Презентували першу книгу Лариси Івшиної «Неочевидне»

Презентували першу книгу Лариси Івшиної «Неочевидне».

Презентація подарувала можливість для спілкування творчої еліти Києва. Найкращі зібралися, щоб привітати й згадати.

Я дякував Ларисі Олексіївні за багаторічну підтримку українського Півдня. Багато хто не знає, але разом з Євгеном Кириловичем Марчуком вони системно приділяли увагу тому, як зберегти цілісність нашої держави. І перед очима в мене — Миколаїв. Презентація бібліотеки газети «День» у Миколаєві. На той час ми вже були знайомі з Ларисою Олексіївною і тут мені повідомили, що заходи за її участі скасовуються і забороняються. Тоді при владі були регіонали, які навіть не хотіли чути про газету «День».

Не буду згадувати тодішнього губернатора, якого відверто всі боялися. Його молода команда також була налаштована не проводити жодних заходів.

Але ми проводили «терапевтичні» бесіди. Пояснювали, наскільки важливо налагодити контакти з великою, впливовою газетою, і особисто з Ларисою Олексіївною.

Тоді обрали місце проведення — обласну універсальну наукову бібліотеку. А потім — ефір на нашому телеканалі ТАК TV у програмі «Телевізійний прес-клуб з Глібом Головченком» за участю Лариси Олексіївни та Володимира Дмитровича Чайки — тодішнього міського голови Миколаєва. Ми зібрали унікальну групу експертів — усіх, хто любить місто і мріє про його майбутнє.

Ми всі чекали в Коледжі преси та телебачення на візит Лариси Олексіївни, бо мріяли показати наш цілодобовий прямоефірний канал, який створюють наші студенти разом із викладачами. Унікальний дидактичний інформаційний простір, що працює задля виховання нового покоління бакалаврів інформаційної діяльності. Ми мріяли представити найкращому редактору країни наших студентів і випускників. І показати, що саме ми вперше почали створювати україномовний канал.

До речі, тоді на ефірі був і Тарас Дмитрович Кремінь, який робив перші політичні кроки. Його батько, Дмитро Дмитрович — талановитий поет, лауреат Шевченківської премії — був на зустрічі в бібліотеці та розповідав про Миколаїв як місто унікальних людей!

А потім, увечері, після ефіру, міський голова вирішив провести зустріч, щоб підбити підсумки. Це була зустріч унікальних людей. Вони буквально купалися в спілкуванні. І народилася велика думка: потрібно відкривати Миколаїв Україні. Для цього слід заснувати кореспондентський пункт газети «День». І Лариса Олексіївна дотрималася обіцянки. Лише за перший рік на шпальтах найкращої газети вийшло понад (!) 100 публікацій.

Ми розповідали про унікальних людей, відкривали історичні факти.

А ще я згадав, як Володимир Дмитрович заспівав для Лариси Олексіївни свою «Білі крила» — фірмову пісню, яку він дуже любив і подарував на знак особливої поваги.

А потім подивився і сказав: «Мабуть, Євген Кирилович хвилюється, як у нас все пройшло. Давайте йому зателефонуємо й повідомимо!»

— Полковник Чайка доповідає: ми в Миколаєві! Все пройшло чудово. Лариса Олексіївна відчула наше місто, і ми готуємось до активної співпраці.

Євген Кирилович дуже зрадів дзвінку і побажав якомога швидше побувати в Києві — у редакції газети «День». Побачити, як створюється газета, як працює цей унікальний колектив.

Дуже приємно, що всі тоді виконали все задумане. А «День» навіть створив спеціальний випуск для Миколаєва й Півдня, який розповідав про особливості сприйняття. Його надіслали за передплатою понад 500 найкращим миколаївцям — людям, які змогли дихати разом з Україною, її справжнім духом.

Це відіграло важливу роль у становленні в Миколаєві справжніх патріотів — тих, хто пройшов через Революцію Гідності та війну з глибоким розумінням сучасної Миколаївщини як регіону унікальних подій.

Тоді Володимир Дмитрович розповів і про Ольвію, якою захоплювалася Лариса Олексіївна. І вони також визначили: потрібно створити Маршрут №1.

Саме тоді «День» та Лариса Олексіївна стали «білими крилами», які дали силу здолати цей шлях.

Сучасний Миколаїв приймав фотовиставку газети «День». Ми всі вдячні, що разом із Києвом побачили найкращі роботи й відчули подих країни. Ми продемонстрували, що через повагу до кожного міста твориться нова, сучасна Україна.

Старофлотські казарми стали місцем проведення тієї фотовиставки. І для містян це була справжня подія. Її відвідали дуже багато людей.

Ми разом формували порядок денний на наступні роки.

Унікальна дружба газети «День» і Миколаєва дала змогу по-новому подивитися на місто, відкрити унікальні родзинки, якими ми об'єднували Південь і Захід. Ми єднали країну новими інформаційними зв'язками. Це — унікальна державницька інформаційна політика.

Усі ці моменти натхнення, які принесла Лариса Олексіївна, ми знову відчули цими днями. І головне питання — як саме Миколаїв фактично сформував розуміння того, що розвиток країни має відбуватися через регіони, яких раніше ніхто не бачив. Ми здатні по-новому дивитися вперед!

Унікальна презентація — унікальні люди, які зібралися вшанувати талант письменниці. І тепер стає зрозуміло, що гасло, яке пропонує Лариса Олексіївна, звучить абсолютно точно:

«Наш читач — від Європейського парламенту до українського хутора. Ми були газетою прогресивної меншості».

Але саме на прикладі Миколаєва формувалася позитивна інтелектуальна, розумна сила — патріотична та переконана в тому, що наш шлях до Європи — безальтернативний. Ми є частиною Європи і маємо свій унікальний код. Ми мали й маємо сильних політичних лідерів. І разом здолаємо цей шлях у розумінні нової, омріяної та великої країни.

Завжди Лариса Івшина надихала нас на віру у велич України. Ми здатні народжувати змісти, які є загальнолюдськими!

Якісна преса — це платинова інвестиція в майбутнє.

«Я була щаслива створювати кожен день, розкошувала у власноруч спроєктованому світі з людьми своєї Ліги!» — зазначає Лариса Олексіївна у своїй новій книжці.

Вона визнає, що думки щасливого Сизифа дають їй наснагу працювати!

Многая літа у цій боротьбі!

Дякую за унікальність!

Дякую за віру!

Дякую за майбутнє!

Зробимо Миколаїв та Україну великими знову !!!

Фото з фейсбук сторінки Gleb Golovchenko