Iменні номери – світова практика 5-зіркових готелів – з’являться у Львові

Нещодавно головна редакторка газети «День» Лариса Івшина отримала запрошення від власника BANKHOTEL В’ячеслава Юткіна взяти участь в урочистостях з нагоди присвоєння імені австрійського ерцгерцога, полковника легіону Українських січових стрільців, який прославився своїми військовими та дипломатичними здібностями, поезією та любов’ю до України і загинув за Україну, Вільгельма Франца фон Габсбург-Лотаринзького, відомого як Василь Вишиваний, одному з номерів BANKHOTEL.

«Тема української історії, яку «День» веде на дуже високому професійному рівні, наштовхнула мене на ідею зробити хай невеликий, але свій внесок в осмислений «вибір пам’яті», — зазначив, зокрема, у листі до Лариси Івшиної власник готелю. — Прочитав у «Дні» трагічну історію Вільгельма Габсбурга, і ми прийняли рішення назвати один із номерів його іменем. Тим паче, що 10 лютого виповнюється 125 років від дня його народження, а Львівська обласна рада виступила з ініціативою гідно відзначити цю дату».

Подія відбуватиметься у понеділок, 10 лютого, у BANKHOTEL, що за адресою: вул. Листопадового Чину, 8. У програмі відкриття іменного номера — освітня лекція від історика Євгена Чернецького про життя Габсбурга-Вишиваного, урочисте перетинання стрічки до готельного номера, погашення іменної марки. До участі у заході зголосилися представники обласної та міської гілок влади.

Напередодні урочистостей «День» попросив В’ячеслава Юткіна детальніше розповісти про подію.

— Ми давно мали ідею дати двом нашим найкращим номерам імена відомих людей. Два роки шукали, — говорить В’ячеслав Михайлович. — Нам було важливо знайти таких людей, котрі багато чого зробили для України. Бо це важливо і для гостей, котрі перебуватимуть у нашому готелі, і для нашого сайта, на який багато хто заходить по інформацію. Зрештою, іменні номери — це світова практика 5-зіркових готелів. А одного разу я побачив у газеті «День» велику статтю про Габсбурга. Ця публікація мене дуже зацікавила і стала поштовхом для пошуку інших матеріалів про цю особистість. Знайшов книжку про Габсбурга. Прочитав історію його життя, пов’язану з Україною, про те, як він підтримував українську справу. Про арешт та ув’язнення. Він навіть, імовірно, похований біля Лук’янівської тюрми. Оце все і привело мене до висновку, що Вільям Габсбург — гідне ім’я. Крім того, відіграло роль те, що будівля нашого готелю — часів Австро-Угорщини, і в цій будівлі був австрійський банк. Також ми знали, що 2020-й на Львівщині оголошено Роком Вільгельма фон Габсбурга — політичного діяча, поета, полковника легіону Січових стрільців та Армії УНР, діяча ЗУНР, який увійшов у історію під іменем Василя Вишиваного. 

— Як буде оздоблено кімнату? Що нагадуватиме про Габсбурга-Вишиваного?

— Ми зв’язалися з фондом Габсбурга. Представник фонду має приїхати до нас на презентацію. Ми замовили трьом історикам брошуру про Габсбурга. На церемонії відкриття іменного номера читатиметься лекція про Габсбурга. А в самому номері буде оця історична брошура на 40 сторінок, де вміщено тексти про те, що він зробив для України. А більше сторінок, напевно, і не треба для гостя готелю. Хто зацікавиться постаттю Габсбурга, далі сам пошукає більш розлогу інформацію. Також у кімнаті буде встановлено стелу з його фото.

— А як давно ви читаєте «День»?

— Понад 20 років — з 1997-го. І це — моя улюблена газета. Я навіть і не знаю, яке зараз періодичне видання в Україні може дати більше інформації про історію України, про її минуле і сьогодення, про її культуру, ніж «День». Часопис відкриває чи не всі сторінки, котрі були закриті для нас за часів Радянського Союзу.

Також моє особливе ставлення до газети «День» у тому, що я, коли працював у Промінвестбанку, майже 10 років був спонсором фотоконкурсу «Дня». І цього року ми зробили пропозицію газеті «День» від BANKHOTEL бути спонсором Гран-прі наступних фотоконкурсів.

— Загальновідомо, що газета «День» друкує й Бібліотеку «Дня»...

— Ми маємо всі книжки з Бібліотеки «Дня». Вони є у нас в готельних номерах. Книжка про Джеймса Мейса у нас — двома мовами, українською та англійською. Видавнича діяльність «Дня» просто дивує! Я уявляю собі, як важко це робити! Додам, що, окрім підтримки фотоконкурсу, ми б також хотіли взяти участь у фінансуванні перекладу англійською нової книжки «Дня», щоби Бібліотеку «Дня» читали не тільки в Україні, а й за її межами.

— На початку розмови ви говорили про два іменні номери... Другий також, можливо, буде пов’язаний із газетою «День»?

— Так. Напевно, це станеться у вересні. Назвемо номер іменем Джеймса Мейса. Я давно знаю його історію. Те, що він зробив для України, — справді заслуговує на повагу. Та й узагалі, на мою думку, іменами Габсбурга та Мейса варто би було назвати вулиці, навіть міста. Але це, погодьтеся, — далека перспектива. А от відкрити імена цих людей отут і зараз — це наша МІСІЯ. А інакшого слова я й не доберу.

***

Репортаж про урочистості з нагоди відкриття номера імені Вільгельма Габсбурга у львівському BANKHOTEL — у наступних числах «Дня».

«Вільгельм Габсбург продовжив собою не дуже численний перелік представників вищої аристократичної верстви, у даному разі навіть не української за походженням, які своєю участю в новітньому українському русі сприяли подоланню його деелітизації. Активна діяльність представника династії Габсбургів на користь українського національного відродження додавала останньому надзвичайно важливого соціально-культурного і політичного ферменту, вкрай необхідного для піднесення рівня політичної культури українського громадянства, його авторитету в очах політичних противників. Ця діяльність була тим більш значущою, що вона сприяла утвердженню консервативних політичних тенденцій в українському суспільстві, відсутність яких, за словами В’ячеслава Липинського, означало «смертельну однобічність нації»...

Заради України Вільгельм Габсбург пішов із батьківської домівки, розірвав зв’язки з родиною, найаристократичнішими колами Європи, віддав свої молоді роки, високе становище, титули, кошти і зрештою заплатив життям. В. Габсбург доповнив собою той довгий список українських патріотів, який складали вороги української незалежності і свободи, починаючи від викраденого петровськими людоловами Андрія Войнаровського і закінчуючи підступно вбитими більшовицькими агентами С. Петлюрою, Є. Коновальцем, Р. Шухевичем, С. Бандерою.»

Тетяна ОСТАШКО. Вибір «червоного князя» (уривок зі статті у книжці «День вдячності», що вийшла в Бібліотеці газети «День» 2019 року)