Дикунство ХХI століття

Наразі бібліотека працює за адресою проспект Перемоги, 50. Та з 1 січня 2021 року закладу припинять надавати комунальні послуги, бо закінчується термін договору про це, а приміщення доведеться передати ДП «Преса України». Справа в тім, що Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека ім. В. Г. Заболотного роками чекає на передачу приміщення на баланс... бібліотеки. Наразі будівля належить Державному управлінню справами, сама книгозбірня підпорядкована Мінрегіону, а балансоутримувач споруди на проспекті Перемоги, 50 — ДП «Преса України».

Ось такий зачарований трикутник, який не можуть розірвати вже сьомий рік. У 2013 році книгозбірня була переміщена із будівлі Гостинного двору у будівлю ДП «Преса України». Варто зазначати, що бібліотека за час своєї роботи переїздила кілька разів: до 1985 року знаходилась у Митрополичому будинку на території Софії Київської, до 2012 — у Гостинному дворі.

Будинок на проспекті Перемоги, 50 спеціально реконструювали під потреби книгозбірні. «Було кілька умов для нашого переміщення — близькість до метро, а бібліотека зараз за дві хвилин від станції «Шулявська», збільшення площі бібліотеки та передача приміщення на наш баланс, — пояснює «Дню» директорка Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки ім. В. Г. Заболотного Галина ВОЙЦЕХІВСЬКА. — Виконали перші дві умови. Коли нас переміщали із Гостинного двору, не було укладено ніякої письмової домовленості чи протоколу, була усна домовленість, що нас переміщають та збільшують площу бібліотеки удвічі. Це був 2013 рік, тоді почалася Революція Гідності, про бібліотеку не було коли і кому думати, змінилася влада, раз, другий. Це питання зависло, це як борг, який треба роздати, поставити крапку і далі працювати».

Книгозбірня ім. В. Г. Заболотного — це єдина бібліотека державного значення з будівництва та архітектури. Вона була створена як Наукова бібліотека при Президії Української філії Академії архітектури СРСР 26 березня 1944 року. Цього року відзначала 76 років від дати заснування. За ці роки фонди бібліотеки зросли до 422 тисяч примірників унікальної вітчизняної та світової літератури XVI-XXІ століть з питань будівництва, архітектури, житлово-комунального господарства та суміжних галузей. Серед них — перші книги з архітектури, проєктна документація та карти Києва, стародруки, книжки XVI століття, в яких є описи втрачених об’єктів тощо.

Але доки офіційно бібліотека не отримає своє приміщення, доведеться тримати оборону за збереження книг. Торік питання виселення теж стояло досить гостро — так само закінчувався договір оренди з ДУС. Тоді для захисту бібліотеки громадськість підготувала петицію на сайті Офісу Президента. Під тиском громади було заключено договір про перебування книгозбірні на проспекті Перемоги, 50, але всього на один рік. Передача будівлі на баланс досі не розпочалася. Тим часом у столичних виданнях з’являється інформація про початок будівництва житлового комплексу впритул до бібліотеки.

«Мені здається, що ми класна бібліотека. Ну, одна з них, — жартує пані Галина. — У нас хороші та цінні фонди, творчі читачі, архітектори — усі люди, яким потрібна інформація, яка є в бібліотеці. Ми ведемо депозитарій, ми єдині з усієї України збираємо літературу про будівництво та архітектуру, таких примірників у нас 172 тисячі із загальної кількості фонду. Ми стараємось бути корисними. Дуже активні у соцмережах, зважаючи на карантин. Ми досліджуємо самі фонди, людям розповідаємо про них. Або нам пишуть листи електронкою, повідомлення у «Фейсбук», телефонують, і ми виконуємо замовлення — відскановуємо тексти, робимо електронну доставку і так далі. Хтось має зверху сказати, що проблему треба вирішити. Ми вже жартували, що шукаємо сучасного народного героя Олександра Македонського, який розірве Гордіїв вузол. Або верніть нас у Гостинний двір, хоча, самі розумієте... Нас звідти виселили, де було приміщення спеціально під бібліотеку, нам уже навіть обіцяли розширити площу, бо не вистачало нашої тисячі квадратних метрів. Але виникла ситуація, коли треба було робити реконструкцію Гостинного двору під ТРЦ. Зараз треба просто включити здоровий глузд, забути суперечки, бо бібліотека — жива!».

За словами Галини Войцехівської, у Мінрегіоні запевняють, що ведуть перемовини з ДУС щодо збереження приміщення. Але коли ж фінал? І які можуть бути сумніви, якщо законодавство забороняє виселення бібліотек в нікуди, зокрема, «без надання рівноцінного упорядкованого приміщення для обслуговування користувачів бібліотеки, роботи працівників, зберігання бібліотечних фондів».

І про яке ставлення до культурних надбань може йти мова, якщо книгозбірню з унікальними виданнями виставляють на вулицю? Слово «унікальне» вжито не випадково — саме тут зберігаються видання про українських архітекторок, що для багатьох маловідомий факт, про давні храми та церкви в регіонах, про перевидані книги, які були заборонені в радянські часи, як от остання новинка про Тетяну Яблонську. Із усім цим національним багатством книгозбірня знайомить своїх читачів в онлайн-форматі, влаштовує відеоекскурсії, не кажучи про те, що у посткарантинний час це все буде доступно для читання.

Ця історія — це ознака деградації соціуму, якщо не стане на захист бібліотеки, і прояв варварства влади. Між іншим, під загрозою виселення опинилася ще одна книгозбірня Києва — Центральна районна бібліотека імені Євгена Плужника, що на вулиці Прорізній, 15. Це центр міста. За рішення суду бібліотека повинна покинути приміщення 1 січня 2021 року. Ще два роки тому між Регіональним відділенням Фонду державного майна України та управлінням культури, туризму та охорони культурної спадщини Шевченківської районної державної адміністрації Києва було укладено договір, за яким у бібліотеки відбирають 170 квадратних метрів, залишаючи лише приміщення абонементного відділу та книгосховище. Суд це рішення підтримав.

Невже гроші, розвиток власного бізнесу, будівництво чергових квадратних метрів житла чи офісів — настільки беруть гору над бажанням лишатися цивілізованим суспільством — начитаним, грамотним, таким, що пишається і береже власну історію?

ГОЛОС IЗ FACEBOOK