Підсумки – 2016. Енергетика

Енергетична політика України  2016 року продовжує переживати не найкращі часи. У цьому переконані експерти Інституту енергетичних досліджень. За їх прогнозами, занепад існуючих систем газо- та електропостачання, який сьогодні спостерігається, приведе до неминучої, термінової та авральної модернізації енергосистеми за кредитні кошти. І це загрожує у майбутньому повною втратою права власності як на об’єкти інфраструктури (газотранспортна система, ТЕС, АЕС, ГЕС), так і на можливість отримувати прибутки від продажу газу та електроенергії. Дії влади 2016 року на енергоринку експерти називають «хаотичними» та «невмотивованими». Далі — прямою мовою.

Юрій КОРОЛЬЧУК, член Спостережної ради Iнституту енергетичних стратегій:

1. 2016 рік відзначився підвищення тарифів на природний газ до 6879 грн за 1000 куб. м. Уряд продовжив реалізовувати започатковану злочинну схему субсидій і дотацій. Ніякого ринку тарифів на газ і тепло фактично не з’явилося. А держава і надалі оплачує більшу частку вартості тарифу для населення. Різниця у тому, що із 40 млрд грн «субсидій» 2016 р. — близько 33 млрд грн. отримають теплокомуненерго, облгази та обленерго. І всі ці кошти транзитом проходять через «Нафтогаз». Фактично ми маємо справу із вдосконаленням та розширенням узаконеної сумнівної схеми вимивання коштів через бюджет.

2. 2016 р. продовжується затяжне падіння економіки і це ще сильніше завдає удару по енергоринку країни. Промисловість скорочує споживання газу навіть більше, ніж прогнозувалось, — 9 млрд куб. м (20 млрд куб. м — 2013 р.). Споживання електроенергії промисловістю також далі падає — 48 млрд кВт-год (64 млрд кВт-год — 2013 р.).

3. 2016 р. боротьба за вплив та контроль «Нафтогазу» лише посилилася. Зрештою, як і тривала імітація поділу компанії. Формально Україна наблизилася до рішення про реформування-розділ «Нафтогазу». Але, на жаль, із виконання умов третього енергопакету це немає нічого спільного. З боку оточення Президента Порошенка триває залаштункова боротьба за вплив на «Укргазвидобування» та «Укртрансгаз».

4. 2016 р. «Нафтогаз України» активніше займався імітацією співпраці з ЄС, що вилилося у підписання меморандумів про зберігання газу в підземних сховищах України, будівництво інтерконекторів. При цьому в «Нафтогазі» не мають відповіді на питання «кому це потрібно?», оскільки ринок споживання газу в Україні катастрофічно знижується, а ГТС втрачає своє значення для ЄС.

5. 2016 р. Україна зазнала невдачі щодо намагання створити спільне підприємство з ЄС щодо транзиту газу. Політика «Нафтогазу», а точніше, її відсутність, привела до поразки України на газовому ринку ЄС. І сумно, і смішно бачити, як керівник «Нафтогазу» Коболєв сам визнає, що його діяльність за 3 роки привела до знецінення ГТС у 5 разів — із 30 млрд до 6 млрд дол.

6. 2016 р. продовжилося енергетичне ослаблення групи «Приват» та Ігоря Коломойського. «Приват» і далі втрачав оперативний контроль над «Укрнафтою» та зовсім виявився відрізаним від «Укртранснафти».

7. Нелегкі часи переживає і Дмитро Фірташ та Group DF. Фірташ заледве вирішив питання з Яценюком щодо боргів хімічних підприємств за газ. Але вже у цьому році на обрії з’явилися представники Президента Порошенка зі своїм баченням розвитку системи управління газовими мережами, що створює ризики для подальшого спокійного життя облгазів Фірташа.

8. Не краща ситуація в енергетичного бізнесу Ріната Ахметова. Компанія ДТЕК фактично перебуває у стані дефолту по виплаті майже 900 млн дол. Компанії вдалося провести реструктуризацію своїх боргів. Водночас компанію Ахметова звинуватили у домовленостях з оточенням Президента Порошенка щодо можливого отримання вигоди від купівлі облігацій ДТЕК та підвищенням тарифів для ТЕС в інтересах кредиторів.

9. В цілому 2016 рік ознаменувався посиленням інтересів групи Президента Порошенка в енергетичній галузі — це стосується впливу на «Центренерго», «Укрінтеренерго», «Укртранснафту», «Укрнафту», «Укртрансгаз».

10. 2016 рік ознаменувався посиленням економічних контактів із неконтрольованими територіями Донбасу щодо поставок вугілля-антрацит. В принципі увесь рік зростає оборот торгівлі з так званими ДНР і ЛНР. Ріст видобутку вугілля на неконтрольованих територіях місцями сягає удвічі як наприклад шахта «Комсомолець Донбасу» (ДТЕК). Найбільшими постачальниками дефіцитної марки вугілля залишаються ДТЕК і державна «Центренерго». Позиція влади та провладних структур за три роки змінилася від різко негативного ставлення до такої співпраці України і т. зв. ДНР-ЛНР до лояльного визнання необхідності купувати вугілля.