Малоросійство – це не політика і навіть не тактика, лише завжди апріорна і тотальна капітуляція.
Леся Українка, українська поетеса, письменниця, перекладачка, культурна діячка

На лінії тилової оборони

Як працівники вінницького 45-го заводу, більшість з яких пенсіонери, освоїли виробництво аеродромних заправників палива та навчилися повертати до життя старі військові машини
18 лютого, 2021 - 18:53
У ПРОЦЕСІ ВИРОБНИЦТВА ВАКУУМНИХ НАСОСІВ ВАЖЛИВО ВИГОТОВИТИ ДЕТАЛЬ ТОЧНО ЗА КРЕСЛЕННЯМ

Марія Майдюк опанувала професію токаря на курсах, які свого часу діяли при 45-му експериментальному механічному заводі. За верстат стала у 17 років, і, це важко уявити, але працює на підприємстві вона вже більше пів століття. Таких, як Марія Павлівна, на заводі чимало. Середній вік працівників — 56 років. Умовно «пенсійного» віку й устаткування. Найновіші верстати у цеху з виробництва насосів ще 1980-х років, решта — «раритети». «Ламаються, але працюють», — зізнається жінка. На них вона щодня з 7.30 до 16.15 виготовляє болти, гайки, кільця. Виконує обов’язки і токаря, і майстра, і наладчика. Раніше, згадує, у цеху були зайняті всі робочі місця, тепер залишилися здебільшого пенсіонери. Саме вони створюють бензовози, автоцистерни та паливозаправники, які йдуть на озброєння української армії.

«Працюємо на совість. Щодня нове завдання — отримали креслення і за роботу. Сьогодні займаюся виробництвом болтів для вакуумних насосів, — розповідає Марія Павлівна. — Раніше за кожним верстатом був токар, а зараз дев’ять — у моєму підпорядкуванні. На них можна точити, свердлити, нарізати різьбу. Кожну деталь треба зробити якісно, без браку, бо в подальшому готовий автомобіль піде на фронт. Буває, що й звідти приходить поламана військова техніка, ми її розбираємо, інженер малює креслення, каже, яку треба деталь виточити, і працюєш, бо бійці не мусять довго чекати... Такі заводи, як наш, у військовий час просто незамінні. Маємо досвідчених спеціалістів, кожен на вагу золота. Але молоді, свіжої крові, бракує. Йти на завод вони не поспішають, передусім через невелику зарплату і старе обладнання. Та й умови у нас спартанські — не кожен витримає».

РЕАЛЬНІСТЬ: ЗА 2020-й РІК ЗАВОД ВИРОБИВ ПРОДУКЦІЇ НА 220 млн грн

45-й експериментальний механічний завод у Вінниці діє з часів Другої світової війни. Спершу він мав профіль ремонтного, а з 1950 року став машинобудівним. З початку військових дій на сході країни підприємство залучили до виконання військового замовлення з відновлення й ремонту техніки й військового майна Збройних сил України. Так завод увійшов до Державного концерну «Укроборонпром» і почав активно нарощувати потужність з оборонного замовлення.

ТОНКА РОБОТА І ГОТОВИЙ ВИРІБ ВІД МАРІЇ ПАВЛІВНИ, ЯКА ПРАЦЮЄ НА ЗАВОДІ ПІВ СТОЛІТТЯ

У 2019 році 45-й розпочав виробництво спеціальних аеродромних заправників палива — техніки, яка досі не вироблялася в Україні. Досвід їздили переймати аж у Німеччині. Загалом за останні роки на підприємстві розробили чотири типи автомобільних паливозаправників для Збройних сил України та чотири типи для Національної гвардії, два типи модернізували для служби пального Міністерства оборони.

Зараз серед продукції заводу — автопаливозаправник ємністю 8 м3 на шасі МАЗ-531627, паливозаправник ємністю 6,5 м3 на автомобільному шасі КрАЗ-5233НЕ та автоцистерна АЦ-12 ємністю 12 м3 на шасі КрАЗ-63221. Також працівники заводу ремонтують для фронту військову техніку, виготовляють автомобілі ЗІЛ-131, які переобладнанні новими дизельними двигунами, розробили «автомайстерні на колесах» для ремонту танків і БТР, пересувні ремонтні станції для зарядки акумуляторів.

Торік, як розповідає перший заступник директора 45-го експериментального механічного заводу Ренат ГАРІПОВ, підприємство виробило продукції та надало послуг на понад 220 млн 100 тис. грн. Йдеться про виконання держоборонзамовлення, ремонт і модернізацію техніки для Міноборони, замовлення для Нацгвардії та цивільного сектора. Найбільший обсяг робіт було виконано у сфері капремонту і модернізації техніки та обладнання для Міноборони. Зокрема, відремонтовано понад 60 вантажівок, модернізовано більше 20 автоцистерн, орієнтовно 30 танкоремонтних майстерень тощо.

«Ми робимо все, що замовляють і на що у нас є технічні можливості, — відзначає Ренат Гаріпов. — Наші спеціальні аеродромні заправники унікальні тим, що виготовлені з алюмінію, а не з цинкового покриття. На них стоїть сучасне німецьке обладнання. Заправники транспортують пальне, заправляють на двох рукавах, вміщують 20 тисяч літрів пального. Подібних більше ніхто не виготовляє в Україні. Відтак, маючи відповідні потужності, 85% замовлення, яке ми отримуємо, — це обслуговування потреб Міноборони, решта — цивільні. На перший квартал цього року обсяг замовлення від держави становив 45 млн грн. Це передусім машини для служби палива. Загальна потужність підприємства 240 цистерн на рік, в середньому по 20 одиниць на місяць. План виконуємо. Щоправда, деякі корективи у роботу підприємства внесла пандемія. Від початку епідемії перехворіло на коронавірус 25 співробітників (загалом у штаті 299 осіб), але на економічні показники чи якість роботи це не вплинуло. Звичайно, якби ми мали сучасне обладнання, то можна було б нарощувати обсяги. Та поки нема інвестицій, ведемо переговори з навчальними закладами щодо молодих конструкторів, інженерів, токарів, слюсарів, фрезерувальників. Треба вчити молоде покоління машинобудуванню, щоб зберегти традицію спадкоємності, яка існує на заводі з минулого століття».

ПЕРСПЕКТИВА: ПРОЄКТ ІНДУСТРІАЛЬНОГО ПАРКУ НА ПОТУЖНОСТЯХ ЗАВОДУ

Про нагальну потребу осучаснити устаткування вінницького заводу добре знають в «Укроборонпромі». Це, зокрема, підтвердив генеральний директор концерну Юрій ГУСЄВ, який днями відвідав підприємство з метою вивчення перспектив його розвитку. Він сказав, що на сьогодні до «Укроборонпрому» входять 137 підприємств, з яких 21 — на тимчасово окупованій території. При цьому 28 компаній генерують 98% виручки, решта — живуть у режимі боргів, у тому числі із зарплати, відсутності обігових грошей, замовлень і низької ліквідності. Тобто на сьогодні більшість підприємств «Укроборонпрому» фактично виживають, якщо не вмирають. Чого не скажеш про вінницький 45-й завод, який за належної підтримки — створення робочих місць, нового устаткування та інвестицій — може значно наростити свою потужність і вийти у лідери. Допомогти цьому, на думку Юрія Гусєва, має новий закон (його проєкт № 3822 пройшов перше читання у парламенті) про корпоратизацію, що своєю чергою дозволить залучати інвестиції, створити спільні проєкти з інвесторами, в тому числі закордонними.

НАЙБІЛЬША В УКРАЇНІ АВТОЦИСТЕРНА НА СУЦІЛЬНОМУ ШАСІ, ЯКА ЗДАТНА ТРАНСПОРТУВАТИ ТА ЗБЕРІГАТИ 27 ТОНН ПАЛЬНОГО

«Я побачив, що підприємство має перспективу, ми відвідали низку цехів, поспілкувалися із працівниками. На сьогодні підприємство не має заборгованості з виплати зарплат, а це важливо. Водночас на території заводу працює ще одне потужне підприємство — ДП «Електричні системи», яке є великим платником податків на території Вінницької громади, — відзначив Юрій Гусєв. — Але завод використовує менше половини своїх потужностей і приміщень. Це означає, що частина приміщень, які нині в досить непоганому стані, можуть бути використані для індустріального парку. Зараз відбувається реформування Фонду регіонального розвитку, що передбачає фінансування таких проєктів, як індустріальні парки. І ми разом готові відстоювати перед урядом проєкт індустріального парку на потужностях цього заводу».

Юрій Гусєв додав, що зараз президент поставив перед командою «Укроборонпрому» кілька завдань. Головне з них — це трансформація і забезпечення Збройних сил України якісною технікою та оснащенням. Крім того, мова йде про розширення українського представництва на глобальному ринку. І саме у цій ніші 45-й завод має всі можливості, аби випускати ширший асортимент продукції для світового ринку.

«Усе це в комплексі дозволить підприємству створити не лише більше робочих місць, а й розпочати процес модернізації наявного й отримання додаткового обладнання. Адже на сьогодні одне з головних проблемних питань цього заводу — це застарілі основні фонди. Тобто обладнання, на якому працюють тут люди, — резюмує директор концентру «Укроборонпрому». — Безумовно, необхідна модернізація. Необхідно конкурувати, виходити на тендери, в тому числі на підприємства не оборонно-промислового комплексу, а народного господарства, і пропонувати свою продукцію. Треба бути конкурентоспроможними. Зараз ми працюємо над програмою розвитку. Сказати, що підприємство уже в цьому році чи найближчим часом отримає додаткове обладнання, я не готовий. Але після створення програми розвитку, в рамках індустріального парку, державного оборонного замовлення, ми можемо пропонувати закупівлю і модернізацію основних засобів».

А поки осучаснювати підприємство розпочнуть з нового директора. Під час свого візиту Юрій Гусєв подякував уже колишньому 73-річному директору підприємства Миколі Чумаку за працю й оголосив про наміри провести конкурс на заміщення посади керівника. З кандидатами поки що не визначилися. Принаймні так говорять офіційно. Тим часом колектив уже почав нервувати, бо хоче посадити у крісло директора нинішнього першого заступника — Рената Гаріпова. Він із колишніх військових, на підприємстві вже більше 20 років, знає усі процеси і про людей подбає. А якщо пришлють «сучасного менеджера з Києва», то частині колективу доведеться піти на заслужений відпочинок. А через те, що у 1990-х завод практично не працював, пенсія в більшості мінімальна, вижити на неї за нинішніх часів просто нереально.

Олеся ШУТКЕВИЧ, «День», Вінниця, фото авторки
Газета: 
Рубрика: