«Здичавілих» треба зупинити!

А ви знали, що лелека, який обрав Україну домівкою для себе і своїх майбутніх дітей, щовесни долає шлях у понад 10 тисяч кілометрів? У другій половині березня на початку квітня вони обирають собі місця гніздування... Якраз тоді, коли по всій Україні вмикається дивна з точки зору логіки здорової людини жага до прибирання... вогнем. 

Як повідомляє гідрометцентр, тільки починається весна, коли сходить сніг і оголюється ґрунт, всюди починаються пожежі. І підпалює траву не хто інший, як самі люди. За їхніми словами, це пережиток радянських часів.

Підпал — «легкий» спосіб прибрати сміття. Дуже часто дорожні служби підпалюють траву на узбіччях доріг. У такий спосіб вони позбавляються сміття, яке їм треба було прибрати. Те ж саме роблять люди на своїй землі (!), перетворюючи її на згарище, знищуючи родючий шар гумусу.

Крім того, що прибирання вогнем щороку завдає державі збитків на мільйони гривень, воно забирає життя. Життя людей, як от 11 квітня у селі Михайлівка, що на Вінниччині, коли в багатті, яке розклала на подвір’ї мама, загинула її однорічна донечка, яка в цей час сиділа поруч у візочку, і коли жінка відвернулася, той покотився у вогонь.

А скільки гине молодих рослин і дерев, хробаків, комах, польових звірів, птахів, згорає заживо в норах зайців, лисиць, їжаків — ані цифрами, ані фото не передати.

Підпали трави заборонені законом. Це — злочин. Але, схоже, що покарання за нього в Україні все ще не надто суворе. Тому ні просвітницькі акції, ні публікації журналістів, ні «заклики» екологів не працюють.

«З початку доби, 11 квітня, в Україні сталося 451 загоряння на відкритій території», — наголошує Державна служба України з надзвичайних ситуацій.

Рятувальники закликають людей дотримуватися пожежної безпеки: не випaлювaти суху трaву тa сміття, не розводити відкритий вогонь поруч із господaрчими будівлями, не зaлишaти недопaлки тa сірники нa сухій трaв’янистій підстилці.

Міністерство екології та природних ресурсів України про проблему теж знає і пропонує в 10 разів підвищити штраф за випалювання рослин. Його теперішній розмір складає 170 — 340 гривень, а буде 3060 — 6120 гривень.

А головний редактор «Дня» Лариса Івшина в ефективність «копійчаних штрафів» не вірить. Крім того, пропозиція міністерства — це продовження тієї ж логіки боротьби з проблемою, яка за 26 років апробації вже показала свою неефективність.  «Можливо, настав час екологічного «гестапо»?! Зі Службою сповіщення і швидкого реагування. З покараннями. Доречно було б карати не лише великими штрафами , а й виправними роботати — хай садять дерева, сіють траву, чистять струмки... Одним словом, попрацюють на відтворення екосистеми», — написала вона у соціальній мережі «Фейсбук».

За добу пост передрукували на своїх сторінках уже кілька десятків користувачів. Люди підтримують пропозицію. «Якщо це умисний підпал, то такі люди гірші за хижих тварин. А законодавство наше, мабуть, ніяк не захищає птахів від подібних злочинів», — пише Галина ОЛЕКСАНДРОВА.

Постійна читачка та партнер акцій «Дня» Ірина Матцепура переконана, що ситуації можна зарадити ефективною роботою ДСНС — «штрафувати за підпали». А от Олександр ЖАШКО з Львівщини пише, що найбільше питання в тому, щоб знайти палія, і пропонує накладати відповідальність на власників землі, яка горить. А якщо горять території спільного користування — на посадових осіб місцевої адміністрації.

Ми зібрали всі ці відгуки та пропозиції і разом з пропозицією головного редактора «Дня» надіслали міністру екології Остапу СЕМЕРАКУ. 

КОМЕНТАР ДО ТЕМИ

Остап СЕМЕРАК, міністр екології України:

— Я вітаю і підтримую всі толоки з очищення країни від сміття і закликаю робити ці прибирання цивілізовано.

Натомість ще не встиг повністю зійти сніг, як отримуємо тривожні повідомлення з регіонів про факти пожеж в екосистемах.

Зараз розмір штрафу за такий злочин перед природою становить від 170 до 340 грн. Навряд чи це серйозно може лякати паліїв.

Мінприроди виступає за суттєве підвищення штрафів за випалювання рослинності. Законопроект щодо посилення відповідальності за це вже передано на погодження до Мін’юсту.

Ми пропонуємо: за самовільне випалювання рослинності або її залишків накладати штрафи від 3060 до 6120 грн (від 180 до 360 неоподаткованих мінімумів доходів громадян), за ті самі дії, вчинені в межах території та об’єктів ПЗФ, в зоні відчуження, розмір штрафу для громадян може сягати понад 12 тис грн (від 360 до 720 неоподаткованих мінімумів доходів громадян), а для юридичних та посадових осіб — понад 20 тис. грн (від 1200 до 1800 неоподаткованих мінімумів доходів громадян).

Маю надію, що наші пропозиції будуть підтримані і трохи приведуть до тями нерадивих господарників, які переконані, що спалюючи суху траву, вони допомагають довкіллю швидше очиститися. Мовчу вже про інші можливі катастрофічні наслідки від цих підпалів.

Чому не можна палити траву, і до чого це призводить?

1. Трав’яні пожежі призводять до помітного зниження родючості ґрунту. Спалювання органічної речовини — це головний фактор зниження ґрунтової родючості. Від спалювання сухої трави збіднюється ґрунт, а мінеральні речовини, які містяться в попелі, досить легко вимиваються поверхневими та ґрунтовими водами, і лише незначна частина засвоюється рослинами.

2. Пожежі — одне з найголовніших джерел викидів вуглекислого газу в атмосферу, пов’язаних з господарською діяльністю людини. При частих пожежах згорає не тільки суха трава, а й накопичена в ґрунті органіка, і, відповідно, збільшується кількість викидів вуглекислого газу. Отже — посилюється так званий парниковий ефект, який призводить до несприятливих змін і коливань клімату на планеті.

3. Через випалювання сухої трави збіднюється видовий склад рослинності й тваринного світу. Скрізь, де пройшли підпали, не буде вже колишнього різнотрав’я, бур’яни захоплять звільнену територію.

4. Під час пожеж гине багато комах, їхні личинки, лялечки, а також сонечка, туруни, дощові черв’яки та інші дрібні тварини, які беруть участь у процесі утворення ґрунту. Дощові черв’яки в природі швидко переробляють суху траву, перетворюючи її на найцінніше добриво, вносячи його в глибину ґрунту — до коріння рослин, і одночасно роблять ґрунт пухким, живим. Суха минулорічна трава — не сміття, а безцінний продукт харчування, житло, притулок, створений самою природою.

5.Випалювання сухого травостою викликає загибель кладок та знищення місць гніздування таких птахів, як крижень, чайка, травник, бекас, очеретяна і звичайна вівсянки, польовий і лісовий жайворонки, щеврик. Гніздовий період цих птахів розпочинається на початку квітня. Із випалених місць птахи йдуть назавжди, а значить, ідуть і від нас — людей.

6. Від сильної трав’яної пожежі гинуть практично всі тварини, що живуть у сухій траві або на поверхні ґрунту (зайці, їжаки, плазуни, земноводні). Хтось згорає, хтось задихається від диму. На згарищах дуже часто знаходяться згорілі пташині гнізда зі слідами яєць, обгорілих равликів, дрібних ссавців, плазунів.

7. При весняному підпалі пошкоджуються дерева, особливо їхня коренева шийка — дуже вразливе місце просто над землею. При цьому дерева можуть просто згоріти, пошкоджуються від сильної температури набухлі бруньки, що дуже шкодить дереву, навіть якщо воно залишається живим.

8. Дим від спалювання трави їдкий, темний, густий. Алергики його не переносять. При спалюванні трави у місті, вздовж автодоріг у повітря потрапляють солі важких металів, які осіли на листі, траві. Такий дим просто отруйний. Часто в сухій траві знаходиться сміття і, зокрема, небезпечні при спалюванні пластикові пляшки. У сільській місцевості у вогні згорають залишки добрив і отрутохімікатів, утворюючи леткі токсичні органічні й неорганічні сполуки.

9. Спалювання сухої рослинності часто призводить до займання торфовищ і лісових насаджень Пожежонебезпечними є всі торф’яні родовища, осушені землі з торф’яними ґрунтами. Болота з порушеним гідрологічним режимом також належать до найбільш пожежонебезпечних територій. Особливістю пожеж на торфовищах є здатність торфу горіти на глибині до 0,3 — 1,5 метра. Після згорання торфу зола, що залишилася з верхнього 10-сантиметрового шару, може мати радіоактивність у десятки разів більшу, ніж радіоактивність вихідного матеріалу. Дим в умовах радіоактивного забруднення торфовищ також є можливим переносником радіонуклідів, що призводить до вторинного забруднення території й негативно впливає на здоров’я людей, які перебувають у зоні його розповсюдження.

10. Часте спалювання трави переростає на неконтрольоване горіння і нерідко призводить до важких наслідків, зокрема і з людськими жертвами.