На тому ж місці в той же час!

Це вже 26-й за рахунком форум. Стартує 25 вересня, триватиме 10 днів – до 4 жовтня. Всі концерти «Контрастів», а має фестиваль підзаголовок «Метаморфози-2020», відбуватимуться у Концертному залі імені Станіслава Людкевича Львівської національної філармонії. Але не тільки – також онлайн в YouTube і на Facebook.

Концепція цьогорічного фесту є незмінною від 1995 року, коли він уперше відбувся, і це – представлення сучасної української музики у контексті світової і розкриття різноманітних сучасних форм, стилів, жанрів та інтерпретацій. Варто нагадати й про те, що засновники «Контрастів» – диригент Роман Ревакович, композитор Юрій Ланюк і музикознавець Ярема Якубяк. До мистецької ради входили також композитори Мирослав Скорик (голова) та Олександр Щетинський.

Директор фестивалю всі ці 26 років – Володимир Сивохіп, який і розповів «Дню» про особливості XXVI «Контрастів», або «Метаморфозів-2020».

– Кожного року до Львова на «Контрасти» приїжджають музиканти з цілого світу. Цього року, напевно, із тим проблеми?

– Кількість країн через карантинні обмеженнями звелася до мінімуму. Майже всюди чинна заборона перетинати кордон. Кожна країна, звісно, по-різному реагує на виїзд своїх громадян, так само, як і на повернення. Але! Справді, у нас залишилися найближчі сусіди – Польща і Німеччина, які, маючи офіційні документи і від нас, і від себе, все ж таки їдуть на фестиваль. Щодо умов… Безперечно, фестиваль відбувається всупереч обставинам, бо обставини, які зараз є, не сприяють активному фестивальному життю. А особливо таких, які вимагають закритого приміщення, сцени і великої кількості музикантів. З іншого боку, ми декларуємо, що проводимо фестиваль, бо за цей карантинний період набули новий досвід. Адже практично з квітня, починаючи з трансляцій просто з вікна Спілки композиторів, продовжуючи потім з трансляціями концертів онлайн, вже в кінці травня провели фестиваль «Віртуози», присвячений 250-річчю Бетховена.

– Я писала про це. Фестиваль відбувався на сцені філармонії, без публіки.

– Так. Було багато концертів. Всі – в режимі прямої трансляції. Вже в серпні у нас був фестиваль «Pizzicato e Cantabile», також – фестиваль «Музика в старому Львові». Ми проводили їх у реаліях соціального дистанціювання, в реаліях обмеженого числа людей, яких можемо прийняти в залі. І всі концерти, а їх – понад тридцять, ми вже проводили з публікою. Зараз, у вересні, проводимо кожного тижня концерти. На жаль, не так багато, як хотілося би, але проводимо. До нас приходить публіка. Це обмежене число людей. Отже, досвід напрацювали за ці кілька місяців насправді дуже великий. І тому цей, 26-й, фестиваль відбувається планово, у задекларовані нами терміни, у залі нашому у присутності глядачів і в трансляції наживо на наших Інтернет-ресурсах.

– Можливо, на якісь події «Контрастів» хотіли б звернути особливу увагу публіки?

– Всі наші концерти варті уваги! Всі учасники фестивалю – майстри високого професійного рівня. Це не тільки львів'яни – це гості з Німеччини, Польщі, також – з Києва. Зрештою, львів'яни, які будуть виступати, – це прекрасні музиканти і постійні учасники фестивалю «Контрасти». Тому я б проєкти не ділив! В кожному є свої прекрасні ізюминки, є якісь речі, які виконуються уперше. Мені здається, що на цьому фестивалі багато буде нових творів, прем’єр, світових прем’єр львівських та українських композиторів. Тому що зараз світ насправді, мабуть, міняється...

– Можливо, тому фестиваль і має підзаголовок «Метаморфози»?

– Так. Тому ми з виконавчим директором Богданом Сегіним його так і назвали. Розуміємо, що життя, яке було до карантину, вже не повернеться. І сучасне мистецтво, яке далі буде продовжувати жити, має стати в авангарді змін, повинно зазнати певних трансформацій і метаморфоз, щоби залишитися в контенті нашого життя.

– Щороку говорячи з вами, Володимире Степановичу, про «Контрасти», зазначаємо, що це – представлення сучасної української музики у контексті світової. Так?

– Воно так завжди і було. А цього року через карантин ми переосмислюємо власне бачення нашої української музики і наших українських виконавців. І, можливо, на цьому фестивалі української музики буде пропорційно: половина на половину. Є спеціальні назви, які вказують на програму. Наприклад, «Український квартет» – в цьому концерті звучатимуть твори Олександра Козаренка, Мирослава Скорика, Бориса Лятошинського. Через кілька днів буде програма «Українське тріо», складена з творів Мирослава Скорика, Євгена Станковича, Богдани Фроляк і Богдана Сегіна. У цих двох програмах я назвав ім'я Мирослава Скорика. Це людина, яка починала зі мною цей фестиваль… Якось так сталося через карантин… Ми його втратили. Він став для символом Небесним. Але саме на цьому фестивалі виконуватиметься багато його творів. Це цілком природно – ми переоцінюємо його творчість. І розуміємо, що його твори завжди є актуальними і весь час звучатимуть…

– І на відкритті фестивалю також звучатиме музика Мирослава Михайловича Скорика...

– Так. Це буде вечір української музики – Мирослава Скорика, Валентина Бібіка та Всеволода Задерацького. І на багатьох інших концертах ми побачимо багато-багато достойних українських композиторів.

– Занурюватися у глибини, припустимо, Баха чи Гайдна, будете?

– Робили ми таке раніше деколи для контрастів. На цьому фестивалі – ні. Звучатиме винятково нова музика. Багато – вже ХХІ століття. Якщо музика ХХ століття, то більше – другої половини. Приміром, щойно згаданий Мирослав Скорик, також – Кшиштоф Пендерецький, Євген Станкович, Валентин Сильвестров… Хоча звучатиме й надзвичайно цікава класика першої половини ХХ століття. Наприклад, Ріхарда Штрауса, Арнольда Шенберга. Буде цікаве поєднання – і класики, і сучасності.

– В попередньому нашому з вами інтерв’ю, Володимире Степановичу, ви говорили мені, що відкриття нового філармонійного сезону скидається вам на бенкет під час чуми. Чи змінився у вас відтоді настрій?

– На все потрібен час. В тім числі для того, щоби адаптуватися. Чума, напевно, вже не є такою чумою, тому що стала повсякденністю. Відповідно, й бенкет не є таким бенкетом. Зрештою, це наша робота. 26-й фестиваль! За 25 попередніх років різні були обставини. Були кризи. Було недофінансування. Також часом була відміна кількох проєктів. Зараз не пригадаю, скількох. Двох чи трьох… Але ніколи в нас не поставало питання про скасування фестивалю. Тому я зараз так спокійно говорю про «Контрасти». Вони відбуваються у своїй конструкції. Єдине, будуть більш камерними, бо ми не можемо зараз виконувати творів великих форм, залучати великих симфонічних оркестрів, не можемо залучати хори, але камерної музики також є абсолютно достатньо, щоби її показувати упродовж десяти днів. Тобто, повторю, все відбувається планово. Навіть мушу зараз сказати таке, можливо, випередивши ваше запитання. Щороку, коли ми з вами говорили про фестиваль, піднімалася проблема коштів. Так, були такі роки, коли «Контрасти» взагалі фінансово не підтримували. Але цього року є планове фінансування заходу і зі сторони міської ради, і зі сторони ЛОДА – департаменту культури. І завдяки тому також ми декларуємо, що фестиваль відбувається вчасно і в повному об’ємі.

– Моніторю ситуацію по ковіду і маю зазначити, що у закладах культури, зокрема, в Театрі Заньковецької, траплялося, переносили вистави, в тім числі – прем’єрні, через нездужання акторів. Тепер-от взагалі пішли всім складом на карантин. У вас як із тим? Тобто якщо з'ясується, що хтось із музикантів хворий, як чинитимете?

– Ніхто ні від чого не застрахований. Головне, щоби була продовжена діяльність цілої установи. А програми можна модифікувати. Знаєте, життя було би надто простим, якби ти постійно носив зі собою сіно-солому і стелив на ті місця, де маєш впасти. Зрозуміло, що цього ніхто не робив, не робить і не буде робити. Тому, напевно, мусиш спочатку впасти.

– Насамкінець запитаю, чи пішов до вас після жорстких обмежень глядач?

– Ми зараз можемо прийняти у карантинних правилах 100 осіб. Щодо того, чи пішла до нас публіка чи не пішла?.. Елітний фестиваль! Для такого фестивалю й публіка має бути елітна. Її треба виховувати, що ми і робимо. Її треба шукати, числити одиницями. І коли на деякі концерти приходять 20 – 30 – 40 людей, ми завжди їм раді. Тобто наше мистецтво не є масовим. Воно не належить тому знаменитому марксистсько-ленінському гаслу «Мистецтво в маси»... Наша елітна публіка є! Напевно, карантин не всім дає можливість сміливо вийти на вулицю і сміливо зайти у закриті приміщення. Але концерти, які відбулися у нас у серпні і вересні, дають підстави говорити таке: хай буде потрошки, хай буде по зернині, але ми радо зустрічаємо кожну людину і гарантуємо їй хороші враження від нашої роботи.

Тетяна КОЗИРЄВА, Львів