Повість про непереможеного гетьмана

Є такий, дуже місткий та цікавий науковий термін: артефакти. Це – твори мистецтва, конкретні предмети тієї чи іншої історичної доби, стародруки, листи, військові обладунки (зброя, броня, інші технічні знаряддя), витвори мистецтва, насамперед портрети, ікони, безперечно, важливі  археологічні знахідки. Отже, артефакти – це збірне, комплексне  поняття, а основним критерієм приналежності до них є історична справжність.

Великомасштабна виставка «Мазепа. Стратегія європейської України», котра відкрилась у Національному заповіднику «Києво-Печерська Лавра», стала значущою подією в суспільному й духовному житті України передовсім тому, що є, по суті, наочною, матеріалізованою й олюдненою (а тому вражаючою) повістю про вчинки, життя та ідеали  легендарного Гетьмана України Івана Степановича Мазепи. Того уславленого Гетьмана, чиє ім*я та   спадщина піддавалися злобній анафемі з боку як російської імперської, так і радянської, а нині – путінської кремлівської влади. «Зрадник», «запеклий ворог» - це ще не найбільш отруйні стріли, що їх впродовж століть цілила в Мазепу  імперія.

Звідки ця ненависть? Що саме не могли пробачити й забути в Петербурзі та в Москві? Виставка у Лаврі дає  досить чітку відповідь на це запитання – уже самою назвою цього заходу. Мазепа розробив стратегію європейської України – і, що головне, не лише розробив, а й втілював її. Про це свідчать усі експонати (артефакти) виставки – і письмові джерела, і твори мистецтва, і картини, і зброя, і побутові речі, зокрема, вбрання тієї доби. Гетьман, людина, яка впродовж двох десятиліть була близькою до царя Петра та його оточення, ясно  розумів глибинну азіатську сутність московської монархії ( художня ілюстрація до трагічних роздумів Мазепи в цьому контексті – блискучий його портрет графіка Георгія Якутовича ). Була і чудова музична ілюстрація – думи та  балади доби Мазепи у виконанні Тараса Компаніченка. Вже заради цих двох мистецьких звершень варто було відвідати виставку, не говорячи вже про артефакти, а їх, підкреслимо, сотні.

Газета «День» почала писати про Мазепу практично з того часу, як була заснована (достатньо, серед десятків публікацій, згадати фундаментальну статтю Оксани Пахльовської). Ми завжди підкреслювали: метою життя Гетьмана було зробити Україну органічною складовою європейського політичного й духовного простору. І те, що й зараз наша країна докладає для цього колосальних зусиль, після століть кривавих трагедій, воєн та розчарувань, доводить: так, справа, за яку стояв Мазепа, винятково складна й  тяжка. Втім, навіть з огляду на драматичну особисту долю – Гетьман увійшов в історію непереможеним! І наступні покоління продовжили його справу. Тому їх і називали мазепинцями. Боротьба триває. Зі злобним та підступним ворогом мусимо битися і нині, через 300 років після Мазепи.

Ігор Сюндюков