Воля, визволення - от той конечний прапор, до якого тягнеться все, до якого прагнуть і вояки з мечами, і моралісти з заповітами, і поети з віршами.
Василь Липківський, український релігійний діяч, церковний реформатор, педагог, публіцист, письменник і перекладач, творець і перший митрополит Української Автокефальної Православної Церкви.

З 1991 року загинуло понад 60 журналістів, близько 50 постраждали за цей місяць

Журналісти та активісти Єромайдану пікетують будівлю МВС України та вимагають відставки міністра В.Захарченка
26 грудня, 2013 - 12:26
Фото Николая ТИМЧЕНКА, "День"

Жорстоке побиття Тетяни Чорновол, української журналістки та громадської діячки – не єдиний випадок застосування сили проти медіа-осіб. За роки незалежності країни загинуло більше 6о журналістів при «виконанні обов’язків» з різних регіонів України, у десятки більше тих, хто зазнавав утисків у період з 1991 року до сьогоднішнього дня.

Лише за останній місяць цифра журналістів, які були побиті, поранені, і лише у Києві дорівнює близько 50.

26 грудня під будівлю Міністерства внутрішніх справ у Києві вийшли журналісти та громадські активісти аби засвідчити своє обурення таким станом речей. Учора акції протесту та пікети пройшли у багатьох регіонах України, від Львова до Донецька. Всі активісти вимагають звільнення міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка. Всі вони вимагають чесних розслідувань та головне – покарання реальних замовників та виконавців.

Те, що сьогодні вийшли люди, не означає що проблема є новою. Фігура Чорновол стала каталізатором безкарності. За день до побиття жінки у Харкові учасника Євромайдану дванадцять (!) разів вдарили ножем. Чоловік живий, але знаходиться в лікарні. Вже переніс декілька операцій.

Кожного року про журналістські смерті та побиття ми згадуємо лише у вересні під час Дня пам’яті загиблих журналістів. Тоді ж запалюємо свічки біля монументів. Ми кажемо про солідарність, закликаємо до чесності. Але система, яка сьогодні у нас викликає обурення, склалась протягом років: за допомогою влади та безкарності, за допомогою інформаційних технологій та мовчання, через те, що українське суспільство не сформувало запит на суспільно-важливу інформацію та не виступало критично на пропаговані у медіа «нові» ідеали та цінності.

Це все ланки одного ланцюга, як люблять казати останнім часом в Росії. Це все є результатом того, що коли у 1992 році (президент - Леонід Кравчук, міністр внутрішніх справ – Андрій Василишин) у своїй квартирі загинув під час вибуху тележурналіст телекомпанії «Гарт» (і до речі народний депутат на той час) Вадим БОЙКО, (м. Київ), ми не сколихнулися і не знайшли причину вибуху. Офіційно – це нещасний випадок. Друзі ж упевнені, що смерть чоловіка пов’язана із його журналістською діяльністю. Справа порушувалась декілька разів. Остаточно її передали до архіву в 2000 році, через вісім років після «нещасного випадку».

Сьогоднішня ситуація – це також результат того, що у 2000 році (президент – Леонід Кучма, міністр внутрішніх справ – Юрій Кравченко) було знайдено тіло журналіста «Української правди» Георгія Гонгадзе.

Справа Гонгадзе. Продовження буде…

Коли буде поставлена крапка у «справі Гонгадзе»?

Олексій Подольський: «Треба дослідити замовників

більше за тегом «справа Гонгадзе»

Ця ситуація – відповідальність регіональної влади та регіональних журналістів. Бо коли у Донецькій області у 2001 році (президент – Леонід Кучма, міністр внутрішніх справ – Юрій Смирнов, губернатор області – Віктор Янукович) Ігор  Александров зі Слов’янська зазнавав утисків від влади, всі мовчали: коли його згодом було побито і через деякий час він помер, журналісти заговорили, але не всі.

Десять підверсій убивства Iгоря Александрова

В Iгоря Александрова був «гарячий» матеріал, — вважають його колеги

«Вбивство Александрова — політична справа»

Тетяна ПЕВЕНЬ: «Вбивці Ігоря Александрова прагнули довести, хто господар у цій країні»

Кого звинуватити — знайшли

 

Цей список можна продовжувати, але більше за слова скаже перелік імен загиблих. Тут ви можете побачити різні імена, різні регіони, різну специфіку видань. А це означає, що насилля не обирає собі жертв:

 

1. Валерій ГЛЕЗДЕНЬОВ, військовий журналіст газети «Красная звезда» (Львів), 1992, загинув в Афганістані під час виконання професійних обов`язків;

2. Мирон ЛЯХОВИЧ, редактор газети «Життя і праця» (м. Львів), 1992;

3. Вадим БОЙКО, тележурналіст телекомпанії «Гарт» (м. Київ), 1992, загинув від вибуху у власному помешканні;

4. Микола БАКЛАНОВ, власний кореспондент газети «Известия» (м. Київ), 1993, помер від черепно-мозкової травми, отриманої під час нападу;

5. Юрій ОСМАНОВ, редактор Кримської газети «Арекет» (м. Сімферополь), 1993, був знайдений мертвим на вулиці Сімферополя з черепно-мозково травмою;

6. Андрій ЛАЗЕБНІКОВ, начальник прес-центру ЧФ (м. Севастополь), 1993, застрелений біля власного будинку;

7. Сергій ШЕПЕЛЄВ, редактор газети «Вечірня Вінниця» (м. Вінниця), 1993, загинув у вогні у власній квартирі, за словами незалежних експертів, журналіст був прив`язаний до ліжка;

8. Андрій ЛАЗЕБНИКОВ, начальник прес-центру Чорноморського флоту, 1993, застрелений біля під’їзду власного будинку;

9.Віктор ФРЕЛІХ, позаштатний кореспондент газети «Молодий Буковинець» (м. Чернівці), розслідував ситуацію з витоком ракетного палива, який спричиним масові захворювання серед людей, 1995, помер від отруєння невідомою речовиною, незадовго до смерті отримував погрози фізичної розправи;

10.Юрій ДЖЕДЖУЛА, журналіст газети «Київський вісник» (м. Київ), 1995;

11. Володимир ЖИТАРЕНКО, спеціальний кореспондент газети «Красная звезда» (м. Львів), 1995, загинув у Грозному під час виконання професійних обов`язків;

12. Анатолій ТАРАН, редактор газети «Оболонь» (м. Київ), 1995, знайдений мертвим на пустирі у Києві;

13. Володимир ІВАНОВ, редактор газети «Слава Севастополя» (м. Севастополь), 1995, загинув від вибуху на порозі власного будинку, вибухівка була закладена у смітник;

14. Георгій ОВЧАРЕНКО, журналіст телеканалу УТ-3, ведучий програми «Чорний квадрат», 1996, знайдений мертвим у квартирі свого сусіда;

15. Анатолій ЯГОДІН, військовий журналіст газети «Красная звезда» (м. Київ), 1996, загинув у Чечні під час виконання професійних обов’язків;

16. Ігор ГРУШЕЦЬКИЙ, кореспондент газети «Україна-центр» (м. Черкаси), 1996, знайдений мертвим на одній з вулиць Черкас з пораненням голови;

17. Ігор КУЗИК, відповідальний секретар газети «Армія України» (м. Львів), 1996, зник і за кілька місяців був знайдений мертвим у парку в центрі Львова;

18. Анатолій ТАНАДАЙЧУК, кореспондент газети «Панорама» (м. Вінниця), 1996, після смерті на тілі журналіста виявили сліди від уколів;

19. Олександр МОТРЕНКО, ведучий передачі «Суботній експрес» радіостанції «Транс-М-Радіо» (м. Сімферополь), 1996, по дорозі на роботу зазнав нападу трьох чоловіків, один з яких був у міліцейській формі, помер від удару в голову, міліція заявила, що Мотренко був п`яний і сам напав на правоохоронця;

20. Віталій КОЦЮК, кореспондент газети «День» (м. Київ), 1997, повертаючись додому електричкою, отримав опіки невідомого походження, перед смертю казав, що невідомі витягли його з електрички, облили бензином і підпалили;

21. Петро ШЕВЧЕНКО, власний кореспондент газети «Киевские ведомости» у Луганську, 1997, за місяць до смерті опублікував серію репортажів про протистояння місцевої влади і СБУ, вийшов з офісу на зустріч, з якої у визначений час не повернувся; був знайдений повішеним біля аеропорту «Київ»;

22. Володимир БЕХТЕР, старший редактор Держтелерадіокомпанії (м. Одеса), 1997, помер від удару у голову під час побиття працівниками міліції;

23. Борис ДЕРЕВ’ЯНКО, головний редактор газети «Вечірня Одеса» (м. Одеса), 1997, розстріляний біля своєї редакції, слідство заарештувало виконавця, замовники не названі;

24. Святослав СОСНОВСЬКИЙ, редактор видавництва «Таврія», 1997, помер від ножових поранень, які йому завдали нападники неподалік від його дому;

25. Олексій ЄФИМЕНКО, редактор газети «Відродження» (м.Саки), 1998, помер внаслідок падіння з вікна п`ятого поверху;

26. Василь ЗАГІРНИЙ, редактор газети «Знамя победы» (м. Шахтарськ Донецької обл.), 1998, загинув у ДТП;

27. Микола РАКШАНОВ, журналіст черкаської газети “Факти”, 1998, помер від черепно-мозкової травми, за версією правоохоронців травма не була результатом нападу, однак, за свідченнями лікарів, пошкодження мали насильницьких характер;

28. Альберт БОРИСОВ, головний редактор газети «Шахтерские вести» (м.Краснодон), 1998;

29. Мар’яна ЧОРНА, тележурналістка телеканалу «СТБ» (м. Київ), 1999, знайдена повішеною у власній квартирі, версія слідства – самогубство;

30. Ігор БОНДАР, директор одеської приватної телекомпанії «АМТ», 1999, розстріляний з автомата невідомими;

31. Олександр ГОЛУБЧИК, гендиректор телекомпанії «Приват-TV», 1999, загинув у ДТП;

32. Василь ЧУДИК, головний редактор радіо «Незалежність», 1999, був знайдений мертвим у під`їзді власного будинку;

33. Георгій ГОНГАДЗЕ, керівник інтернет-проекту «Українська правда», 2000, був викрадений по дорозі додому, виконавці засуджені, замовники невідомі;

34. Михайло КАПУЛЯК, заступник редактора газети «Світ молоді» (м. Івано-Франківськ), 2000;

35. Володимир ПАЛЬЧИКОВ, журналіст Дніпропетровського радіоцентру, 2000;

36. Владислав РЯБЧИКОВ, журналіст газети «Кримська Правда» (м. Сімферополь), 2000, був збитий автівкою і помер від поранень;

37. Юлій МАЗУР, головний редактор газети «ЮГ» (м. Одеса), 2000, був знайдений мертвим неподалік від свого будинку;

38. Віктор ШАРИКОВ, журналіст українського телебачення;

39. Віктор РОМАНЕНКО, телеоператор програми «12 хвилин новин» ГТРК «Крим» (м.Сімферополь), 2000, був знайдений мертвим у морі поблизу Судака, помер в наслідок падіння зі скелі під час нічної зйомки;

40. Володимир СМИРНОВ, кореспондент газети «Время» (м. Миколаїв), 2000, помер від поранень, отриманих під час нападу на вулиці;

41. Олег БРЕУС, видавець газети «XXI вік» (м. Луганськ), 2001, застрелений кілером;

42. Ігор АЛЕКСАНДРОВ, телекомпанія «ТОР» (м. Слов ’янськ, Донецька область), 2001, помер від численних травм, завданих  йому бейсбольними битами;

43. Олександр КОВАЛЕНКО, головний редактор газети «Соціальна політика» (м. Київ), 2001, був знайдений мертвим з вогнепальним пораненням у лісі під Житомиром;

44. Юрій ГОНЧАР, позаштатний кореспондент «Факты и комментарии» (м.Київ), 2001, був знайдений у власній квартирі з ознаками насильницької смерті;

45. Юрій ІВАНОВ, оглядач газети «Одеські вісті» (м. Одеса), 2001;

46. Олег ЧЕРНЯК, оператор обласного телебачення (м. Одеса), був знайдений мертвим у власній квартирі зі слідами ін`єкції;

47. Андрій ФЕЩЕНКО, віце-президент Національної телекомпанії України, 2002, знайдений мертвим з вогнепальним пораненням у власному автомобілі;

48. Володимир ПРОВОРОЦЬКИЙ, журналіст Сумської державної телерадіокомпанії, 2002, був знайдений з ознаками насильницької смерті у власній квартирі;

49. Олексій ТЕРЕЩУК, Заступник головного редактора газети «Вінниччина», 2002, помер від травм через рік після побиття невідомими;

50. Михайло КОЛОМІЄЦЬ, редактор і засновник інформаційного агенства «Українські новини», зник і пізніше був знайдений мертвим у лісі на території Білорусі, ГПУ порушила кримінальну справу за фактом доведення до самогубства, справа не завершена;

51. Олексадр ПАНИЧ, журналіст тижневика «Донецькі новини» (м. Донецьк), 2002, був викрадений і пізніше знайдений мертвим у річці Кальміус.

52. Юрій ШЕВЦОВ, фотокореспондент газети «Кримська правда» (м. Сімферополь), 2002, зник і пізніше був знайдений мертвим у лісосмузі;

53. Тарас ПРОЦЮК, телеоператор інформаційного агентства «Рейтер» (Ірак), 2003, був убитий пострілом з американського танка по приміщенню готеля.

54. Володимир ЄФРЕМОВ, представник організації «Репортери без кордонів», колишній редактор газети «Собор» (м. Дніпропетровськ), 2003, загинув у ДТП;

55. Олександр КРИВЕНКО, керівник громадського радіо, 2003, загинув у ДТП;

56. Володимир КРИВЕНОК, директор телекомпанії «Зміїв-ТБ» м. Зміїв Харківської обл., 2003, загинув у ДТП;

57. Олександр ШАМРАЙ, редактор газети «Вісті Зміївщини» м. Зміїв Харківської обл., 2003, загинув у ДТП разом з Володииром Кривенком;

58. Георгій ЧЕЧИК, генеральний директор ТРК «ЮТА» (м. Полтава), 2004, загинув у ДТП;

59. Іштван КАСАНЕК, оператор телеканалу «М-Студіо» (м. Ужгород), 2004;

60. Олександр СУМКО, головний редактор журналу Державної прикордонної служби «Кордон», 2004, впав з балкону своєї квартири;

61. Вадим ГУДИК, незалежний журналіст та бізнесмен, 2006, застрелений на центральній площі Білої Церкви;

62. Норік ШИРІН, головний редактор газети «Голос молоді» (Крим), 2006, був знайдений з ножовими пораненнями у дворі свого будинку;

63. Василь КЛЕМЕНТЬЄВ, редактор газети «Новий стиль», Харків, 2010, зник безвісти.

64. В Луганській області в 2011 році від удару по голові загинув керівник телекомпанії КТК Сергій ЛОБОДА.

65. Наприкінці 2011 року у Києві від ножових поранень помер 30-річний фотокореспондент тижневика «2000» Віталій РОЗВАДОВСЬКИЙ.

67 Наприкінці січня 2012 року в Одесі на березі моря знайдено загиблим журналіста інформаційного агентства ЛігаБізнесІнформ Євгена ДИКОГО. 

68. У ніч на 4 травня 2012 в автокатастрофі у Києві загинув журналіст Вадим КУЛЬПІНОВ.

 

Цей список, нажаль, поповнюється. Як і ще один – список, тих працівників медіа, які зазнали насильства під час Євромайдану:

 

1 . Побитий фотокореспондент ЛІГАБізнесІнформ Олександр ПЕРЕВОЗНИК. Висвітлював акцію на вул. Банковій. Його били 8 співробітників «Беркуту»;

2 . Знімальну групу 5 каналу Наталію ЖИЖКО та оператора Юрія УСИКА закидали камінням;

3 . Фотографу Reuters Гліб ГАРАНИЧ розбив голову співробітник «Беркуту»;

4 . Побито журналіста інформаційного агенства «Поряд з вами» Дмитро ПРІХНА

5 . Роман КУПРІЯНОВ, оператор телеканалу Euronews знімав чоловіка, який лежав на асфальті після того, як його побили.

6 . Журналіст Павло ПЕНЕНЖЕК (Pawel Pieniążek) із Польщі опинився в лікарні після того. Як йому розбили голову.

7 . Журналістів Hromadske.tv Дмитра ГНАПА та Якова ЛЮБЧИЧА побили «тітушки»;

8. Журналістка журналу «Український тиждень» Валерія БУРЛАКОВА постраждала від вибуху шумової гранати під ногами;

9 . Журналіста Української правди Мустафу НАЙЄМА вдарили по голові, він наковтався газу;

10 . Макс ЛЕВІН постраждав від вибуху шумової гранати під ногами;

11 . Побитий головний редактор газети «20 хвилин» (Житомир) Влад ПУЧИЧ;

12 . Agence France-Presse заявила, що їхній телеоператор постраждав під час заворушень у Києві.

13 . Побитий фотокореспондент Insider Максим КУДИНЕЦЬ;

14 . У журналіста Associated Press - Сергія ЧУЗАВКОВА розбита голова;

15 . Постраждав оператор українського телеканалу UBR;

16 . Журналіст «Української правди» Дмитро ЛАРІН постраждав під час зйомок;

17 . Фотографу Анатолію СТЕПАНОВУ розбили голову і зламали руку.

19 . Журналісту Івану ЧЕРНІЧКІНУ пошкодило ногу осколком від шумової гранати;

20 . Оператора Олександра ЗАКЛЕЦЬКОГО побила міліція;

21 . Побито Антона ЧЕРНИШОВА з Незалежного журналістської профспілки;

22 . Денис ДАНЬКО, програма «Гроші» отримав травму голови;

24 . Ярослав ГАЛАТА, газета Демократична Україна, постраждав від вибуху шумової гранати;

25 . Фотограф сайту Житомир.info Михайло ЗАГОРСЬКИЙ отримав кийком по обличчю;

26 . Кореспондент видання «Коментарі» Дмитро КАЧУРА отримав камінь у спину від правоохоронця;

27 . Журналіст Українських новин Євген ГОЛОВЕНКО постраждав від шумової гранати;

28 . Олегу ХАВРУКУ, заступнику головного редактора Comments.ua розбили голову;

29 . Постраждав фотограф Європейського агентства EPA Сергій ДОЛЖЕНКО;

30 . Євген ФЕЛЬДМАН з «Новой Газеты», Росія біля пам'ятника Леніна «отримав» камінь;

31 . Юрію БУТУСОВУ, редактору сайту Цензор.net розбили голову;

32 . Емін КАЛАНТАР з Lifenews, Росія зазнав насильства з боку правоохоронців, йому зламали руку;

33 . Сергій ПОЛЕЖАКА був побитий під час протестів у Києві;

34 . Євгену МАЛОЛЄТЦІ, фотокореспонденту УНІАН зламали руку; Євген багато разів приймав участь у Фотовиставках газети День та отримував нагороди за свої світлини;

35 . Ігор ВОЛОСЯКІН, сайт uezd.com.ua отримав удар по голові каменем;

36 . Валерія КОЛОСЮКА, редактора інтернет-порталу «Аратта. Вікно в Україну» било 6-8 людей;

37 . Журналіст Сергій ЮРЧЕНКО отримав серйозні травми;

38 . Фотокореспондент газети The New York Times Джозеф СИВЕНЬКИЙ постраждав від  шумової гранати;

39 . Кореспондент видання «Український тиждень» Станіслав КОЗЛЮК постраждав під час сутички біля Кабміну 24 листопада;

40 . Журналіст з Данії Йоханнес Вамберг АНДЕРСЕН постраждав у ніч на 30 листопада. Правоохоронці били журналіста по голові.


НОВИНИ ПАРТНЕРІВ