«Україні потрібні сильні і вільні профспілки»

У Франції нещодавно профспілки вивели на вулиці Парижа, Тулузи, Нанта, Ренна і Ліона тисячі людей проти спірної трудової реформи. 31 березня під гаслами «Істинна демократія саме тут», за даними організаторів, на акції протесту вийшли 1,2 млн осіб. На вихідних страйкували представники дорожніх служб, докери, матроси, поштарі, водії, кондуктори, диспетчери авіасполучення, адміністративні та технічні працівників аеропортів – французи зіткнулися з неабиякими проблемами зі шляховим сполученням. Більше того, профспілки Франції блокуватимуть транспорт під час Євро-2016.

У європейських країнах профспілки ігнорувати неможливо, вони – повноцінний суб’єкт переговорів між роботодавцем, владою і найманими працівниками. Трударі виборюють кращі умови праці і вищу заробітну платню. Так, професійні союзи добилися скорочення робочого тижня у Франції до 35 годин, регулярно ставлять соціальну проблематику на порядок денний. На жаль, в Україні профспілковий тиск на владу не такий розвинутий.

Проти ухвалення нового Трудового кодексу, який значно розширює повноваження роботодавців, виступила тільки Конфедерація вільних профспілок України. 28 квітня, напередодні Міжнародного дня праці, вільні профспілки провели марш протесту у Києві – від Міністерства соціальної політики до Кабінету Міністрів, і показали «жовту картку» уряду – попереджувальний сигнал за антисоціальну політику, заявляють активісти. Що таке вільні профспілки, яка їхня позиція і вимоги до влади, розказав «Дню» Арсеній ПУШКАРЕНКО, радник голови КВПУ Михайла Волинця. 

- Чому профспілки вийшли проти уряду, якому не було і місяця?

Тисячі людей пройшли демонстрацією центром Києва з «жовтими картками» і вимогами припинити практику тотального погіршення їхнього соціально-економічного становища. На жаль, в Україні лише одна програма – підвищення тарифів – реалізується з залізною впертістю і напором, решта реформ тільки декларується. Нагадаю, одним з перших кроків нового уряду стало різке підвищення комунальних тарифів в середньому у 2,5 рази з 1 травня. Для багатьох громадян це стає зашморгом. Велике обурення викликала заява урядовця Розенка відмовитися певним категоріям населення – мешканцям сільським територій – від газу. Зараз субсидії отримують близько 5 мільйонів сімей, тобто 10 мільйонів громадян, і вже підраховано, що кількість заявок на субсидії зросте вдвічі. Тотальне субсидіювання – «бомба уповільненої дії» для національної економіки, але немає іншого виходу – оплачувати нові тарифи з кожним днем стає не під силу все більшій кількості людей. Реальне підвищення мінімального прожиткового мінімуму і заробітних плат виявилось лише обіцянкою. Мінімум з 1 травня підняли на 72 гривні, а пенсію – на 56. При цьому, за даними Держстату, реальний наявний дохід населення, визначений з урахуванням цінового фактору в 2015 році, у порівнянні із 2014 роком зменшився на 22,2%. Іншого розуміння «реформаторського процесу», ніж обвал соціальних стандартів, наші політичні еліти не мають, і ми не бажаємо з цим миритися.

- В багатьох європейських державах, якщо профспілки страйкують – це відчуває вся країна, чому в нас не так?

В Україні профспілковий рух мав сумну історію, адже багато років в умовах радянської влади він виконував роль, якщо не контролю за робітником, то номінального додатку до виробництва, і займався, максимум, культмасовими заходами. І зараз збереглася «совкова» інерція – старі профспілки знаходяться повністю в зоні впливу адміністрації, імітують картинку «погодження з робітниками» у владних кабінетах, часто підтримують антисоціальні рішення тощо. Це тотальне невиконання своїх функціональних обов’язків.

Конфедерація вільних профспілок на чолі з Михайлом Волинцем об’єднує вільні профспілки освітян, медиків, гірників, залізничників, підприємців, журналістів з метою реального реагування і захисту прав робітників різних галузей. Україні потрібні сильні профспілки як чинник формування громадянського суспільства і третя сторона трудових відносин, яка забезпечуватиме баланс у економічному житті – це важлива світова практика. В межах наших сил і можливостей ми намагаємося прийняти цей виклик.

- Чому ви виступаєте проти проекту нового Трудового кодексу? Що не влаштовує у ньому?

Новий проект Трудового кодексу, який, до речі, вже прийнятий у першому читанні 5 листопада 2015 року Верховною Радою, не відповідає, як мінімум, 37-ми Конвенціям та рекомендаціям МОП, так встановили експерти Міжнародної організації праці, яка є підрозділом ООН.

На жаль, він більшою мірою лобіює інтереси працедавців, а не робітників. Показовими є статті 12 та 68. У статті 12 прописано право роботодавців регулювати соціально-трудові відносини шляхом видання внутрішніх нормативних актів, наказів, розпоряджень тощо без урахування колективних договорів – механізму захисту і гарантій прав найманого працівника. Профспілка не зможе захистити від сваволі керівництва при звільненнях, понаднормових навантаженнях і невиконаннях зобов’язань. І знов закону «наступають на горло», адже депутатами нівелюється стаття 22 Конституції щодо недопущення звуження обсягу і змісту існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів. Згідно  з 68 статтею, у разі потреби роботодавець має право переводити працівників з однієї території на іншу без погодження і гарантій для них. Так, бригаду з виробництва можуть перекинути будь-куди без умов для проживання, і на колективні угоди не зважатимуть.

Таких ризиків і можливостей для зловживань у новому Трудовому кодексі багато, тому МОП наголошує на неможливості його прийняття у такій редакції. Трудові права – важливий аспект, який визначає якість життя домінуючої більшості людей. За словами голови КВПУ Волинця, перед нами загроза рабського кодексу.

Трудові права – важливий аспект, який визначає якість життя домінуючої більшості людей. До його прийняття вже зараз необхідно прикувати суспільну увагу, щоби потім не опинитись у складних ситуаціях.

-  Одна з вимог вашої акції протесту – недопущення скорочення професій у «Списках 1 і 2». В чому загроза цього кроку?

Уряд готує перегляд постанови «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» - так званих Списку №1 і Списку №2. Такі переліки, куди входять підземні виробництва, роботи зі шкідливими, важкими умовами праці, є в кожній країні.

Зараз у новому проекті чиновники вилучили зі Списку №1 313 позицій, а зі Списку №2 – аж 823 – більше 60%. І це в той час, коли умови праці у більшості галузей не тільки не покращились, а й погіршилися. Контрольні органи, що зобов'язані виконувати державний нагляд за дотриманням законодавства з охорони праці, не працюють.

В обґрунтуванні зазначеного проекту постанови КМУ немає жодного посилання на результати проведеної атестації робочих місць, згідно з якою встановлено, що у пропонованих до виключення зі Списків професіях відсутні несприятливі умови праці, фактори виробничого середовища відповідають вимогам охорони праці тощо. Відсутні також будь-які посилання на звернення профспілок або роботодавців. Хоча згідно чинного законодавства України, санітарно-гігієнічні дослідження факторів виробничого середовища і трудового процесу є спільним питанням роботодавців, профспілок та органів медицини праці. Скорочення виглядає як знущання з працівників, що змушені працювати в тяжких умовах, з ризиком для життя і навіть здоров’я, але будуть позбавлені права на пільгу.

- У зв’язку з децентралізацією, а також вимогами МВФ, відбувається значне скорочення працівників у бюджетній сфері. Чи вважаєте ви це нормальною практикою?

Процес децентралізації має відбутися, але не за рахунок скорочення вчителів і лікарів. Коли закривається школа та лікаря, і працівникам кажуть: ми вас переведемо працювати, наприклад, в сусідній населений пункт, то виникає питання – а чи забезпечили процес належною інфраструктурою, тобто зробили дорогу, запустили автобус? Завдяки децентралізації бюджети на місцях мають збільшитися за рахунок отримання додаткових надходжень від податків. Тому в регіонах повинні створювати нові робочі місця і підвищувати зарплатню.

Ми виступаємо рішуче проти оподаткування пенсій – економічний ефект від такого кроку відносно невеликий, але суттєво погіршує добробут на сьогоднішній день майже 400 тисяч пересічних літніх людей. Натомість доречно запровадити податок на розкіш і реалізовувати антикорупційні практики. Також можу проанонсувати, що вільна профспілка залізничників готова розпочати страйк, якщо нове керівництво залізниці не буде чути колектив і вдасться до масових звільнень. 

- Вільні профспілки активно підтримали акції представників профтехучилищ. Чому і яка ваша позиція стосовно них? 

З 1 січня 2016 року фінансування професійно-технічних училищ повністю поклали на місцеві бюджети. Тим самим важливу складову української освіти залишили без державної підтримки. На нашу думку, за якісною професійно-технічною освітою – майбутнє, адже Україна має запускати виробничі потужності і максимально відходити від сировинної економіки. Особливо актуальними стануть робітничі спеціальності в перспективі відбудови Донбасу.

Міністерство освіти має провести жорстку і прозору переатестацію і оптимізацію ВНЗ. Бо у нас непрофільні вузи готують неякісних спеціалістів. Тим самим закладається безробіття. Сьогодні держава має продовжувати підтримувати ПТУ, покращити їх матеріальну-технічну базу. І важливо, щоб працедавець долучався до процесу формування ринку праці по потребі на 3-5 років наперед.