Мистецтво – об’єднує!

Протягом останніх тижнів в Україні відбуваються культурні події, які доводять тезу Лариси Івшиної про те, що у нас немає провінції, бо це поняття зовсім не географічне. Адже якщо Острог у захваті від Сильвестрова, Маріуполь – від «Океану Ельзи», з великим успіхом у п’яти містах країни відбувається благодійний тур «Три «С»: Скорик – Сильвестров – Станкович» (див. про нього у «Дні» № 80 від 12 травня), то це означає живу потребу українців різних регіонів у якісній музиці і високому мистецтві.

Більше про це – далі.

Маріуполь на хвилях «Океану…»

17 травня відбувся безкоштовний концерт «Океану Ельзи» в Маріуполі. Саме з цього міста гурт розпочав світовий тур.

Ще два роки тому не всі українці могли точно сказати, де знаходиться це місто, а дехто плутав його з Мелітополем. Тепер весь світ знає, що Маріуполь – форпост України на сході, що знаходиться всього за два десятки кілометрів від лінії розмежування. Це місто за останні два роки пережило  псевдореферендум, захоплення і визволення, декілька обстрілів, загибель десятків мирних мешканців, дуже непрості вибори у Верховну Раду України та місцеві органи влади – події, які, на жаль, все більше розділяли місцеву громаду.

Рік тому, коли після короткого перепочинку між обстрілами почався новий виток загострення конфлікту і Маріуполем прокотились чергові хвилі паніки, декілька ініціативних городян вирішили: треба брати ситуацію у свої руки, шукати такі моменти і події, які стануть відправною точкою для об’єднання і виходу із затяжної кризи. Саме тоді було задумано флешмоб, що відбувся торік. У ньому взяли участь декілька місцевих музичних груп і близько тисячи маріупольців. Тоді ж було записано відеозвернення до музикантів «Океану Ельзи» з запрошенням приїхати у прифронтове місто.

«Тут стріляють, у вас нічого не вийде», – ця  та десятки інших панічних тез вбивалися осиновим колом у новонароджену ідею. Але якщо ти віриш у мрію, вона неодмінно здійсниться. Нас мають почути, ми повинні зробити те, у що зараз ніхто не вірить, – згадує про події минулого року один із організаторів флешмобу. – Місяці підготовки та перемовин. Безкоштовна праця операторів, звукорежисерів і організаторів. Завидна завзятість місцевої влади, якій ця подія була непотрібна, бо то додатковий головний біль. Проте це було потрібно маріупольцям. Тож немає нічого неможливого, якщо ти живеш надією і віриш у свої сили».

Близько 30 тисяч городян, багато з яких почали збиратися на площі перед найбільшим в Україні критим стадіоном СК «Іллічівець» ще зранку, стояли у черзі перед металевими рамками, проходили перевірку металошукачами і огляд особистих речей. Люди обмінювалися думками щодо очікуваної події і безпрецедентних заходів безпеки, що були вжиті під час концерту.

Михайло, студент, 19 років: «Ми розуміємо, що такі заходи безпеки вимушені, місто знаходиться біля лінії фронту, на руках у людей багато зброї, і, звісно, небезпека чимала, але я впевнений, що все буде добре, і тому прийшов на концерт улюбленої групи».

Ірина, перукар, 28 років: «Дуже непросто стояти у величезній черзі, але тут така чудова атмосфера, всі допомагають одне одному, підтримують, пропускають без черги тих, хто прийшов з маленькими дітьми. Не відчувається жодного напруження, чи незадоволення, і ми готові стояти скільки треба, щоб потрапити на концерт, бо така подія буває раз у житті».

Галина Іванівна, пенсіонерка, 64 роки: «Я прийшла на концерт з онукою, бо впевнена, що цей концерт вкрай необхідний для нашого міста, такі події об’єднують усіх під одним прапором – прапором любові до прекрасної музики гурту «Океан Ельзи».

Концерт тривав дві с половиною години, люди на одному диханні слухали пісні з нового альбому гурту, танцювали, шалено підтримували аплодисментами, підспівували улюбленим пісням… А коли Святослав Вакарчук із прапором Маріуполя на плечах заспівав рядок з пісні «Обійми» «Коли настане день, закінчиться війна...», яку присвятив всім маріупольцям, і її підхопив хор з тисяч голосів, багато хто не зміг втримати сліз.

І, можливо, одним із найголовніших результатів надзвичайної для міста події є те, що багато людей  повірили, що, об’єднавшись, можна зробити рідне місто кращим, і для цього вони не мають очікувати вказівок і допомоги «з гори».

Олег, студент, 22 роки (після концерту): «Це було неймовірно круто! Я, чесно кажучи, до останнього не вірив, що концерт відбудеться і «Океани» приїдуть, щоб виступити безплатно. Кажуть, що вони зазвичай такого не роблять. Тепер хочу дізнатися більше про волонтерські організації у нашому місті, я, напевне, теж можу робити щось хороше для Маріуполя».

«Не ми цю війну починали, але нам її закінчувати і зробити так, щоб на нашій землі завжди був мир, який ми захищаємо нашими руками,» – сказав  Святослав Вакарчук, прощаючись з жителями прифронтового міста.

Вікторія Рогожина, Маріуполь

ФОТО ЄВГЕНА СОСНОВСЬКОГО

Висока музика Валентина Сильвестрова, Кирила Стеценка – в Острозі

А незадовго до того висока класика звучала в Острозі. У Національному університеті «Острозька академія» всесвітньовідомий композитор Валентин Сильвестров представив програму «Нове» з вокальних і фортепіанних мініатюр. Подія відбулася в рамках проекту «Острог. Ренесанс».

Фестиваль відбувається за сприяння Національного університету «Острозька академія», Острозької міської ради та проекту «Мистецькі експедиції». А концерт фортепіанної музики та приїзд Валентина Сильвестрова здійснився завдяки співпраці з культурологічним проектом CultureforCommunity. Його представниця, Вікторія Зубенко, зазначає, що приїхати в Острог організація хотіла вже давно, саме тому підготували таку потужну програму. «В Києві люди не знають, куди йти, бо в один день відбувається кілька цікавих подій. А в маленьких містечках люди цінують все. Я в захваті. Острог – це унікальне місто», – ділиться враженнями Вікторія Зубенко.

У виконанні оперної співачки Інни Галатенко прозвучали понад десять музичних творів на музику Сильвестрова. Пані Інна співала відомі українські вірші: «Хрущі над вишнями гудуть», «Реве та стогне Дніпр широкий» Тараса Шевченка та «О панно Інно, панно Інно» Павла Тичини. Акомпанував співачці Олег Безбородько, який зазвичай і виконує композиції Валентина Сильвестрова.

Після виступів відбулася урочиста посвята Валентина Сильвестрова у Почесні доктори Національного Університету «Острозька академія».

«У нас в Академії постійно відбуваються події не лише місцевого чи обласного, а й всеукраїнського рівня. Ця ж подія, як на мене, має статус світової. Захід за своєю потужністю можна порівняти із запуском ракети у космос. Хоча ні, навіть це залишається непомітним на фоні такого перформансу. Увесь зал став єдиним тілом, єдиним чуттям, що по нотах, по акордах вбирало у себе всю музику до останку. А коли заграв Маестро... Мабуть, серця усіх присутніх у залі були наповнені єдиним відчуттям розкішності. Музику Сильвестрова потрібно «прожити», відчути усю гаму її звучання, і тоді вона відкривається для вас по-іншому. Неймовірний вечір! За такі речі цінуєш академію і університетську родину ще більше», — поділилася враженнями студентка гуманітарного факультету Наталія Веляник.

У рамках проекту «Острог. Ренесанс» відбувся і концерт Кирила Стеценка «Скрипкове дерево роду». Це новий проект видатного музиканта, який продовжує серію однойменних тематичних програм, що демонструють історичну тяглість, природну красу і моральну силу української духовної традиції, самобутність її скрипкової культури. Стильовий діапазон цієї програми охоплює п’ять століть – від бароко до постмодернізму. Концерт був також приурочений до Міжнародного дня сім’ї, і в програмі простежувався родинний зв’язок між Кирилом Стеценком, його батьком та дідусем. Гайдуцькі та козацькі пісні настільки запалили аудиторію, що наприкінці концерту весь зал співав «Ой, діду!» разом із скрипалем, стукаючи ногами в такт.

Ірина ПОКОТИЛЬСЬКА, Ярослава ДРУЦА, Острог, фото Євгена МАЛЬЧИКА