хто і скільки платить студентам за участь у подібних заходах. На що голова Організації політичного розвитку Молодіжної партії України (ОПР МПУ) Юрій Павленко відповів, що «кожна з партій, що брали участь в мітингу, прагне підкреслити своє пануюче становище на політичній сцені», тому, вважає лідер Молодіжної партії, «більше спрацював чинник змагальності, аніж фінансові можливості політичних рухів». Що ж до оплати, то за словами пана Павленка, «молодь усвідомлює, що найкраща оплата — це недопущення «червоного реваншу».
Дійсно, як свідчать дані, оприлюднені Центрвиборчкомом, у нинішніх президентських виборах молодь поставила своєрідний рекорд — на виборчі дільниці прийшло 72% молодих людей. Факт підвищення політичної активності молоді відзначають останнім часом і політологи. Прагнення молодих до соціальних змін ще не досягало такого піку з часів «гранітних» революцій і студентських маршів під стінами парламенту.
