З 1991 року загинуло понад 60 журналістів, близько 50 постраждали за цей місяць
Журналісти та активісти Єромайдану пікетують будівлю МВС України та вимагають відставки міністра В.ЗахарченкаЖорстоке побиття Тетяни Чорновол, української журналістки та громадської діячки – не єдиний випадок застосування сили проти медіа-осіб. За роки незалежності країни загинуло більше 6о журналістів при «виконанні обов’язків» з різних регіонів України, у десятки більше тих, хто зазнавав утисків у період з 1991 року до сьогоднішнього дня.
Лише за останній місяць цифра журналістів, які були побиті, поранені, і лише у Києві дорівнює близько 50.
26 грудня під будівлю Міністерства внутрішніх справ у Києві вийшли журналісти та громадські активісти аби засвідчити своє обурення таким станом речей. Учора акції протесту та пікети пройшли у багатьох регіонах України, від Львова до Донецька. Всі активісти вимагають звільнення міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка. Всі вони вимагають чесних розслідувань та головне – покарання реальних замовників та виконавців.
Те, що сьогодні вийшли люди, не означає що проблема є новою. Фігура Чорновол стала каталізатором безкарності. За день до побиття жінки у Харкові учасника Євромайдану дванадцять (!) разів вдарили ножем. Чоловік живий, але знаходиться в лікарні. Вже переніс декілька операцій.
Кожного року про журналістські смерті та побиття ми згадуємо лише у вересні під час Дня пам’яті загиблих журналістів. Тоді ж запалюємо свічки біля монументів. Ми кажемо про солідарність, закликаємо до чесності. Але система, яка сьогодні у нас викликає обурення, склалась протягом років: за допомогою влади та безкарності, за допомогою інформаційних технологій та мовчання, через те, що українське суспільство не сформувало запит на суспільно-важливу інформацію та не виступало критично на пропаговані у медіа «нові» ідеали та цінності.
Це все ланки одного ланцюга, як люблять казати останнім часом в Росії. Це все є результатом того, що коли у 1992 році (президент - Леонід Кравчук, міністр внутрішніх справ – Андрій Василишин) у своїй квартирі загинув під час вибуху тележурналіст телекомпанії «Гарт» (і до речі народний депутат на той час) Вадим БОЙКО, (м. Київ), ми не сколихнулися і не знайшли причину вибуху. Офіційно – це нещасний випадок. Друзі ж упевнені, що смерть чоловіка пов’язана із його журналістською діяльністю. Справа порушувалась декілька разів. Остаточно її передали до архіву в 2000 році, через вісім років після «нещасного випадку».
Сьогоднішня ситуація – це також результат того, що у 2000 році (президент – Леонід Кучма, міністр внутрішніх справ – Юрій Кравченко) було знайдено тіло журналіста «Української правди» Георгія Гонгадзе.
Справа Гонгадзе. Продовження буде…
Коли буде поставлена крапка у «справі Гонгадзе»?
Олексій Подольський: «Треба дослідити замовників
більше за тегом «справа Гонгадзе»
Ця ситуація – відповідальність регіональної влади та регіональних журналістів. Бо коли у Донецькій області у 2001 році (президент – Леонід Кучма, міністр внутрішніх справ – Юрій Смирнов, губернатор області – Віктор Янукович) Ігор Александров зі Слов’янська зазнавав утисків від влади, всі мовчали: коли його згодом було побито і через деякий час він помер, журналісти заговорили, але не всі.
Десять підверсій убивства Iгоря Александрова
В Iгоря Александрова був «гарячий» матеріал, — вважають його колеги
«Вбивство Александрова — політична справа»
Тетяна ПЕВЕНЬ: «Вбивці Ігоря Александрова прагнули довести, хто господар у цій країні»
Цей список можна продовжувати, але більше за слова скаже перелік імен загиблих. Тут ви можете побачити різні імена, різні регіони, різну специфіку видань. А це означає, що насилля не обирає собі жертв:
1. Валерій ГЛЕЗДЕНЬОВ, військовий журналіст газети «Красная звезда» (Львів), 1992, загинув в Афганістані під час виконання професійних обов`язків;
2. Мирон ЛЯХОВИЧ, редактор газети «Життя і праця» (м. Львів), 1992;
3. Вадим БОЙКО, тележурналіст телекомпанії «Гарт» (м. Київ), 1992, загинув від вибуху у власному помешканні;
4. Микола БАКЛАНОВ, власний кореспондент газети «Известия» (м. Київ), 1993, помер від черепно-мозкової травми, отриманої під час нападу;
5. Юрій ОСМАНОВ, редактор Кримської газети «Арекет» (м. Сімферополь), 1993, був знайдений мертвим на вулиці Сімферополя з черепно-мозково травмою;
6. Андрій ЛАЗЕБНІКОВ, начальник прес-центру ЧФ (м. Севастополь), 1993, застрелений біля власного будинку;
7. Сергій ШЕПЕЛЄВ, редактор газети «Вечірня Вінниця» (м. Вінниця), 1993, загинув у вогні у власній квартирі, за словами незалежних експертів, журналіст був прив`язаний до ліжка;
8. Андрій ЛАЗЕБНИКОВ, начальник прес-центру Чорноморського флоту, 1993, застрелений біля під’їзду власного будинку;
9.Віктор ФРЕЛІХ, позаштатний кореспондент газети «Молодий Буковинець» (м. Чернівці), розслідував ситуацію з витоком ракетного палива, який спричиним масові захворювання серед людей, 1995, помер від отруєння невідомою речовиною, незадовго до смерті отримував погрози фізичної розправи;
10.Юрій ДЖЕДЖУЛА, журналіст газети «Київський вісник» (м. Київ), 1995;
11. Володимир ЖИТАРЕНКО, спеціальний кореспондент газети «Красная звезда» (м. Львів), 1995, загинув у Грозному під час виконання професійних обов`язків;
12. Анатолій ТАРАН, редактор газети «Оболонь» (м. Київ), 1995, знайдений мертвим на пустирі у Києві;
13. Володимир ІВАНОВ, редактор газети «Слава Севастополя» (м. Севастополь), 1995, загинув від вибуху на порозі власного будинку, вибухівка була закладена у смітник;
14. Георгій ОВЧАРЕНКО, журналіст телеканалу УТ-3, ведучий програми «Чорний квадрат», 1996, знайдений мертвим у квартирі свого сусіда;
15. Анатолій ЯГОДІН, військовий журналіст газети «Красная звезда» (м. Київ), 1996, загинув у Чечні під час виконання професійних обов’язків;
16. Ігор ГРУШЕЦЬКИЙ, кореспондент газети «Україна-центр» (м. Черкаси), 1996, знайдений мертвим на одній з вулиць Черкас з пораненням голови;
17. Ігор КУЗИК, відповідальний секретар газети «Армія України» (м. Львів), 1996, зник і за кілька місяців був знайдений мертвим у парку в центрі Львова;
18. Анатолій ТАНАДАЙЧУК, кореспондент газети «Панорама» (м. Вінниця), 1996, після смерті на тілі журналіста виявили сліди від уколів;
19. Олександр МОТРЕНКО, ведучий передачі «Суботній експрес» радіостанції «Транс-М-Радіо» (м. Сімферополь), 1996, по дорозі на роботу зазнав нападу трьох чоловіків, один з яких був у міліцейській формі, помер від удару в голову, міліція заявила, що Мотренко був п`яний і сам напав на правоохоронця;
20. Віталій КОЦЮК, кореспондент газети «День» (м. Київ), 1997, повертаючись додому електричкою, отримав опіки невідомого походження, перед смертю казав, що невідомі витягли його з електрички, облили бензином і підпалили;
21. Петро ШЕВЧЕНКО, власний кореспондент газети «Киевские ведомости» у Луганську, 1997, за місяць до смерті опублікував серію репортажів про протистояння місцевої влади і СБУ, вийшов з офісу на зустріч, з якої у визначений час не повернувся; був знайдений повішеним біля аеропорту «Київ»;
22. Володимир БЕХТЕР, старший редактор Держтелерадіокомпанії (м. Одеса), 1997, помер від удару у голову під час побиття працівниками міліції;
23. Борис ДЕРЕВ’ЯНКО, головний редактор газети «Вечірня Одеса» (м. Одеса), 1997, розстріляний біля своєї редакції, слідство заарештувало виконавця, замовники не названі;
24. Святослав СОСНОВСЬКИЙ, редактор видавництва «Таврія», 1997, помер від ножових поранень, які йому завдали нападники неподалік від його дому;
25. Олексій ЄФИМЕНКО, редактор газети «Відродження» (м.Саки), 1998, помер внаслідок падіння з вікна п`ятого поверху;
26. Василь ЗАГІРНИЙ, редактор газети «Знамя победы» (м. Шахтарськ Донецької обл.), 1998, загинув у ДТП;
27. Микола РАКШАНОВ, журналіст черкаської газети “Факти”, 1998, помер від черепно-мозкової травми, за версією правоохоронців травма не була результатом нападу, однак, за свідченнями лікарів, пошкодження мали насильницьких характер;
28. Альберт БОРИСОВ, головний редактор газети «Шахтерские вести» (м.Краснодон), 1998;
29. Мар’яна ЧОРНА, тележурналістка телеканалу «СТБ» (м. Київ), 1999, знайдена повішеною у власній квартирі, версія слідства – самогубство;
30. Ігор БОНДАР, директор одеської приватної телекомпанії «АМТ», 1999, розстріляний з автомата невідомими;
31. Олександр ГОЛУБЧИК, гендиректор телекомпанії «Приват-TV», 1999, загинув у ДТП;
32. Василь ЧУДИК, головний редактор радіо «Незалежність», 1999, був знайдений мертвим у під`їзді власного будинку;
33. Георгій ГОНГАДЗЕ, керівник інтернет-проекту «Українська правда», 2000, був викрадений по дорозі додому, виконавці засуджені, замовники невідомі;
34. Михайло КАПУЛЯК, заступник редактора газети «Світ молоді» (м. Івано-Франківськ), 2000;
35. Володимир ПАЛЬЧИКОВ, журналіст Дніпропетровського радіоцентру, 2000;
36. Владислав РЯБЧИКОВ, журналіст газети «Кримська Правда» (м. Сімферополь), 2000, був збитий автівкою і помер від поранень;
37. Юлій МАЗУР, головний редактор газети «ЮГ» (м. Одеса), 2000, був знайдений мертвим неподалік від свого будинку;
38. Віктор ШАРИКОВ, журналіст українського телебачення;
39. Віктор РОМАНЕНКО, телеоператор програми «12 хвилин новин» ГТРК «Крим» (м.Сімферополь), 2000, був знайдений мертвим у морі поблизу Судака, помер в наслідок падіння зі скелі під час нічної зйомки;
40. Володимир СМИРНОВ, кореспондент газети «Время» (м. Миколаїв), 2000, помер від поранень, отриманих під час нападу на вулиці;
41. Олег БРЕУС, видавець газети «XXI вік» (м. Луганськ), 2001, застрелений кілером;
42. Ігор АЛЕКСАНДРОВ, телекомпанія «ТОР» (м. Слов ’янськ, Донецька область), 2001, помер від численних травм, завданих йому бейсбольними битами;
43. Олександр КОВАЛЕНКО, головний редактор газети «Соціальна політика» (м. Київ), 2001, був знайдений мертвим з вогнепальним пораненням у лісі під Житомиром;
44. Юрій ГОНЧАР, позаштатний кореспондент «Факты и комментарии» (м.Київ), 2001, був знайдений у власній квартирі з ознаками насильницької смерті;
45. Юрій ІВАНОВ, оглядач газети «Одеські вісті» (м. Одеса), 2001;
46. Олег ЧЕРНЯК, оператор обласного телебачення (м. Одеса), був знайдений мертвим у власній квартирі зі слідами ін`єкції;
47. Андрій ФЕЩЕНКО, віце-президент Національної телекомпанії України, 2002, знайдений мертвим з вогнепальним пораненням у власному автомобілі;
48. Володимир ПРОВОРОЦЬКИЙ, журналіст Сумської державної телерадіокомпанії, 2002, був знайдений з ознаками насильницької смерті у власній квартирі;
49. Олексій ТЕРЕЩУК, Заступник головного редактора газети «Вінниччина», 2002, помер від травм через рік після побиття невідомими;
50. Михайло КОЛОМІЄЦЬ, редактор і засновник інформаційного агенства «Українські новини», зник і пізніше був знайдений мертвим у лісі на території Білорусі, ГПУ порушила кримінальну справу за фактом доведення до самогубства, справа не завершена;
51. Олексадр ПАНИЧ, журналіст тижневика «Донецькі новини» (м. Донецьк), 2002, був викрадений і пізніше знайдений мертвим у річці Кальміус.
52. Юрій ШЕВЦОВ, фотокореспондент газети «Кримська правда» (м. Сімферополь), 2002, зник і пізніше був знайдений мертвим у лісосмузі;
53. Тарас ПРОЦЮК, телеоператор інформаційного агентства «Рейтер» (Ірак), 2003, був убитий пострілом з американського танка по приміщенню готеля.
54. Володимир ЄФРЕМОВ, представник організації «Репортери без кордонів», колишній редактор газети «Собор» (м. Дніпропетровськ), 2003, загинув у ДТП;
55. Олександр КРИВЕНКО, керівник громадського радіо, 2003, загинув у ДТП;
56. Володимир КРИВЕНОК, директор телекомпанії «Зміїв-ТБ» м. Зміїв Харківської обл., 2003, загинув у ДТП;
57. Олександр ШАМРАЙ, редактор газети «Вісті Зміївщини» м. Зміїв Харківської обл., 2003, загинув у ДТП разом з Володииром Кривенком;
58. Георгій ЧЕЧИК, генеральний директор ТРК «ЮТА» (м. Полтава), 2004, загинув у ДТП;
59. Іштван КАСАНЕК, оператор телеканалу «М-Студіо» (м. Ужгород), 2004;
60. Олександр СУМКО, головний редактор журналу Державної прикордонної служби «Кордон», 2004, впав з балкону своєї квартири;
61. Вадим ГУДИК, незалежний журналіст та бізнесмен, 2006, застрелений на центральній площі Білої Церкви;
62. Норік ШИРІН, головний редактор газети «Голос молоді» (Крим), 2006, був знайдений з ножовими пораненнями у дворі свого будинку;
63. Василь КЛЕМЕНТЬЄВ, редактор газети «Новий стиль», Харків, 2010, зник безвісти.
64. В Луганській області в 2011 році від удару по голові загинув керівник телекомпанії КТК Сергій ЛОБОДА.
65. Наприкінці 2011 року у Києві від ножових поранень помер 30-річний фотокореспондент тижневика «2000» Віталій РОЗВАДОВСЬКИЙ.
67 Наприкінці січня 2012 року в Одесі на березі моря знайдено загиблим журналіста інформаційного агентства ЛігаБізнесІнформ Євгена ДИКОГО.
68. У ніч на 4 травня 2012 в автокатастрофі у Києві загинув журналіст Вадим КУЛЬПІНОВ.
Цей список, нажаль, поповнюється. Як і ще один – список, тих працівників медіа, які зазнали насильства під час Євромайдану:
1 . Побитий фотокореспондент ЛІГАБізнесІнформ Олександр ПЕРЕВОЗНИК. Висвітлював акцію на вул. Банковій. Його били 8 співробітників «Беркуту»;
2 . Знімальну групу 5 каналу Наталію ЖИЖКО та оператора Юрія УСИКА закидали камінням;
3 . Фотографу Reuters Гліб ГАРАНИЧ розбив голову співробітник «Беркуту»;
4 . Побито журналіста інформаційного агенства «Поряд з вами» Дмитро ПРІХНА
5 . Роман КУПРІЯНОВ, оператор телеканалу Euronews знімав чоловіка, який лежав на асфальті після того, як його побили.
6 . Журналіст Павло ПЕНЕНЖЕК (Pawel Pieniążek) із Польщі опинився в лікарні після того. Як йому розбили голову.
7 . Журналістів Hromadske.tv Дмитра ГНАПА та Якова ЛЮБЧИЧА побили «тітушки»;
8. Журналістка журналу «Український тиждень» Валерія БУРЛАКОВА постраждала від вибуху шумової гранати під ногами;
9 . Журналіста Української правди Мустафу НАЙЄМА вдарили по голові, він наковтався газу;
10 . Макс ЛЕВІН постраждав від вибуху шумової гранати під ногами;
11 . Побитий головний редактор газети «20 хвилин» (Житомир) Влад ПУЧИЧ;
12 . Agence France-Presse заявила, що їхній телеоператор постраждав під час заворушень у Києві.
13 . Побитий фотокореспондент Insider Максим КУДИНЕЦЬ;
14 . У журналіста Associated Press - Сергія ЧУЗАВКОВА розбита голова;
15 . Постраждав оператор українського телеканалу UBR;
16 . Журналіст «Української правди» Дмитро ЛАРІН постраждав під час зйомок;
17 . Фотографу Анатолію СТЕПАНОВУ розбили голову і зламали руку.
19 . Журналісту Івану ЧЕРНІЧКІНУ пошкодило ногу осколком від шумової гранати;
20 . Оператора Олександра ЗАКЛЕЦЬКОГО побила міліція;
21 . Побито Антона ЧЕРНИШОВА з Незалежного журналістської профспілки;
22 . Денис ДАНЬКО, програма «Гроші» отримав травму голови;
24 . Ярослав ГАЛАТА, газета Демократична Україна, постраждав від вибуху шумової гранати;
25 . Фотограф сайту Житомир.info Михайло ЗАГОРСЬКИЙ отримав кийком по обличчю;
26 . Кореспондент видання «Коментарі» Дмитро КАЧУРА отримав камінь у спину від правоохоронця;
27 . Журналіст Українських новин Євген ГОЛОВЕНКО постраждав від шумової гранати;
28 . Олегу ХАВРУКУ, заступнику головного редактора Comments.ua розбили голову;
29 . Постраждав фотограф Європейського агентства EPA Сергій ДОЛЖЕНКО;
30 . Євген ФЕЛЬДМАН з «Новой Газеты», Росія біля пам'ятника Леніна «отримав» камінь;
31 . Юрію БУТУСОВУ, редактору сайту Цензор.net розбили голову;
32 . Емін КАЛАНТАР з Lifenews, Росія зазнав насильства з боку правоохоронців, йому зламали руку;
33 . Сергій ПОЛЕЖАКА був побитий під час протестів у Києві;
34 . Євгену МАЛОЛЄТЦІ, фотокореспонденту УНІАН зламали руку; Євген багато разів приймав участь у Фотовиставках газети День та отримував нагороди за свої світлини;
35 . Ігор ВОЛОСЯКІН, сайт uezd.com.ua отримав удар по голові каменем;
36 . Валерія КОЛОСЮКА, редактора інтернет-порталу «Аратта. Вікно в Україну» било 6-8 людей;
37 . Журналіст Сергій ЮРЧЕНКО отримав серйозні травми;
38 . Фотокореспондент газети The New York Times Джозеф СИВЕНЬКИЙ постраждав від шумової гранати;
39 . Кореспондент видання «Український тиждень» Станіслав КОЗЛЮК постраждав під час сутички біля Кабміну 24 листопада;
40 . Журналіст з Данії Йоханнес Вамберг АНДЕРСЕН постраждав у ніч на 30 листопада. Правоохоронці били журналіста по голові.
Author
Катерина ЯковленкоРубрика
День України