Як зробити місто конкурентним?

Про те, що Польща за рівнем розвитку випереджає Україну, експерти говорять уже давно. І одним із ключових секретів її успіху найчастіше називають дві речі — гроші Євросоюзу і вчасно та ефективно проведену реформу місцевого самоврядування — так звану децентралізацію. Саме завдяки децентралізації Польща змогла вступити в ЄС та НАТО. Українці без цієї реформи не зможуть отримати те, заради чого був Майдан, — не зможуть реально впливати на владу. А без цього ми не зможемо побудувати власну сильну державу, що в свою чергу прирікає стати «донором» мізків для сусіда з вищим рівнем життя. До слова, в Польщі вже визнають, що без українських мігрантів їм буде складно забезпечувати темпи економічного зростання, які вони набрали.

«День» мав нагоду побачити «магію» реформи органів місцевого самоврядування у дії. Разом з учасниками другої програми «Школа мерів», яка цьогоріч відбувається за фінансового сприяння Western NIS Enterprise Fund, за вісім днів ми побували у меріях трьох різних польських міст — Кракова, Лодзі та Любліна.

БЕКГРАУНД

Реформувати органи місцевого самоврядування Польща почала одразу після здобуття незалежності. Після того як блок «Солідарність» (створений довкола руху «Солідарність» і який об’єднав багато різноманітних політичних течій: від лівих соціалістів до консервативних, католицьких, націоналістських груп) здобув абсолютну більшість на виборах до верхньої палати сейму — 99%, уряд Польщі на чолі з прем’єром Тадеушом Мазовецьким та віце-прем’єром Лешеком Бальцеровичем розпочали створення системи локальної демократії в країні. Владу, по суті, передавали кадрам без досвіду роботи у місцевому самоврядуванні, але в яких було бажання змін. Саме система регіональних активістів, продумана та розбудована за ті десятиліття, поки провідники Солідарності сиділи по тюрмах, стала опорою для реформ.

Були утворені муніципалітети, які об’єднували місто або групу сіл. Постало завдання: надати цим новоствореним одиницям джерела фінансування, якомога більш незалежні від центрального бюджету. З одного боку, муніципалітетам потрібно було надати якнайбільше свободи, а з другого — держава мала створити стандарти та систему платежів, щоб забезпечити людям рівний доступ до базових державних послуг, — це передусім освіта та охорона здоров’я. Для вирішення цього завдання потрібно було створити нову систему оподаткування.

У Польщі досі немає сильної фінансової децентралізації: близько 50% податків спрямовують у держбюджет. Майже всі податки, окрім кількох суто локальних, збирає державна податкова служба. Вона відповідає за розподіл коштів між різними рівнями влади. Це досить складний процес. Весь ПДВ та всі мита забирає держава. Головним джерелом бюджету муніципалітетів є частка податку на доходи фізичних осіб. Окрім цього, вони мають усі локальні податки. До слова, в Польщі немає одного централізованого казначейства — кожна гміна має своє. Як сказав на одній із зустрічей виконавчий директор Спілки міст Польщі Анджей Поравський, справжня децентралізація в Україні почнеться з ліквідації держказначейства...

Сьогодні у Польщі 16 воєводств (областей), 314 повітів (районів), до речі, у Польщі, так само, як в Україні, точаться дискусії щодо того, чи потрібна ця проміжна ланка, — і 2479 гмін (громад), які можуть бути суто сільськими, міськими чи змішаними (місто + навколишні села).

Територіальне самоврядування за структурою схоже на центральну владу в Польщі — їхні складові різняться назвами, але мають подібні компетенції на своєму рівні.

Мешканці польських міст вибирають президента міста (мера) та раду міста. Важливим елементом самоврядування у Польщі є можливість проведення місцевих референдумів, на яких жителі можуть відправити у відставку президента міста та раду за такою процедурою: 15 мешканців підписують клопотання до ради, рада перевіряє підписи, тоді ініціатори мають зібрати 10 тисяч підписів, які передаються до Ради міста. Після перевірки Рада оголошує референдум. Відставка відбувається, якщо за відкликання голосує кількість виборців, еквівалентна половині числа тих, хто обрав президента. Подібна процедура діє і щодо Ради міста.

КРАКІВ

Першим містом, яке відвідали учасники програми «Школа мерів», став Краків. Влада міста позиціонує його як сучасний мегаполіс зі жвавою культурою, відкритий, багатий, безпечний і доброзичливий, який пишається своєю історичною спадщиною, спільно створеною його жителями. І направду, амбіції Кракова цілком природні, адже це — історична, релігійна та культурна столиця Польщі. Місто з більш ніж тисячолітньою історією. Тут жили польські королі. Звідси пішли у світ десятки й сотні видатних діячів. Мешканці Кракова кажуть: коли столиця була тут, Польща була однією з наймогутніших країн світу.

Унікальність Кракова — в його особливому історичному бекграунді, який проявляється у винятково збереженій архітектурі. Місто практично повністю вціліло під час Другої світової війни, а у 1978 році воно було внесено до списку історичних пам’яток Юнеско.

До слова, у Кракові діє унікальна у світовому масштабі Школа консерваторів історичної спадщини, яка спеціалізується на ефективному збереженні пам’яток історії.

Туризм є основним джерелом доходів міста. Міська влада проводить регулярні опитування гостей щодо їхніх потреб і побажань, намагаючись задовольнити «клієнтів». Щороку Краків відвідує близько 10 мільйонів гостей, які залишають у місті в середньому 100 євро щодоби.

У 2013 році Краків, за ініціативи знову ж таки місцевої влади, був визнаний ЮНЕСКО містом літератури. Тут проходять відомі міжнародні кінофестивалі та різноманітні спортивні чемпіонати і кубки. В місті побудовано сучасні спортивні комплекси, розгорнуто програму забезпечення кожного району міста басейнами та спортивними майданчиками.

У місті працює департамент культури та Краківське бюро фестивалів, що відповідають за промоцію міста. Їх річний бюджет — більше 5 млн євро.

Крім того, Краків — це місто найпрестижніших університетів Польщі, із якісною та доступною за європейськими мірками освітою, що приваблює як молодих поляків, так і іноземців.

У стратегії розвитку Кракова, яка розписана до 2030 року, Краків майбутнього позиціонується як «розумне місто». Відповідно до цієї мети муніципальна влада працює на досягнення шести пріоритетів: розвинена економіка, розвинені люди, комфортні умови життя, якісне управління, хороша екологія, мобільність.

Крім того, Краків має прекрасний досвід ревіталізації занедбаних промзон.  Так, наприклад, відомий фільм «Список Шиндлера» знімався на території колишньої текстильної фабрики, яка діяла на території європейського кварталу Кракова — Казимеж, а нині там працює всесвітньо відомий інтерактивний музей «Фабрика Шиндлера». Також у передмісті  Кракова — в колишньому промисловому районі Гута — запланована масштабна реконструкція, де відбудеться запуск чергового технопарку із режимом спеціальної економічної зони, на додачу до вже існуючого — де розміщуються всесвітньо відомі хай-тек компанії, такі як Моторолла, а також інноваційні стартапи в галузі ІТ та біотехнологій. Всесвітньо відому гру «Відьмак» було розроблено саме в цих стінах.

У технопарку зізнаються, що залучити всесвітньо відомі компанії та профільних гравців на ринку ІТ вдалося завдяки функціонуванню податкових пільг, які надаються інвесторам. Проте зараз інвесторів вже ваблять не стільки преференції, скільки концентрація ключових гравців на ринку, що дозволяє бути в контексті й налагоджувати взаємовигідні партнерства. Технопарк став тутешньою «кремнієвою долиною».

ЛОДЗЬ

Друге місто — Лодзь. На відміну від Кракова, воно не користується популярністю серед туристів і не має такого бюджету розвитку, як королівська столиця. Колишнє промислове місто, як і всі мономіста (місто, економіка якого залежить від одного підприємства або від підприємств одної галузі), воно пережило страшну економічну кризу в 1990-х. І схоже, лише в останні 10 років почало від неї відходити, відчувши внаслідок підготовки Стратегії розвитку міста ґрунт для майбутнього.

Десять років тому місто найняло McKinsey, щоб вони написали стратегію розвитку міста. Єдине завдання, яке ставив муніципалітет перед компанією, зменшити рівень безробіття. Експертам вдалося його виконати. За п’ять років дії документа в Лодзі було створено 40 тисяч робочих місць. Стратегія коштувала  Лодзю один мільйон злотих (приблизно 250 тис. дол.).

СЕКРЕТАР МІСТА ЛОДЗЯ (АНАЛОГ В УКРАЇНІ — КЕРУЮЧА СПРАВАМИ) НІКОЛИ НЕ БУЛА В УКРАЇНІ. ПООБІЦЯЛА, ЩО ПРОЧИТАЄ КНИЖКИ «Дня» І ПРИЇДЕ

Сьогодні місто внесло корективи в свою Стратегію й робить ставку на креативні індустрії, бізнес-консалтинг та логістику. Нещодавно Польща підписала контракт із КНР щодо залізничної доставки китайських продуктів в ЄС через Лодзь — Lodz-Chengdu.

Левова частка  інвестицій в оновлення інфраструктури міста — це гроші ЄС — 85%. Як розповіли в муніципалітеті Лодзі, часто співпраця відбувається за такою схемою: спочатку громада міста вкладає свої кошти в проект, а потім Брюссель повертає. До слова, у Лодзі, як і у Кракові, є спеціальний відділ, який спеціалізується на залученні грантів: люди системно пишуть та адмініструють проекти розвитку.

З інвесторами Лодзь комунікує за посередництва міжнародних консалтингових компаній із Великої четвірки та інших. Місто користується наданими ними контактами. Найбільші інвестори міста — з Франції, Німеччини, США, Нідерландів та Норвегії.

В інвестиційному департаменті Лодзі працює 40 осіб — вони виконують координаційні функції щодо інших департаментів, і не завжди це спеціалісти у вузьких сферах. Загалом у муніципалітеті працює 2000 осіб. Середній вік керівників департаментів — до 40 років.

Винятковим для України є досвід Лодзі у вирішенні проблеми міського транспорту. Сьогодні він на 60% дотаційний. Але в стратегії розвитку міста одним із головних пріоритетів — підвищити якість комунального транспорту та вивести його на самоокупність.

Окремий кейс — це робота щодо переосмислення промзон. 11 років тому успішний досвід великої інвестиції з Австралії — торговельно-розважальний комплекс «Мануфактура» та десятки тисяч квадратних метрів сучасного елітного житла у стилі лофт — став поштовхом для підготовки до ревіталізації усіх закинутих фабрик у Лодзі.

Щоб старі будівлі, яких у Лодзі повно, не псували вигляд вулиць, місто вирішило звернутися до відомого вже навіть у Києві досвіду — прикрашання глухих стін будинку муралами.

Сьогодні у Лодзі будують новий підземний залізничний вокзал, який має стати магнітом для розростання у місті нового бізнес-центру. Вартість проекту — 1,8 млрд злотих, частина фінансування — європейські кошти, а інша частина  — державні та муніципальні. На вокзал потяги заїжджатимуть крізь тунель на 16-метровій глибині. Вокзал складатиметься з трьох зон на різних рівнях — кафе та торговельні майданчики, публічний простір та, власне, перони. Окрім цього, там заплановано збудувати автобусний вокзал, паркінг на 1000 авто, там же буде зупинка міських трамваїв та заїзд для таксі.

ТОРГОВО-РЕКРЕАЦІЙНИЙ КОМПЛЕКС «МАНУФАКТУРА», ЗБУДОВАНИЙ ЗА АВСТРАЛІЙСЬКІ ІНВЕСТИЦІЇ, «НАДИХНУВ» ЛОДЗЬ ДО ВІДНОВЛЕННЯ ЗАКИНУТИХ ПРОМИСЛОВИХ РАЙОНІВ

Також у Лодзі реалізовано проект «Міський велосипед». Працює вже 100 станцій із 1000 велосипедів. Перші 20 хвилин поїздки безкоштовні. За 1,5 місяця  функціонування проекту було здійснено 1500 оренд. У середньому один велосипед орендується 12 разів в день. Середній час оренди — 18 хвилин. Таким чином, 80% поїздок виходять безкоштовними. Це відповідає меті проекту — швидко і безпечно пересуватися містом, кажуть в муніципалітеті. Сьогодні міська влада вже планує потроїти активи проекту: створити нові станції й докупити ще 3000 велосипедів. Цей проект вже обійшовся місту в 12 мільйонів злотих безповоротної фінансової допомоги.

Один із ключових стовпів, на якому стоїть місто, — відповідальна громада. Інструментом його реалізації є «громадський бюджет», в Україні його називають «учасницьким». Це коли громада міста сама визначає, як витратити частину бюджету міста. Сьогодні ця практика успішно працює у Лодзі. Зараз — це 1% від усього бюджету міста, або 40 мільйонів злотих. До слова, промокампанію участі мешканців міста у формуванні бюджету оплатила місцева влада — вона коштувала 200 тисяч злотих. На спеціально відведених інтернет-майданчиках людей запитують, що вони хочуть зробити в місті в рамках компетенції гміни чи повіту, люди голосують, і місцева влада реалізує проекти-переможці. Проекти мають бути виконані протягом одного бюджетного року. За останній рік було подано 1500 проектів. Біля кожного об’єкта, який втілений у життя за рахунок «громадянського бюджету», в Лодзі встановлена табличка, яка вказує авторів проекту. Таким чином муніципалітет пропагує серед громади їхню участь у розбудові міста.

Окремої уваги заслуговує краудфандинг (збір малих пожертв від громадян), за допомогою якого влада міста залучила гроші на ревіталізацію головної пішохідної вулиці Лодзі. Кожен меценат, будь то фізична особа чи юридична, має іменну бруківку, якою вимощена частина цієї пішохідної вулиці. Будете в Лодзі, зверніть на це увагу.

ЛЮБЛІН

Останнім учасники стажування відвідали Люблін. Порівняно з двома попередніми містами — Краковом та Лодзю, — які займають 2 та 3 місця за кількістю населення, Люблін невеличкий — близько 350 тисяч осіб. Місто, розташовано практично на кордоні з Україною. І зауважимо, хоч як би це здавалося дивним, сподобалося слухачам програми «Школа мерів» найбільше.

У муніципалітеті міста працює 1600 людей. Діє шість департаментів, які курують відповідні заступники президента міста. Графік роботи — з 7.30 до 15.30. Метою такого розпорядку дня є забезпечити службовцям вільний час на особисте життя.

У місті також діє громадянський бюджет. У ньому — 15 млн злотих на міські проекти та 5 млн для локальних ініціатив. Цього року було зібрано 170 пропозицій.

Громадяни надсилають пропозиції через інтернет-формуляр та на папері у міське бюро. Формуляр простий — заголовок, калькуляція вартості, описання. На сайті мерії також є розгортка вартості типових проектів, наприклад, скільки коштує квадратний метр тротуару, насадження дерев тощо. На базі цієї інформації мешканці можуть порахувати приблизну вартість своєї пропозиції. Гроші розбиті на бюджет для малих і для великих проектів. Кожному проекту, щоб претендувати на перемогу, потрібно мати 20 — 40 підписів жителів міста, які підтримують ці ініціативи. Подані проекти проходять аналіз на адекватність ініціатив, після цього з авторами «проблемних» проектів проводять консультації для їх уточнення. Голосування по громадському бюджету відбувається восени. Кожен мешканець Любліна старше 16 років може проголосувати за два малих проекти та один великий. Люди можуть голосувати як бюлетенем, так і через Інтернет. При голосуванні через Інтернет необхідно вказати номер мобільного та адресу проживання. Верифікація голосу відбувається через надсилання коду на номер телефону, який потрібно ввести на сайті. Проекти-переможці входять до складу бюджету міста і реалізуються у наступному році.

Також групи жителів можуть презентувати міській раді пропозиції проектів, у яких передбачається співфінансування. Внесок громадян може бути як грошовим, так і волонтерським.

У ЛЮБЛІНІ В ПЕРІОД ЛІТНЬОЇ СПЕКИ ВОДОКАНАЛ ВСТАНОВЛЮЄ СПЕЦІАЛЬНУ АРКУ-ОСВІЖУВАЧ — У НАЙБІЛЬШ ЛЮДНІЙ ВУЛИЦІ МІСТА. УЧАСНИКИ «ШКОЛИ МЕРІВ» ПООБІЦЯЛИ ЗРОБИТИ ТАКІ «ДЕВАЙСИ» У СВОЇХ МІСТАХ

У стратегії розвитку міста Люблін сказано, що це — місто натхнення. Можливо, саме тому воно найбільше припало до душі учасникам стажування. До слова, стратегію писали понад два роки. У процесі брали постійну участь близько 200 мешканців. А до обговорення документа вдалося залучити близько 2000 людей.

У місті за останні два роки шаленими темпами зростають надходження від податків на доходи фізичних осіб — на 40% щороку. Є припущення, що це наслідок вдало розставлених пріоритетів розвитку — міська влада зробила ставку на кластери та спеціальні економічні зони: створюючи тепличні умови для інвестора, вони стимулювали його вкладати гроші в людський капітал, тобто в мешканців Любліна. Це один із чотирьох пріоритетів розвитку міста.

В рамках двох інших пріоритетів — відкритості та дружелюбності — місто реалізовує багато фестивалів, покращує та розвиває інфраструктуру, стандартизує сферу послуг, надаючи кав’ярням та ресторанам відповідну відмітку та вкладає у маркетинг. За приблизними підрахунками, у минулому році Люблін відвідало 2,5 мільйона туристів.

Четвертий пріоритет — академічність. Кращим за туриста може бути лише студент, певне, такою установкою керувалися розробники стратегії. І, можна сказати, вони не прогадали. Налагодження стійкої взаємодії муніципалітету з ВНЗ та інвестування в просування міста як центру якісної, доступної освіти почало давати свої плоди. З приблизно 100 000 студентів близько 4 000 — навчаються в Любліні. Окрім того, що молоді люди витрачають тривалий час кошти на своє проживання, вони часто залишаються тут жити. За статистикою, яку нам приводили в муніципалітеті, приблизно 70% українських студентів, які навчаються в місті, бачать своє майбутнє в Любліні. Вабить молодь можливість самореалізації та гідний рівень заробітної плати.

Ще з цікавого — не можна не відзначити Фундацію розвитку регіону, яка працює у Любліні. Це холдинг спеціалізованих установ, які охоплюють різні напрями стимулювання розвитку.

Із початку діяльності у Фундації були лише незначні кошти на старт. Завдяки співпраці з європейськими мережами ділових контактів і навчанню працівників вдалося інтегруватися у світовий діловий простір. Фундація є оператором для багатьох глобальних проектів: навчання, закупівлі устаткування, мікрокредитування, залучення інвестицій тощо.

Фундація допомогла бізнесу та інвесторам створювати венчурні фонди для підтримки стартапів. Вона ж ініціювала Люблінський кластер, допомогла конкуруючим інституціям взаємовигідно об’єднати свої зусилля — нерухомість, ментори, фінансування, нетворкінг.

Люблін свого часу провів енергетичний аудит — створив енергетичну мапу міста, яка стала підґрунтям для плану модернізації. Одним з елементів останнього стала інформаційна робота з мешканцями будинків, ОСББ, ГО щодо проектів термомодернізації та того, для чого і як їх проводити, де взяти під них гроші. У Любліні активно споряджають автобуси та тролейбуси акумуляторами, встановлюють на їхніх дахах сонячні батареї. Навіть міська мережа велосипедів оснащена сонячними акумуляторами. 

А ще публічний простір Любліна дружній до його мешканців. Під входом до муніципалітету міський водоканал міста встановив «чудо-освіжувач», який користується неабиякою популярністю як у мешканців, так і в гостей міста. До слова, цю нехитру штукенцію, яка розпилювала на перехожих воду, щонайменше троє міських голів, які були з нами, вже «заприсяглися» реалізувати у рідному місті.