«Мрію зіграти з усіма оркестрами України»

Талановита українська скрипалька, лауреат кількох міжнародних конкурсів, музикант-концертант. Лідія Футорська плідно співпрацює з багатьма оркестрами України, вона учасниця міжнародних фестивалів: «Віртуози», «Контрасти» (Львів); Kharkiv contemporary (Харків); Bach-fest, Organum (Суми); Kubinska hudobna jesen (Дольний Кубін, Словаччина); Brunoever (Люблін, Польща); «Дні Львова в Кракові», «Житомирська музична весна» тощо.

Часто є першим виконавцем творів сучасних композиторів. Здійснила кілька записів на CD, зокрема з музикою К. Шимановського та Б. Лятошинського. Член журі міжнародних скрипкових конкурсів в Україні та Словаччині. Лідія підготувала цікаві програми в рамках «Музичних зустрічей культур», зокрема в дуеті з баяністом Сергієм Хоровцем (Рівне). Мета виступів - пропагування української класичної музики. Публіці запам'ятався оригінальний виступ цього творчого дуету - концерт у шахті-музеї Guido в Забже (Польща) на глибині 320 метрів під землею.

- Ви виконуєте музику різних епох, довільно інтерпретуєте цю музику чи дотримуєтеся стилю епохи?

- Музикант повинен пропускати через себе музику, яку він виконує. Я намагаюся максимально точно відтворити нотний текст, кожну позначку композитора... Я не спеціалізуюся на якомусь стилі конкретно, не маю студій барокової музики або сучасної. У нашій музичній освіті «кують» універсальних музикантів, але, очевидно, якась епоха мені ближча, повністю по моїй натурі, по моєму темпераменту. При опрацюванні твору композитора певної епохи намагаюся зануритися в духовний світ цієї епохи, задаюся питанням, як люди жили, як мислили, в якому стані вони перебували, як би вони цю музику трактували.

- Одна з важливих проблем минулого і сьогодення - це сприйняття музики слухачами.

- Завжди є трикутник: композитор - виконавець - слухач. Звичайно, важливо, яка публіка в залі. Досить кількох хвилин, і я вже відчуваю, моя публіка, так би мовити, чи не моя, який у нас контакт. Люблю як камерні, так і великі концертні зали. Це два різних внутрішніх емоційних стани. Камерний люблю, бо це майже інтимне спілкування, а в великому залі все укрупнюється, там вражає масштаб, велич, там є якийсь небувалий підйом, якого неможливо досягти в камерному залі.

Я багато граю сучасної музики. Вона мені подобається тим, що багата асоціаціями і різними станами, надзвичайно контрастними. Вона має великі градації, контрасти. Раніше серце тяжіло до романтичної музики, вона мені найкраще вдавалася, потім був період філософський. Зараз найбільше подобається вишуканість у музиці.

Кожен твір - це космос! Кожен доданий вид мистецтва буде тільки позитивно посилювати враження від музики. Мені дуже імпонує такий напрям. Наприклад, коли граєш не в концертному залі, а, скажімо, в музеї або художній галереї - з картинами, скульптурами або на відкритому просторі, на природі. Тоді це зовсім інше враження і вплив музики як на виконавця, так і на слухача.

- Чи є у вашому репертуарі музичні твори, які ви любите часто виконувати на концертах?

- Так, є твори, в яких я готова «купатися» постійно, але також розумію, що повинна розширювати свій репертуар. Багато працюю, щоб він був різноманітним. Але є такі твори, як Скрипковий концерт Йоганнеса Брамса. Він залишається найулюбленішим моїм композитором, найбільш співзвучним з моїми струнами душі. Я багато переграла його творів, зокрема сонати, квінтет, але ще є квартети, які не всі зіграла. Також надзвичайно мені подобається музика Кароля Шимановського. За сприяння польського консула в Україні Анджея Дрозда вдалося здійснити монографічне виконання майже всіх його камерних і сольних творів у багатьох філармоніях і залах. Дуже люблю музику Моріса Равеля, виконувала його сонату, тріо, рапсодію «Циганка». Імпонує мені музика Олів'є Мессіана, а саме його твір «Квартет на кінець часу». З останніх інспірацій - подобається музика Едварда Елгара, особливо його скрипковий концерт.

Мініатюри грати складніше. Вони потребують миттєвого налаштування на потрібний стан. Ці кілька хвилин повинні бути ідеально побудовані, з прелюдією, кульмінацією, завершенням. І наступні кілька хвилин повинні бути зовсім з іншої пісні.

Проте циклічний масштабний твір, концерт з оркестром, очевидно, витримати важко, але це все ж якийсь моноліт. Це один твір, на який ви дивитеся з різних боків, але це все-таки щось одне.

Ніколи не можна зіграти на репетиції так, як на концерті. Творчий елемент, спонтанність і натхнення відіграють значну роль.

Велике значення має контакт виконавця з оркестром, з диригентом. Чим він тісніший, тим більше можна собі дозволити цікавих речей, і, що найважливіше - можна творити. Це якраз найцінніше, що є на концерті. Тому я не люблю записи, бо запис ніколи не передасть атмосферу, стан концерту. Він може передати технічні елементи, якісь «втрапив - не втрапив», «плюс - мінус», але ніколи не передасть того, що є на концерті, який найцінніше, що залишається людині, іноді до кінця життя. Вона не пам'ятає, які виконавець грав ноти, навіть твори може не пам'ятати, але завжди пам'ятатиме своє відчуття, переживання і враження.

- Виконавицею яких творів ви були першою?

- Було кілька прем'єр, зокрема твір Богдани Фроляк «Венера в хутрі» за Леопольдом фон Захер-Мазохом - маленька мініатюра, але дуже симпатична. Була прем'єра в Баку - Симфонія для скрипки і камерного оркестру їхнього композитора Ельміра Мірзоєва.

- З якими оркестрами доводилося грати?

- Зі Львівським симфонічним оркестром виступала з шостого класу школи, і це щонайменше один раз на рік. Спочатку це були симфонічні ранки: Генріх Венявський - Концерт № 2 для скрипки з оркестром, Макс Брух - Концерт №1 (друга і третя частини), Фелікс Мендельсон - Концерт мі-мінор, Вольфганг Амадей Моцарт - П'ятий концерт, Ян Сібеліус - це було в школі. Далі у Львівській музичній академії - Йоганнес Брамс, Людвіг ван Бетховен, Дмитро Шостакович, Сергій Прокоф'єв, Віталій Губаренко, Едвард Елгар, Віктор Косенко.

Співпрацювала майже з усіма оркестрами обласних міст України, виняток тільки Чернігівський, Дніпропетровський, Черкаський, Одеський, Полтавський. Мрію зіграти з усіма оркестрами України! Мої концерти проходили під керівництвом таких диригентів, як Саулюс Сондецкіс (Литва), Єжи Сальваровски (Польща), Денис Прощаєв (Німеччина), Дмитро Злотник (Литва), Володимир Сіренко, Микола Дядюра, Вікторія Жадько, Мирон Юсипович, Сергій Хоровець, Тарас Криса , В'ячеслав Редя, Юрій Янко, Володимир Рунчак, Сергій Черняк, Мирослав Кріль, Тарас Мартиник (Україна).

- З роками змінився ваш творчий стиль на сцені?

- Процес творчих пошуків триває постійно. Дуже боюся «консервного стану» і байдужості - це можна спостерігати на прикладі багатьох навіть дуже талановитих музикантів. Я багато їжджу за кордон і слухаю - репетиції, концерти, опери, майстер-класи, до того ж не тільки скрипкові. Це для митця дуже важливо - формувати свій смак і своє вухо «вживу», а не через Youtube. Також потрібно мати свіжу інформацію про стан і розвиток музичного мистецтва в світі. Головне - постійно вдосконалюватись.