«Між Епікуром і Христом»

Творче об’єднання «Буріме» (або «Слобожанське Буріме») харківської організації Спілки дизайнерів України, організоване вже понад десять років тому, культивує активну, вільну творчість, терпимість у взаєминах і особливі регулярні «діалоги з природою». Олександр Бойчук, Олег Лазаренко, Олександр Лисенко, Валентин Грицаненко і Олександр Шеховцов мають досвід і персональних міжнародних, і національних виставок. Кожен із них працює у своєму художньому діапазоні від «мозаїчного світлопису» Олега Лазаренка до «м’якого» реалізму Валентина Грицаненка.

Поїздки на «пленер», спільні подорожі, товариство стали об’єднуючими чинниками у цій творчій групі і основою її порівняного довголіття. Експеримент із кольором, пластика форми, концептуальний підхід до побудови композиції, різноманітність живописної техніки — найбільш характерна риса колективного портрету «Буріме». Що ж до творчої результативності об’єднання, то про неї говорять цифри: на рахунку учасників більше 100 вітчизняних і зарубіжних виставок, після яких багато робіт розмістилися в музейних і приватних колекціях України, Росії, країнах Європи та Америки. Основне місце прописки «Буріме» — творча студія з аналогічною назвою, розташована в самому центрі Харкова, в приміщенні спілки дизайнерів. У стінах цієї старовинної будівлі проходять гарячі диспути, творчі звіти, обговорюються плани чергових пленерних експедицій. Учасники об’єднання створили і відвідують також студії малюнка оголеної натури, де відточують свою майстерність і техніку.

Останніми спільними проектами творчого об’єднання харківських художників та дизайнерів стали оновлення експозиції меморіального музею Г.С. Сковороди в с. Сковородинівка Харківської області і організація спеціальної виставки, присвяченої 280-річчю з дня народження філософа і поета, а також грандіозний проект «Цивілізація любові», який буде невдовзі представлено у Києві та Москві.

До проекту буде входити серія із 10-12 концептуальних творів, заснованих на принципі художнього синтезу. Роботи, об’єднані темою гуманізму, творення і любові, планується вибудувати в один живописний ряд. При цьому відмінність сюжетних ліній, композицій, авторської техніки виконання повинно, за задумом авторів, посилити, загострити звучання таких загальнолюдських проблем, як баланс між живою природою і технічним прогресом, взаємна толерантність людей в умовах слабкого світу, збереження пам’ятників матеріальної та духовної культури…

Українській традиції в цілому та епосі, яка увійшла в історію культури як українське бароко, зокрема, а також одному із духовних лідерів цієї епохи — Григорію Савичу Сковороді було властиве особливе відчуття земної і «небесної» краси буття, його досконалості, універсальності і позачасового втілення. Це відчуття трактувалося українцями як стан особливого «горнего»Одкровення. Прагнення до цього Прозріння, як вважає один із ідеологів «Буріме» Валентин Грицаненко, перетворення краси небесної на культ, діяльне, самовіддане і жертовне служіння цій красі стало окрасою української ментальності, змістом національного буття, джерелом витвору, надій і тривог.

Саме цю формулу «особистості епохи бароко» поклали в основу художники «Буріме» і в концепцію свого проекту «Цивілізація любові», п’ять полотен якого стали основою і ювілейної сковородинівської виставки.

Як і в барокових віршах XVII — XVIII століть, живописні метафори композицій «Цивілізації любові» схожі на напівпрозорі сни, які нескінченно накладаються один на одного і на реальність відчуттів їх авторів. Культурні персонажі, пейзажі, візуальні архетипи іноді лише трохи проступають на полотні і швидше вгадуються в зорових пульсаціях та колірних сплесках живописної основи. Але за уявною строкатістю і своєрідним «постбароковим епікурейством» можна вгадати і меланхолічні нотки, ледве вловиму гіркоту споглядання втрат і смутків і щемляче передчуття швидкоплинності буття, що і становило виразний сковородинівський мотив.

У проект також увійде робота «Ф. Нансен» і декілька робіт, присвячених видатним діячам культури, «громадянам світу» і харків’янам. У рік, коли Україна відзначає сумний ювілей голодомору 33-го року, включення до художнього проекту полотна, присвяченого відомому норвезькому полярнику, не випадкове. Адже саме Ф. Нансен очолив у Лізі Націй Міжнародний Фонд допомоги голодуючій Україні, чиє відділення і знаходилося тоді в Харкові.

Художники сподіваються, що українська традиція взагалі і сковородинівська традиція, зокрема, реалізована як в експозиції музею, так і в проекті «Цивілізація любові», буде розглядатися глядачем не як щось застигле у часі і просторі, назавжди канонізоване, а як традиція відроджень і перетворень, як своєрідна внутрішня динаміка і діалектика українства як етнічного і культурного феномену, як своєрідне поєднання «Епікура і Христа», властиве нашому народу.