«Скелети» приватизаційної «шафи»
Претендентам на купівлю Одеського припортового заводу погрожують судами
Трохи більше місяця залишилося до конкурсу з продажу одного з найбільших українських виробників хімічної продукції — Одеського припортового заводу. Заступник голови Фонду держмайна України Андрій Гайдуцький нещодавно повідомив, що після того, як 13 червня було офіційно оголошено про продаж заводу, дві компанії з Європи і Латинської Америки зацікавилися купівлею держпакета з 99,6% статутного фонду підприємства.
Два інвестори — це, звісно, не десять і навіть не п’ять, хоча не виключено, що через місяць тих, хто цікавиться купівлею ОПЗ, буде значно більше. Чому ж Гайдуцький поспішив виступити перед журналістами з такою заявою саме зараз? А шкода було й голову тим сушити. Як повідомлялося, умови конкурсу передбачають, що він відбудеться лише в тому випадку, якщо в ньому братимуть участь не менше двох претендентів, причому один із них обов’язково має бути нерезидентом України. А тут цікавість виявили одразу два потенційні інвестори, і обоє нерезиденти. Отже, конкурсу бути!
Утім, і в нашій країні є серйозні сили, які прагнуть якомога дешевше отримати це перспективне підприємство у власність. І конкурс їм ні до чого. Він їм принципово не потрібен хоча б тому, що вони його вже проходили. Нагадаємо, аналогічний аукціон проводився майже сім років тому — 29 вересня 2009 року і навіть демонструвався у прямому телеефірі. У ньому взяли участь три компанії — «Азот-Сервіс» (Росія, заявка на участь була від імені ТОВ «СИБУР»), «Фрунзе-Флора» і «Нортіма». Виграла його «Нортіма», яку пов’язують із відомим українським бізнесменом, екс-губернатором Дніпропетровської області Ігорем Коломойським.
І тепер, як пише УНІАН, фірма Коломойського погрожує нинішнім претендентам на приватизацію ОПЗ судами. Вона розцінює навіть намір можливих суперників брати участь у повторному конкурсі як зазіхання на майно компанії. У заяві директора «Нортіми» Геннадія Подгорнова зазначається, що «повторне виставляння на продаж пакета акцій ОПЗ, який по праву повинен належати «Нортімі», є, м’яко кажучи, спірним і оскаржуватиметься нами доти, доки не буде вичерпано всі доступні нам механізми міжнародно-правового захисту наших прав». Будь-які дії щодо придбання акцій ОПЗ, право на які було «викрадено у «Нортіми», погрожує суперникам Подгорнов, розцінюватимуться компанією як спроба придбання «викраденого» майна.
Директор роз’яснює, що, відповідно до правил проведення конкурсу, після виголошених ліцитатором слів «Три. Продано» його компанія (і це вся країна бачила в прямому ефірі) стала переможцем проведеного ФДМ аукціону з продажу 99,567% акцій ОПЗ, запропонувавши за цей пакет найбільшу ціну — 5 мільярдів гривень, або 624 мільйони доларів». (Тепер ФДМУ виставив за ОПЗ стартову ціну в 13,175 мільярда гривень, або $521 мільйон за нинішнім курсом.)
Потім конкурсна комісія, як зазначає Подгорний, відмовилася підписувати договір купівлі-продажу через тиск тодішнього прем’єр-міністра Юлії Тимошенко, яку не влаштувало, що перемогла в конкурсі українська компанія «Нортіма», а не компанія «Азот-Сервіс», що входила до російської бізнес-групи «СИБУР». «Ми впевнені, що корупційні дії вищого керівництва України щодо позбавлення «Нортіми» права на 99,567% ОПЗ мають ознаки кримінального злочину, і маємо намір добиватися кримінального переслідування всіх осіб, винних у викраданні у «Нортіми» права на ОПЗ, включаючи тих, хто усвідомлено або через незнання зазіхає на те, що по праву належить нам», — наполягає Подгорнов.
«День» намагався з’ясувати у експертів, що рухає «Нортімою» та її керівництвом, і як її заява може позначитись на підсумках конкурсу. Директор Інституту розвитку економіки України Олександр Гончаров вважає, що говорити про це рівнозначно ворожінню на кавовій гущі. За його словами, юристи Коломойського доволі майстерні в подібних тяжбах, але в даному випадку вирішальне значення матимуть не правові або економічні аргументи, а велика українська політика.
Екс-голова Фонду держмайна України Олександр Рябченко підкреслює, що ніякого сюрпризу «Нортіма» не піднесла. Він нагадує, що вона вже вела судові процеси у цій справі проти України. Їх результат відомий. Водночас він упевнений, що продати «гладко» такий об’єкт, як ОПЗ, навряд чи вдасться. «Судові позови, — за його словами, — будуть неминуче. Але такі шановані у світі суди, як Лондонський або Стокгольмський, швидко свої рішення не ухвалюють». «А те, що «Нортіма» якось оскаржуватиме результати конкурсу 2009 року і так просто вбік не відійде — це очікувалося, — додає Рябченко. — Питання в тому, як конкретно діятиме «Нортіма» і що відбуватиметься на судовому полі».
При цьому екс-голова ФДМУ не передбачає, що потенційні інвестори злякаються погроз «Нортіми». Адже, за його словами, йдеться про прихід в Україну відомих світових компаній, які мають великий досвід участі в конкурсах, де часто складається висококонкурентна і навіть не зовсім коректна обстановка. «Заява «Нортіми» сама по собі не матиме впливу на рішення про участь або неучасть у конкурсі потенційних інвесторів, — вважає Рябченко. — На відміну від зарубіжних, українські суди можуть швидко прийняти рішення. Отже, відбудеться чи не відбудеться конкурс, залежатиме від їхніх постанов або визначень. Але в тому випадку, якщо якийсь український суд вирішить припинити конкурс до з’ясування якихось обставин, це може вплинути на інвесторів. Щоправда, питання ще й у тому, яка мета у «Нортіми». Я передбачаю, що вона полягає не лише в тому, щоб припинити конкурс, мені здається, вона набагато глибша».
