Людство повинно позбутися війни, інакше війна позбудеться людства.
Джон Кеннеді, 35-ий президент США

Ще одне життя нашої знаменитої фотографії

Світлина володаря «Золотого Дня»-2018 Євгена Сосновського «Доця» стала... картиною на полотні
23 березня, 2020 - 19:04
ФОТОРЕПРОДУКЦІЯ ОЛЕКСАНДРА БОНДАРЕНКА

Цей знімок знайомий дуже багатьом читачам «Дня» і шанувальникам нашого фотоконкурсу та виставки. 2018 року робота маріупольського фотохудожника Євгена СОСНОВСЬКОГО «Доця» здобула одну із двох найвищих відзнак нашого фотозмагання — Приз призів «Золотий День». «Кожного разу, обираючи переможців, ми розставляємо не лише технологічні акценти, — відзначила під час тодішнього нагородження головна редакторка «Дня» Лариса ІВШИНА. — ...Сильні знімки бувають тоді, коли зустрічаються енергії думок людей із різних сфер. Це саме така фотографія. Ми знаємо, який Маріуполь героїчний, і цей знімок несе в собі дуже багато сенсів. Можна було б назвати цей знімок «Тато», але ми назвали його «Доця». Заради дітей ці хлопці там, заради них ми долучаємо суспільство до того, що відбувається в нашій країні».

«Журналісти запитують мене, що транслює наша виставка. Найперше — солідарність. Я хочу, щоб у кожному домі, де не воюють і де немає ніяких втрат, все одно були долучені до цих змін і відчували цю енергію солідарності. А інші — потребу тепла, добра, які теж випромінюють багато наших світлин», — продовжила тоді Лариса Олексіївна. Цікаво, що історія подальшого життя цієї світлини лише підтверджує її слова.

Нагадаємо хронологію появи цього знімка (детальніше — в матеріалі «Виставка, спрямована у майбутнє»: світлина датована 16 червня 2018 року, коли в Маріуполі відзначали четверту річницю визволення від «ДНР». «Взагалі це 13 червня, але святкували у вихідний, 16-го, — розповів нам Євген Сосновський, який того року, на жаль, не зміг приїхати до Києва на урочисте відкриття виставки, але дуже уважно дивився її відеотрансляцію. — Проводили парад військових — полку «Азов», військової техніки, було урочисте шикування на площі. Зазвичай до багатьох бійців цього дня приїздять дружини з дітьми, так було і тоді. Уже після шикування буквально проходив повз і одразу звернув увагу на таку сценку: дівчинка в панамці, котра стояла поруч зі своїм батьком — кремезним воїном. Єдине, він попросив не фотографувати його, але доньку — дозволив. Зробив кілька знімків, потім виклав в альбом про цю подію у «Фейсбуці». Вийшло, що цей боєць також побачив цю світлину, потім написав мені особисте повідомлення у «Фейсбуці», подякував за те, що я дотримав слова, не фотографував його обличчя, сказав, що йому теж сподобалась фотографія доньки. Мені здається, на цій світлині, хоч і нема обличчя цього бійця, відчувається, що це справжній воїн — за його рукою, за тим, як він тримає автомат». До слова, пан Євген потім передав батькові дівчинки і наші газети з цим фото, чим той був неабияк потішений.

Тож непозірну глибину цього знімка відчули дуже багато людей — світлину не тільки повсякчас відзначали як одну із найкращих відвідувачі наших фотовиставок у різних містах України. Цього року, під час відкриття Фотовиставки «Дня»-2019 у прифронтовому Дніпрі, головна редакторка «Дня» зробила подарунок місцевому військовому госпіталю — і це була саме світлина «Доця» Євгена Сосновського.

А далі — чудовий ланцюжок подій. Пан Євген, дуже приємно здивований таким вибором, поширює у себе на «Фейсбуці» наш матеріал про передачу роботи представниками Молодіжної ради Дніпра зі словами: «Несподіване продовження історії однієї світлини... Сподіваюсь, вона зможе хоч трохи зігріти серця наших Героїв, котрі опинилися у Дніпровському військовому шпиталі».

Ця світлина привертає увагу маріупольського художника Олександра БОНДАРЕНКА. «Моє улюблене фото сучасності», — каже він. Між іншим, пан Олександр неодноразово брав участь у виставках маріупольських художників.

Так-от, 26 лютого митець пише Євгенові Сосновському в коментарях до фото, що «хочеться написати з нього роботу, але страшно братися...» А вже минулої п’ятниці, 20 березня, Олександр Бондаренко поширює в соцмережі знімок... своєї картини на полотні — за сюжетом фото пана Євгена! Художник назвав власну роботу «Мій тато». Водночас він, як і багато інших, передусім був вражений образом дівчинки. «Ця дитина дуже душевна», — каже пан Олександр «Дню». Для нього, як і багатьох співвітчизників та жителів так само прифронтового Маріуполя, болісна тема російсько-української війни на сході України. «Ця світлина дуже вразила мене, тому я вирішив написати з неї картину», — ділиться митець.

До речі, це вже другий випадок такої, можна сказати, співзвучності двох майстрів. Раніше Олександр Бондаренко переніс на полотно сюжет знімка Євгена Сосновського, на якому зображена одна зі старих будівель Маріуполя (нагадаємо, про захоплення пана Євгена фіксацією архітектурних пам’яток рідного міста ми писали в матеріалі «Архітектурні уроки Маріуполя»).

«Мені, звичайно, це дуже втішно», — говорить «Дню» Євген Сосновський. Він зізнається, що й уявити не міг, що його світлина матиме таке насичене життя. «Я навіть коли відправляв на виставку, чесно кажучи, не думав, що вона приверне таку увагу й одержить головний приз. Для мене це було цілковитою несподіванкою. І те, що цю світлину подарували в госпіталь, мене теж приємно вразило... Добре, коли у фото справді є якесь життя. Не просто — відзняв і забулося. А ось уже другий рік минув, і воно ще таким чином «заграло», — усміхається наш маріупольський однодумець.

І як тут не згадати незмінне гасло конкурсу «Дня»: на фото має бути щось більше, ніж фото. Так і є!

Ольга ХАРЧЕНКО, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ