Україна — це вічність, не тільки сьогоднішня, але передусім майбутня й минула
Ярослав Стецько, український політичний та військовий діяч

Магічний квадрат

Фестиваль «Музичні прем’єри сезону» — у мистецькому контексті столиці
20 червня, 2013 - 10:14
ДИРИГЕНТ ХОБАРТ ЕРЛ (США), СОЛІСТКА ЙОЛАНДА КОНДОНАССІС (США, АРФА) / ФОТО ЮРІЯ ШКОДИ

Міжнародний музичний фестиваль «Музичні прем’єри сезону», започаткований Київською організацією Національної спілки композиторів України, цьогоріч відбувся вже  двадцять третій раз, переконливо довівши свою потужну життєздатність і необхідність у мистецькому контексті столиці. Його спресована у часі програма (по два концерти щодня) показувала нинішні уподобання композиторської громади — зрілих майстрів і молоді, їхнє бачення сучасного світу, відношення до художніх традицій, національних витоків.

Свою гарну представницьку сторінку фестивалю вписали зарубіжні гості «Прем’єр». Зокрема, гостя з Аргентини Єва Лопшиць (до речі, її прадід, скрипаль і композитор Яків Фішер, був родом з Одеси) показала твір Ave Maria (1995) для сопрано, мішаного хору та камерного оркестру, присвячений Ченстоховській Божій Матері. Нещодавно написану композицію також на духовну тематику привіз на фестиваль московський композитор Андрій Микита — «Славословіє преподобному Ілії Муромському» (2011) для солістів, мішаного і дитячого хорів, камерного оркестру. Розгорнута в традиціях кантатно-ораторіального жанру партитура полонила пафосом вселенського єднання на підставі імітування дзвонових звучань у хоровому письмі (виконавці — Академічний хор ім.    П. Майбороди та Великий дитячий хор Національної радіокомпанії України, диригент Ю. Ткач, «Київська камерата»). Диригент і композитор із Литви Лаурінас Лопас із симфонічним оркестром Національної філармонії України висловив індивідуальне бачення духовної тематики крізь осмислення страдницької долі Ісуса Христа в симфонічному творі «Хресний шлях». Віртуозно зіграна «Київською камератою» Симфонія № 4 для струнного оркестру Рашида Калімулліна (Татарстан) виявляла цікаві можливості опрацювання методом симфонізму інтонаційно-ритмічних формул танго — автор ніби узагальнює своєрідний ефект музики аргентинського композитора Астора П’яцолли, танго котрого здобули велику популярність у сучасному музичному світі. Протягом фестивалю відбулось дві світові прем’єри — Подвійний концерт для труби, тромбона і струнного оркестру австрійця Райнхарда Зюсса (солісти — співвітчизники автора, брати Райнер та Дітмар Кюльбеки) та Концерт «Морфей» для арфи з оркестром американця Лорена Кайзера (соло на арфі — Йоланда Кондонассіс, США), натхненно прочитані Національним Одеським філармонійним оркестром під орудою Хобарта Ерла. Слід наголосити, що саме виступ цього колективу став художньою кульмінацією фестивалю, переконавши одухотвореністю, запалом виконавських інтерпретацій, вражаючою злагодженістю звуку струнної групи, тембровим балансом оркестрових барв навіть у найбурхливіших місцях. Як нещодавно писав Gramophone Magazine, «розквіт і підйом Одеського філармонійного оркестру з України під керівництвом американського диригента Хобарта Ерла може вважатися однією з найнеймовірніших історій у світі класичної музики за останні часи».

Плекання національного духу сучасної української музики — питома риса «Музичних прем’єр», як і осіннього «КиївМузикФесту», про що неухильно дбають організатори, готуючи програми. Тому завжди знакового забарвлення набирають хорові концерти, демонструючи генетично українську традицію колективного співочого музичення, яка сягає своїми витоками сивої давнини, часів Київської Русі. Нинішній фестиваль згуртував високопрофесійні колективи, які з глибоким осягненням духовних основ підійшли до виконання, — Жіночі хори Київського інституту музики ім. Р. Глієра під орудою Г. Горбатенко та «Павана» Інституту мистецтв Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова (диригент — Л. Байда), камерний хор «Київ» під керівництвомМ. Гобдича, хор Anima Київського національного університету культури і мистецтв (диригент — Н.         Кречко), камерний хор «Хрещатик» (диригент — П. Струць). Левову частку програми посіли твори сакральної тематики.

Серед художніх відкриттів фестивального марафону — Концерт для саксофона з оркестром В. Рунчака («Київська камерата», соліст — Р. Золєдзевські, Польща). Властива твору схвильованість емоційного ряду, цілісність драматургії з блискуче скульптурно вирізьбленою автором і з адреналіном виконаною кульмінацією для соло ударної групи зумовили сприйняття музики на одному подиху, як захопливо-приголомшливу пригоду. В цьому переліку заслуговує на увагу камерна композиція Г. Ляшенка Technema II для флейти, арфи й альта (виконавці — С. Вілка, Н. Ізмайлова, А.            Тучапець), в якій показана одвічна колізія низького, у даному випадку механістичного, й піднесеного. Залюбленість у мальовничі водні простори рідної землі знайшла натхненне рішення у симфонічній поемі «Дніпро» О. Яковчука для оркестру українських народних інструментів, сповненій неоромантичної виразності. Інший, гротесковий підхід, використав О. Костін у концерті «Гоголіада», створивши тембровими можливостями оркестру українських народних інструментів музичну феєрію за мотивами гоголівських творів.

З-поміж нового симфонічного доробку результативністю відзначилися молоді композитори Валерій Антонюк та Олександр Шимко. Симфонія № 3 «Передбачувана музика» В. Антонюка показувала захопленість звуковими моделями пізнього романтизму, трансформованими у постмодерному прочитанні. Четверта симфонія О. Шимка репрезентувала не лінійне, а синхронне зіставлення протилежних образних сфер, виявляючи симфонічність розгортання у почерговому домінуванні однієї над іншою. Майстерність композиторської техніки у жанрі продемонструвала Шоста симфонія О. Яковчука, де митець піднімає проблему осмислення естетичного в мистецтві, відштовхуючись від феномену музики американського композитора С. Барбера (у пролозі й епілозі цитується Adagio для струнних) і створюючи схвильоване музичне послання.

В цілому фестиваль вдався. Його герметизм уявляється у формі магічного квадрату: «Добра музика» І. Тараненка — «Погана музика» С. Зажитька — «Передбачувана музика» В. Антонюка — «Сувора музика» З. Алмаші, під яким і слід було розглядати фестивальне різноголосся творчих саморефлексій авторів, а також слово музикознавців у науково-практичній конференції «Українська сучасна музика на перетині світових тенденцій».

Ольга КУШНІРУК, кандидат мистецтвознавства
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments