Історична тяглість

Прапор будь-якої держави є одним із головних її символів, відображаючи як минуле, так і сьогодення країни. Витоки нашого, Українського прапора, сягають сивої давнини. Відомо, що на прапорах часів України-Руси зображували небесні світила, хрести, а також княжі знаки у вигляді тризубів і двозубів. При цьому поширювалися й колірні поєднання. Червоний, на думку деяких істориків, був найбільш популярним. Досить  поширеними були також білий, блакитний і жовтий. Два останні стали широко розповсюдженими після того, як князь Володимир прийняв християнство.             Незабаром після цього вони набули державного значення. У подальшому, як писав український історик Дмитро Яворницький, їх доля зазнала змін. Особливо після монголо-татарської навали, коли  деякі частини території Руси-України опинилися під владою інших держав. Та після  Люблінської унії 1569 року, коли українські землі мали єдину місцеву символіку, багато в чому стали визначати геральдичні традиції цих держав.

Про те, що поєднання синьо-жовтих кольорів властиве Україні, свідчить той факт, що Данило Галицький, засновуючи на честь свого сина Лева місто Львів (перша згадка 1256 року), подарував його жителям герб, на якому зображено золотого лева на синьому тлі. А прапори зазвичай виготовлялися відповідно до кольорів герба тієї чи іншої землі або країни. У середині XVII ст., після приєднання Гетьманщини до російської держави, набувають поширення блакитні (сині) полотнища із золотими чи жовтими зображеннями хрестів та інших знаків. Однак єдності  щодо прапора тоді не було.

Синьо-жовті козацькі знамена зображені на картинах «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» та «В'їзд Богдана Хмельницького до Києва у 1649 році». Після того, як Україна увійшла до складу Російської імперії, питання національної символіки не порушувалися. Першу спробу створити жовто-блакитний прапор із двох горизонтальних смуг здійснила Головна Руська рада, що почала боротьбу за відродження української нації. У червні 1848 року на міській ратуші Львова вперше замайорів жовто-блакитний прапор. А 22 березня 1918 року Центральна Рада Української Народної Республіки ухвалила Закон про Державний прапор. Пізніше він став і державним символом Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР). Його було затверджено на Підкарпатській Русі, а у 1939-му – в Карпатській Україні.

З проголошенням УНР синьо-жовте полотнище було її державним прапором, а також  Української Держави, очолюваної гетьманом Павлом Скоропадським. Свого часу в українській пресі з’явилися публікації, автори яких твердили, що гетьман «вніс зміни до прапора, перетворивши його з жовто-блакитного у синьо-жовтий». Але історики-дослідники того періоду  історії України переконані, що це не відповідає дійсності. Натомість відомо, що першим документом, який визначив розташування кольорів на українському прапорі, був законодавчий акт від 27 січня 1918 року. Тоді Центральна Рада на чолі з Грушевським затвердила тимчасовий закон про флот УНР, у якому йшлося:

«.... Прапором української військової фльоти є полотнище о двох – блакитному і жовтому кольорах. В кряжі блакитного кольору історичний золотий тризубець з білим внутрішнім полем в ньому. Прапором Української торговельної фльоти є полотнище о двох – блакитному і жовтому кольорах». Саме  синьо-жовтий прапор був символом українців, які проголосили УНР і не бажали втручання у свої справи з боку Російської імперії. Під цим прапором вони воювали з російсько-більшовицькою ордою, білогвардійцями – усіма, хто намагався упокорити нас.

Під цим прапором боролися з більшовицьким режимом постанці Холодного Яру, вояки Української Повстанської Армії. Потерпівши поразку, деякі з них зберігали цей символ аж до розпаду СРСР, ризикуючи опинитись на Колимі.

«ПРАПОР ДО ЗАЛИ ВНЕСТИ!..»

Після того, як у серпні 1991 року у Москві провалився заколот, група народних депутатів України – представників демократичних сил – внесли до зали парламенту синьо-жовтий прапор України. Окремі парламентарі заявили, що це «бандерівьский прапор і йому не місце у Верховній Раді». Тож довелося нагадати, що під цим прапором Україньске військо воювало ще за часів Української Народної Республіки…

Звертаючись до колег, народний депутат Роман Лубківський сказав:

«Шановні народні депутати, український народе!

Сьогодні завершується торжество історичної справедливості. Ми повертаємось у лоно цивілізованих держав. Пропоную внести національний український жовто-синій прапор і встановити в приміщенні і на куполі Верховної Ради України».

Але того дня на куполі парламенту так і не замайорів Державний прапор проголошеної незалежної Української держави. Це сталося лише 4 вересня: після того, як голова ВР Леонід Кравчук пригрозив своєю відставкою. А вже 18 вересня 1991 року Президія Верховної Ради України своєю постановою «Про прапор України» надала йому статус офіційного прапора країни. Відразу після цього дня під цим прапором почали зустрічати іноземних гостей, приймати присягу військовослужбовці, працювати посольства України, його вивісили в ООН.

Та на цьому історія з Державним прапором не скінчилася: 28 січня 1992 року парламентарі прийняли постанову про затвердження державним прапором України Національного прапора, у якій  зазначалося, що Державний Прапор України «являє собою прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої — синього кольору, нижньої — жовтого кольору, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3».

23 серпня 2004 року встановлено День Державного прапора. Це було зроблено, як зазначалося в Указі тодішнього президента України Леоніда Кучми, «на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України…».

 У 2009 році тодішній Президент України Віктор Ющенко заснував щорічну офіційну церемонію підняття прапора 23 серпня. Відтоді у цей день по всій країні відбуваються урочисті заходи. Зокрема, піднімаються державні прапори по всіх містах і селах України, а державні установи та організації вивішують Прапор.

Історія Українського Прапора овіяна багатьма міфами. А також й інсинуаціями. Наприклад, деякі російські історики і досі твердять про те, що «так званий український прапор Мазепі подарували шведи за його зрадництво». Переглянувши деякі російські мас-медіа чи послухавши  московських політиків на кшталт Жириновського, дізнаєтесь, що «немає ніякого українського прапора, бо немає ніякої української держави».

Не сперечатимемось з авторами цієї маячні. А скажемо лише, що сьогодні під Українським  Прапором українці відстоюють рідну землю на сході країни. Ризикуючи життями, вони встановлюють його на найвищих точках, звідкіля жовто-блакитне полотнище видно за кілька кілометрів.

«Наш папор для терористів як кістка в горлі, - розповідав мені боєць 95-ої аеромобільної бригади Анатолій Сорока. – Траплялося, що вони випускали понад сотню мін і артилерійських снарядів, намагаючись знищити прапор».
                           

«ЩЕ НЕ ВМЕРЛА УКРАЇНА! ЩЕ ЇЇ НЕ ВБИТО!..»

  Поспішаючи вранці 1 травня 1966 року на першотравневу демонстрацію, кияни побачили  над будівлею Київського інституту народного господарства (нині Національний економічний університет)  синьо-жовтий прапор.

 «Спочатку я не зрозумів що це за стяг, - каже пенсіонер-киянин Іван Будько. – Та згодом згадав, що це прапор часів Української Народної Республіки».

Незабаром на місце «злочину» прибула група співробітників КДБ, відразу взявшись за його розслідування. І було встановлено, що «теракт» здійснили мешканці сусіднього гуртожитку – майстер-сантехнік Георгій Москаленко та слюсар-зварювальник Віктор Кукса.

 В ході слідства з'ясувалося, що у квітні цього ж року вони придбали в одному зі столичних універмагів 2 шарфи – жовтогарячого і синього кольору, виготовши з них україньский прапор. На полотнищі прикріпили тризуб і написали: «Ще не вмерла Україна! Ще її не вбито!».

 В ніч з 30 квітня на 1 травня 1966 року сміливці вивісили його над центральним корпусом інститтуту, знаючи, що повз нього проходитимуть першотравневі колони і люди помітять прапор. У КДБ розцінили цей випадок як такий, що «підриває радянську владу» і перетворивши його у тритомну кримінальну справу. Звісно, що обох хлопців покарали, запроторивши до буцегарні на 3 і 2 роки відповідно.

У серпні 2014-го невідомий відчайдух вивісив український прапор на одній з висоток, розташованих на Котельницькій набережній Москви. Цей факт російська влада розцінилда як терористичний акт.

 Сьогодні наш прапор майорить на вершинах Гімалаїв, Ельбрусу і Кіліманджаро, а жовто-блакитна барва, як Українська національна символіка, утвердилась на всіх материках планети.