Вітчизна — це не хтось і десь, Я — теж Вітчизна.
Іван Світличний, український літературознавець, мовознавець, літературний критик, поет, перекладач, діяч українського руху опору 1960—1970-их років, репресований

«За приклад, що надихає»

Корона «Дня» — переселенцям із Криму і Донбасу, які не опустили рук, а знайшли нові можливості і стали успішними
26 грудня, 2015 - 10:18
ВОЛОДИМИР ХЛЕПІТЬКО ПЕРЕЇХАВ ІЗ ДОНЕЧЧИНИ В КИЇВ І ЗАЙНЯВСЯ ТУТ УЛЮБЛЕНОЮ СПРАВОЮ — ШАХАМИ / ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

Для багатьох людей зі сходу та Криму війна стала не лише тяжким випробуванням, яке забрало дім, роботу, звичне життя та друзів, а й поштовхом до змін, пошуків альтернативи, нових можливостей та ресурсів. У не найкращі часи люди почали життя з чистого аркуша, поставили собі нові цілі, розробили бізнес-плани, за якими виграли гранти, створили цікаві проекти, працевлаштували інших і — стали успішними. «День» упродовж року публікував історії успіху переселенців. Тож символічною «Короною» нагороджуємо усіх, хто не опустив руки на новому місці, не розчарувався, а пішов уперед і став прикладом для інших. Це зовсім непросто.

Насправді таких історій уже стільки, що можна готувати окрему книжку: бар «Плітки» у Києві, що став точною копіює донецького закладу, єдина на всю Вінницю дитяча перукарня «Гарнюні», шаховий клуб для дорослих, а згодом і дітей. Про засновника цих шахових клубів — Володимира Хлепітька — «День» писав навіть двічі, спочатку, коли молодий чоловік тільки-но перебрався до столиці з Донеччини та шукав інвесторів для дорослого клубу. А згодом ми зустрілись у приватній школі, де Володимир викладає шахи дітлахам і втілює свою давню мрію — працювати з дітьми у нестандартних навчальних техніках. І рецепт шахіста простий — якщо хочеш працювати, щось робити, бути активними у соціальному та громадському житті — просто роби це.

А нещодавно «День» розповідав про корінну кримчанку Юлію Гаврилюк, яка мала в Ялті косметичний бізнес, після окупації виїхала в село на Вінниччині, і тут разом із чоловіком вирощує гриби. Або ж історія Юлії Шихатової-Саркісової, дівчина виїхала з Донецька у Вінницю, удома працювала графічним дизайнером, а на новому місці відкрила онлайн-курси для людей з усіх куточків світу. «Життя дарує випробування недаремно. Кажуть, один бачить у калюжі болото, а інший — зорі. Це правда. Той, хто тримається за матеріальні речі, блага, комфорт, щасливим не буде», — вважає Юлія Шихатова-Саркісова.

Вражає історія художниці з Луганщини Яни Униченко, яка зараз мешкає в Здолбунові на Рівненщині. Після переїзду дівчина розписувала картинами місцеві будинки, а тепер містяни створили виставу, де одна з сюжетних ліній — це історія Яни. Два роки тому свій рідний Луганськ покинула філолог Олена Ольшанська. У Запоріжжі відкрила безкоштовні курси української мови, які зараз мають шалену популярність, і вважає, що переїзд дав урок та поштовх, що коли хочеш чогось досягти, не треба відкладати на завтра, а робити зараз.

Упевнені, що навіть нині життя пише схожі історії успіху, нові й не менш надихаючі. Тож нехай за всіма втратами і випробуваннями, які випали на долю переселенців, йдуть чудові відкриття, нові можливості та успіх.

Інна ЛИХОВИД, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments