Не знати історії - означає завжди бути дитиною.
Цицерон, давньоримський політичний діяч, видатний оратор, філософ і літератор

Люди в банку

Як уберегтися від невірного кроку?
16 серпня, 2006 - 00:00
ФОТО АВТОРА

Горезвісні афери — як, наприклад, «МММ», «Еліта-центр» та інші — ще довго стоятимуть клубком у горлі наших співгромадян. Як постраждалих, так і тих, кого ця біда, на щастя, обійшла. Проте число жертв подібних фінансових махінацій в Україні продовжує зростати. Чи то люди в нас довірливі, чи то махінатори винахідливі.

Представник уповноваженого з захисту прав підприємців, голова страйкового комітету «ОЛБанка», генеральний директор торгового дому «СКЕЛЯ» Богдан Цимейко розказав «Дню», що він представляє інтереси різних юридичних осіб, в яких у банку, що лопнув, зберігалося майже 300 тисяч гривень. Тепер ці фірми виявилися на межі банкрутства, їхні рахунки арештовані, оскільки неможливо розрахуватися з контрагентами. У банк вклали гроші майже три тисячi людей, тобто юридичних осіб. Не всі з них відразу ж, після визнання банку банкрутом, подали заяви про визнання їх цивільними позивачами, оскільки банк не повідомив кредиторів про свій плачевний стан. Тільки 120 осіб отримали офіційний статус кредиторів «ОЛБанку» й тепер можуть претендувати на відшкодування збитків. Банк сьогодні винен їм 1,2 мільйона гривень. А юридичним особам — майже два мільйони. І коли кілька років тому Національний банк України призначив в «ОЛБанк» тимчасового адміністратора — такого собі пана Шкинделя, розказує Цимейко, керівник АКБ Олег Іщенко «вступив із ним у змову». Таким чином, із банку украли майже 28 мільйонів гривень. Крім того, всі кредити, які видавалися банком, Шкиндель визнав безнадійними. За даними Асоціації українських банків на 1 квітня 2003 року (остання інформація про банк), активи «ОЛБанку» становили 3,69 мільйона гривень, капітал — 0 гривень, депозити фізосіб — 1,49 мільйона гривень, депозити юросіб — 2,17 мільйона гривень. Нацбанк ухвалив рішення ліквідувати «ОЛБанк» 22 квітня 2003 року в зв’язку з «порушенням нормативно-правових актів НБУ, які призвели до значної втрати активів і прибутків банку й спричинили його неплатоспроможність».

Буквально на минулому тижні колегія суддів Апеляційного суду Києва розглянула представлення прокуратури Дніпровського району про рішення Дніпровського райсуду, який відмінив постанову слідчого прокуратури про закриття карної справи, пов’язаної з АКБ «ОЛБанк». «Ми просили Президента України й міністра внутрішніх справ створити оперативно-слідчу групу по всіх 13 банках, які входять у страйковий комітет, — говорить Цимейко. — Якщо держава не знайде злочинців, то вона сама має відшкодувати своїм громадянам збитки». Він упевнений, що, оскільки банки в Україні створюються депутатами, посадовими особами, то їх захищає сама система. Уже 15 постраждалих померли від інсультів та інфарктів, утративши надію на повернення своїх коштів.

Вкладник «ОЛБанку» Тетяна Тимошкіна (в неї було в банку десять тисяч гривень) розказала «Дню», що нові українські банкіри під опікою влади роблять те ж саме, що трапилося з Ощадбанком СРСР. Неозброєним оком видно, що всі банки, а їх майже 13, закриваються за однією й тією ж схемою, яку «застосували» й до «ОЛБанку». У ході розслідування слідство визначило незаконність купівлі банком 34,5% акцій підприємства «ОЛГаз», пов’язаного з акціонерами банку, а також видачі кредиту ЗАТ «Житняк». У зв’язку з цим була розпочата справа за ст. 364 ч. 2 КК (карається позбавленням волі на 5 — 8 років). На думку вкладників, саме ці операції похитнули платоспроможність банку. «Незаконне відчуження головою правління банку Сергієм Іщенком більше шести мільйонів гривень на користь свого родича Олега Іщенка стало причиною кризи «ОЛБанку», — заявив голова комітету вкладників «ОЛБанку» Богдан Цимейко.

Тимошкіна на питання «Дня» про те, що її підштовхнуло вкласти свої кошти в такий «дрібний» банк, відповіла, що вона живе в тому ж районі, де були розміщені офіси «ОЛБанку». Їй було зручно туди ходити. Крім того, керівник запевняв її, що банк протягом десяти років давав прибуток під контролем Нацбанку й ніхто жодних претензій не пред’являв. «І раптом заднім числом його закривають, не повідомивши кредиторів», — дивується вона.

Однією з обіцянок голови Нацбанку Стельмаха була обіцянка допомогти пенсіонерам, підвищивши суму компенсації, які виплачуються Фондом гарантування внесків фізичних осіб, до 50 тисяч гривень. Виплата гарантованих сум компенсацій не позбавляє вкладників права на компенсацію вкладених ними в банк коштів більше гарантованої суми. Але з цих питань необхідно звертатися до ліквідаторів банку. Сьогодні надії на те, що вкладники повернуть свої гроші — дуже примарні.

Але чому ж люди так часто обманюються? Купуються на розкручений банківський бренд або високі процентні ставки по депозитах. Хоча інформація про банки часто є комерційною таємницею, недоступною навіть прокуратурі, отримати інформацію про банк усе-таки можна. Оптимальним, ідеальним, з погляду надійності, вважається банк, сума коштів якого, направлених на розвиток, утричі перевищує внески засновників; обсяг виданих кредитів не перевищує обсягу власного капіталу; ризику зазнає не більше однієї третини всіх довірених банку коштів; кошти на розрахункових рахунках клієнтів банку повністю забезпечені ліквідними активами; капітал банку повністю інвестований у нерухомість і цінності; а сукупні зобов’язання повністю забезпечені ліквідними активами, нерухомістю й цінностями.

Голову Асоціації українських банків Олександра Сугоняко питання про банки, які лопаються, мало хвилює. Він вважає, що в Україні не існує тенденції до махінацій у банківських установах. І закликав вкладників не панікувати з цього приводу. Вірити йому чи ні — особиста справа кожного. Головне — зуміти себе вберегти від подібної біди. Однак, і це найбільш прикро, вміння захищатися від фінансових втрат мало залежить від освіченості. Серед так званих лохів можна побачити й академіка, й міліціонера, й адвоката.

Ольга ВАСИЛЕВСЬКА, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ