Квантовий стрибок... назад
«Немає більш потворної форми правління, аніж та, за якої найбагатші люди вважаються найкращими»
(Ціцерон, І ст. до н. е.)
Пандемія коронавірусу змусила і світову громадськість, і кожну людину зокрема згадати про елементарну річ — про здоров’я. Не буде здоров’я — ніщо не буде миле і ніщо не буде варте. До цього часу здоров’я було особистою проблемою окремої людини. Держава долучалася до цієї проблеми лише тоді, коли на цьому ґрунті виникали проблеми. Тепер стало очевидно, що здоров’я повинно стати для держави проблемою №1.
Від стану здоров’я людей залежить розвиток економіки.
Саме здоров’я має перебувати на вершині всієї піраміди цінностей. А в Україні це має бути закріплено в Конституції, у стратегії її розвитку. Саме в цьому є суть «квантового стрибка», думкою про який закінчила свій матеріал Алла Дубровик-Рохова «Світова економіка хворіє («День» № 46-47, 13 — 14.03.ц. р.). Саме такий «квантовий стрибок» може витягнути Україну із того болота, в яке вона занурюється по сьогодні.
А що таке взагалі «квантовий стрибок» — не як фізичне явище?
Це коли система дістає додатковий енергетичний поштовх і переходить на якісно новий, більш високий рівень розвитку. Важливо підкреслити: не кількісні показники формують більш високий рівень розвитку, а принципово нові, які за своїм змістом відрізняються від попередніх.
Щодо економіки — це не ВВП, не валютні резерви, не інфляція, не тонни виробленого металу чи зерна. Ці показники переходять у розряд другорядних, допоміжних, але водночас необхідних.
На жаль, Україна продемонструвала світові свій феномен — квантовий стрибок назад — від однієї з найбільш перспективних країн Європи з потужною економікою та розвинутою наукою до країни-прохача. Відповідно, відбувся такий стрибок назад і в політиці. Вибори 2019 року засвідчили не лише відсутність державницької політичної еліти, а й занадто низький рівень політичної свідомості виборців, народу. Такий квантовий стрибок назад призвів до послаблення держави; до загрози реальної федералізації країни. Заява мера Черкас про те, що він може об’єднати навколо своєї позиції всю Україну, свідчить про хаос у владі. Об’єднати кого і проти кого? Певен: Путін радісно потирає руки. Така позиція «борців за права громад» в умовах війни за всіх її позитивних моментів створює занадто сприятливі умови для зміцнення позицій антиукраїнських сил під гаслом «мир за будь-яку ціну». Вони вже відверто братаються з агресором. Останню зустріч у Кремлі делегації ОПЗЖ (Медведчук, Рабінович, Волошин) з Путіним В. Кацман (їхній рупор) прокоментував так: «Путін довіряє нашому лідеру і радіє разом з ним». Радіє з чого? Байка І. Крилова «Лев і барс» закінчується такими словами (рос.): «Кого нам хвалит враг, в том, верно, проку нет». Розширення та посилення проросійських сил є ще одним із результатів «квантового стрибка назад.
А чи можливий для України «квантовий стрибок» вперед, у майбутнє — стрибок, який ставив би за мету не наздоганяти Польщу, Німеччину та інші європейські країни за показниками класичної, старої економіки, а входження України в коло країн, які показують світові нову мету існування, нові критерії розвитку, нову філософію розвитку і які відповідають вимогам ХХІ століття та Індексу людського розвитку ООН (ІЛР ООН)? Дискусія в статті «Світова економіка хворіє» не дає відповіді на це запитання.
«Квантовий стрибок» стосовно України може мати три виміри:
• Перший, на жаль, теоретичний. Саме про нього йшлося на початку. Гарна теорія. І відповідає потребам людства. Але поставити на вершину піраміди здоров’я людини, а не гроші, людство поки що не готове. Якраз пандемія СOVID-19 переконує в цьому. Коли Спілка юристів Нігерії звернулася до Верховного суду своєї країни з вимогою порушити справу про відшкодування Китаєм 200 000 млрд доларів за втрати внаслідок пандемії, то я сприйняв це як екзотику. Але через декілька днів з такою ж вимогою на 160 млрд виступила Німеччина. Підтримав цей крок і президент США Д. Трамп, котрий заявив, що для США ця сума буде в рази більшою. Три штати уже розпочали цю процедуру.
По-різному можна оцінювати ці кроки. Отже, комусь смерть, а комусь слушна нагода нажитися на цьому. Який стосунок має ця мотивація до загальнолюдських цінностей? Мотивація Нігерії зрозуміла: різке падіння цін на нафту як головного джерела бюджету ставить країну на межу колапсу. Наш випускник, сенатор в одному із південних «нафтових» штатів, не отримує платні: у бюджеті вже немає грошей. Отже, гроші і тільки гроші. Напис на каблучці царя Соломона «і це мине» до реального життя немає стосунку. Не мине намагання позбутися всесилля грошей як ефективного двигуна людської цивілізації. Більшість розвинутих держав завдяки їм збудували успішні, впливові конкурентоспроможні країни з великим запасом міцності.
Конкретний приклад — ОАЄ. А для України за відсутності стабільних державоорієнтованих інститутів панування грошей має руйнівні наслідки. Колись М. Т. Ціцерон (помер 63 р. до н. е.) сказав: «Немає більш потворної форми правління, аніж та, за якої найбагатші люди вважаються найкращими». Він ще не знав тоді про Україну. Теоретично Україна могла б продемонструвати світові іншу форму правління, за якої не гроші мали би формувати відносини між людьми («День» № 5, 15.01.2014 р. «Україна ХХІ ст.»; «День» № 193-194, 25—26.10.2018 р. «100 років росту» та ін.). Такий проект, у якому кінцевою метою державної політики було б постійне підвищення тривалості життя, — проект, спрямований у майбутнє, який міг би об’єднати увесь народ України. Але для цього потрібна сильна політична воля та об’єднана спільною метою національна еліта. На сьогодні ми не маємо ні одного, ні другого. Тому потрібно шукати форму «квантового стрибка» у звичних координатах.
• Другий. Він прямо не пов’язаний із системою нових цінностей. Крім однієї. COVID-19 висвітлив проблеми, які потихеньку назрівали всередині капіталістичного світу, але говорити про них вголос було не прийнято. А саме: закінчується ера глобалізації, посилюються позиції прихильників «економічного націоналізму», зміцнюється роль держави в соціальних та економічних процесах. Це відбувається в умовах загострення кліматичних змін і водночас наростання «холодної війни», яка віддзеркалюватиме формування нового двополюсного світу: США — Китай. Скорочується поле діяльності демократії: відповіді на виникнення нових викликів вимагатимуть негайних рішень та дій, які є несумісними з демократією як процесом. Новий світ, який сформується після пандемії, також означатиме завершення ліберальної ідеології та всесилля ринку як єдиного регулятора суспільного виробництва. ІТ-технології, з одного боку, розширюють сферу індивідуального, горизонтального спілкування, а з другого — забезпечують тотальний контроль за кожним (негативна політика Китаю може стати нормою). Усе це створюватиме умови для посилення ролі держави. Що це може означати для України в контексті «квантового стрибка»?
Це може означати відмову від старої тези: «Держава — неефективний власник, неефективний менеджер» і перехід до нової: «Державна власність — приклад ефективного управління». Держава має сконцентрувати у своїх руках усі сфери виробництва, від яких залежить саме існування держави, її соціальна і політична стабільність, зрештою — її незалежність. Насамперед це стосується енергетики як основи незалежності держави, а також оборонної сфери. І набути високої ефективності державної власності, позбавивши її корупційної складової. А заодно і обмеживши вплив олігархів. Держава повинна стати державою, а не лише територією. Така роль держати може стати змістом нового виміру «квантового стрибка».
• Третій — і головний. Усі ці варіанти можливі в Україні лише за умови «квантового стрибка» в політиці.
Стверджують, що політика є концентрованим проявом економіки. Економіка, яку називають кланово-олігархічною, зосереджена в руках десятка людей. Логічно, що політика, за великим рахунком, проводиться в їхніх інтересах. Тому ні про які «стрибки» не може бути мови, доки олігархи не будуть відсунуті від влади. Істина не нова. Як її реалізувати? І кому? Запитання риторичне, тому що відповідь на нього відома — нікому. Згадується «Повесть временних лет»: «Земля наша велика и обильна, а порядка в ней нет. Приходите княжить и владеть нами». Охочі «владеть нами» не тільки є, а й роблять все можливе, щоб прискорити цю мету. Наостанок наведу думку московського професора-українця А. Солов’я про можливий перебіг подій щодо України, які можуть покласти край надіям на будь-який «квантовий стрибок»: у Донецьку і Луганську відбуваються криваві теракти, можливо, і в Москві. На місці злочинів знаходять «візитівки Яроша». Досвід таких операцій у ФСБ є. «Уряди» «ДНР» і «ЛНР» звертаються до Москви про допомогу. В Москві реагують позитивно: братський російський народ завжди готовий прийти на допомогу братському українському народу, який потерпає від... І пошлють на Україну миротворчі війська. Хтозна, де вони зупиняться. Західні країни, упереджені проти праворадикальних сил, закриють на ці події очі. Максимум — висловлять занепокоєння. Це ще один варіант «квантового стрибка». Але вже по-московськи.
