Коротко / Культура

Подорож до Парижа

24 травня в київській галереї авторської ляльки «Парсуна» відкривається вернісаж «Люксембурзький сад». Як зазначають організатори виставки, «Люксембурзький сад» — це спроба відображення воістину неповторного образу Парижа, його шарму, настрою та кохання. У проекті представлені ляльки багатьох сучасних художників, які власноруч створили персонажів із різних епох, з несхожими історіями, яких об’єднує «Люксембурзький сад». Незвичайно витончені образи парижан залишають за собою шлейф найромантичнішого міста у світі. «Моє серце вразив образ легендарної Містінгетт — танцівниці, клоунеси, конферансьє Мулен Руж, актриси німого кіно, королеви Паризького мюзик-холу. Це вона придумала величезні головні убори з пір’ям, що стали тепер незмінним атрибутом кабаре в усьому світі, і вона придумала неквапливе сходження сходами до захопленої публіки, що стало тепер класичним. Її манера рухатися була вершиною витонченості. Але було в ній щось більше, ніж просто чарівність: вона ніби втілювала сам Париж, була символом і його веселощів, і гарного настрою, і хоробрості, і серця...» — сказав про Містінгетт Моріс Шевальє. Жінка з великої літери — талановита, красива, смілива, харизматична, зворушлива й ексцентрична», — відзначає Ольга Венжега, художник по ляльках із Донецька. На виставці також представлені роботи Оксани Стратійчук. Провідний український графік показує свою нову графічну серію з однойменною назвою, основою для якої послужили давні світлини кінця XIX століття. Їх надрукували на папері, що його Оксана зробила сама. Нині О. Стратійчук — одна з найяскравіших мисткинь графічної української школи. Вона стажувалася в Міжнародному центрі мистецтв ЮНЕСКО Cite des Art у Парижі. Її роботи зберігаються в музеях сучасного мистецтва, приватних колекціях в Україні, Росії, Польщі, Голландії, Італії, Німеччині. Асоціації, спогади, альбом любовних листувань, швидкоплинні образи — немов послання, адресовані до пам’яті серця, а витонченість переплетена з романтичністю.

Фестиваль «Егрідал» запрошує киян у Пирогів

Фольклорний фестиваль кримськотатарського мистецтва «Егрідал» проведуть 26 та 27 травня на території Музею народного побуту та архітектури України в селі Пирогові під Києвом, повідомляють організатори. У програмі — виступ фольклорних ансамблів «Мерджан», «Джемілє», заслужених артистів Криму Рустема Меметова і Гулізар Бекірової. Крім того, відбудеться виставка-продаж творів декоративного мистецтва кримськотатарських майстрів — кераміка, вишивка, ткацтво, ювелірні вироби, вироби з повсті, вироби з металу. «Проводитимуться майстер-класи з 4-х видів керамічних технологій, з 3-х різновидів вишивки, з виготовлення ювелірних філігранних виробів, з виготовлення карбованого посуду з міді, з виготовлення повсті і з ткацтва килимів», — повідомляють організатори. Також в програмі — показ національних костюмів, виставка ляльок, продаж книжок з історії та культури кримських татар. Організатором фестивалю є творче об’єднання «Чатир-даг».

Модерністська імпресіоністична Україна

Позавчора у Європейському Парламенті (Страсбург) представлено роботи Григорія Шишка. Виставка творів українського художника-імпресіоніста немов переносить глядачів у подорож нашою країною: захопливі ландшафти та могутній промисловий спадок оживає на простих, відкритих та наповнених енергією картинах Григорія Шишка (1923—1994 рр.). Цілу серію робіт художник присвятив криворізьким залізорудним рудникам. У його роботах шахта залишається постійним рефреном, незмінним у будь-який час року й доби на тлі тривожної нестійкості в житті особистості й країни. Протягом десятиліть ця шахта була для Григорія Шишка темою й героєм його найоригінальніших і найбільш пам’ятних робіт... Художник глибоко й зворушливо передав поезію, яку йому вдалося роздивитися за неестетичним і часом потворним фасадом. Досліджуючи цю тему, Григорій Гордійович створював власну течію в модернізмі. Директор Danusha Fine Arts Тамара Демиденко прокоментувала виставку, організовану Європейським Парламентом: «Творчість Шишка пов’язана з часом надзвичайної енергії та трансформації, сьогодні ми сподіваємося побачити це знову. Ця виставка відносить стиль і бачення Шишка туди, звідки вони походять — у серце Європи». Колекція включає кілька картин Г. Шишка, що зображують сцени з шахт та фабрик. Попри темні тіні сільськогосподарської колективізації тридцятих років ХХ сторіччя що супроводжували зростаючу повоєнну промисловість, металево-вогняний вир кольорів на цих картинах показує незмінний оптимізм людини під час експериментів із формою... Вернісаж відкрив Девід Кемпбелл-Баннерман, член Європейського Парламенту, а ведучим був Костянтин Єлісєєв, представник України в ЄС.

Театр для спраглих

25 та 26 травня у Києві відбуватимуться гастролі Львівського академічного театру імені Леся Курбаса. Львів’яни виступатимуть у малому залі Національного палацу «Україна» і покажуть дві свої резонансні вистави: 25 травня — «Амнезію, або маленькі подружні злочини», а 26 травня — «Лісову пісню». Нині це один із найкращих театральних колективів нашої країни, що з року в рік продовжує відстоювати й відроджувати традиції інтелектуального, філософського театру, передусім повертаючи глядачеві гідність партнера у рівноправному діалозі з театром.Власне, дві вистави, що їх везуть до Києва львів’яни, — «Амнезія, або Маленькі подружні злочини» одного з найпопулярніших сучасних європейських драматургів Еріка-Емануеля Шмітта (режисер Володимир Кучинський) та нещодавня прем’єра «Лісова пісня» Лесі Українки (режисер Андрій Приходько). «Амнезія», як мабуть, і все в доробку Шмітта — це передовсім гарно вибудувана напівдетективна історія, приправлена вишуканим гумором і влучними спостереженнями над природою відвічно складних стосунків між чоловіком і жінкою. Кохання цього подружжя більше схоже на війну, а їх ворожнеча більше скидається на наркотичну взаємозалежність — і все це разом чомусь називають сімейним життям... «Лісова пісня» у «курбасівців», думаю, для більшості глядачів стане потужною, але позитивною культурною провокацією. По-перше, ця вистава зроблена у форматі «не для дітей», як це за звичай було заведено ставити у більшості театрів. По-друге, ця «Пісня» актуалізує сучасні (а не безособово-вічні) проблеми: цивілізаційні й індивідуальні, національні й загальнолюдські. Однак при всьому тому ця вистава вирізняється ще й гармонійною красою всіх своїх складових, а також розумним вкрапленням автентичних гуцульських святкових строїв, чистим звуком українських пісень, підібраних співачкою Мар’яною Садовською, осяяними обличчями молодих акторів, які так чесно переказують цю трагічну історію. Хоча фінал цього спектаклю можна розуміти по-різному і трагедія не обов’язково ж має вивершитися катастрофою. Але, зрештою, у київської публіки є унікальна можливість зробити власні висновки і прогнози, повідомляє Ірина ЧУЖИНОВА, театрознавець.