Бережіть собори душ своїх… Бо з усього найгіршого, що може бути в людині, душа заяча, душа раба!
Олесь Гончар, український письменник, літературний критик, громадський діяч

Неповторний тенор

24 березня виповниться 120 років від дня народження видатного українського співака Івана Козловського
24 березня, 2020 - 09:35
ФОТО НАДАНО АВТОРОМ

Ініціативу святкування цієї дати, розпочав Арт-центр Івана Козловського Національної оперети України. Далі приєдналися творчі колективи, музеї. А Національна опера та Оперна студія Національної музичної академії України присвятять ювілею свої вистави.

«ВІД МАР’ЯНІВСЬКИХ ВЕРБ»

Іван Семенович мав багатожанровий та багатовимірний репертуар. Козловському однаково підкорювалися оперні партії або романси, всенощні чи колядки, народні пісні або модне джазове танго «Альтанка»... Залишилась численна кількість архівних відео, фото та записів легендарного співака, який прожив довге тенорове життя — аж 93 роки (!), що вже є рідкістю серед співаків. Виступав до 87 років! У ювілейні 80 дав сольний концерт з оркестром. Здивувавши всіх програмою, в якій були і тенорові, і... басові твори. От що-що, а дивувати Іван Семенович вмів!

Історики наводять факти: невдовзі після війни, 1947-го радіоефір раптом завмер, люди ще добре пам’ятали, що таке могло статися хіба на початку війни. А виявилося простіше: на середині передачі хтось із ЦК партії зупинив трансляцію українських різдвяних колядок у виконанні Івана Козловського... З магазинів по всьому колишньому СРСР були вилучені й знищені його платівки...

Під час холодної війни Козловський виступав перед лідерами СРСР, США та Великої Британії на конференції в Потсдамі й удостоївся численних компліментів. Та 1973-го «фокус» з платівками знову повторився. Іван Семенович ще раз спробував видати свої колядки окремою платівкою, але невдовзі їх теж було вилучено і знищено. Для «совка» українські колядки виявилися немалою загрозою. Ініціатива співака, до якої він залучив найкращих музикантів та знання фольклору і щирість «канонічного» виконання пояснюються тим, що Іван Козловський з 8 до 18 років співав у Михайлівському Золотоверхому монастирі.

Будучи неймовірно багатогранною творчою особистістю, тонким музикантом, він був цікавим і в звичайному житті. Чудово плавав, грав у теніс, а танцював настільки професіонально, що в опері «Фауст», де є балетна сцена «Вальпургієва ніч», професійно виконував всі підтримки, був партнером видатних балерин, які в чергу ставали, щоб у «Фаусті» танцювати з Козловським! Харизма його була шаленою. Відповідно, популярність також.

Господь наділив Івана Семеновича голосом, який любили всі! Його наслідували: студенти, робили на уроках грим «під Козловського», а молоді оперні співаки вчилися носити фрак «як Козловський»! До того ж він був чудовим вершником — 1939-го взяв «Приз города Москви» в кінських перегонах (історія зберігла навіть «оперне» ім’я його кобили — Горислава!) Любов до коней зародилася ще з юних років у рідній Мар’янівці, що у Васильківському районі неподалік від Києва. В ті часи, коли вже знаменитого першого тенора країни Івана Козловського питали, звідки в нього такий голос, він замріяно відповідав «від мар’янівських верб». До речі, ці верби й досі прикрашають річку біля Меморіального музею-садиби Івана Козловського. 

КЛУБ ШАНУВАЛЬНИКІВ СПІВАКА

Світова й українська музична культура об’єдналися в творчості І.С.Козловського. Життя співака припало на важкі для країни часи — народився він у царської імперії, а помер за часів радянської, знав та бачив багатьох великих людей свого часу — від Черчілля до Джевахарлала Неру...

Казали, що Козловський був невиїзним, і начебто на одному з кремлівських банкетів сказав Сталіну, що хотів би поїхати і почути, як співають у Ла Скала. На що «вождь народів» запитав: «А не збіжите?» «Що ви, мені моя Мар’янівка дорожча понад все у світі!», — відповів співак. «От і поєзжайте в свою Мар’янівку» — відрік Сталін. Було це чи ні, вже ніхто не згадає. Але насправді голос українського тенора «від мар’янівських верб» лунав усім світом. Існує фото разом з дружиною Галиною Сергєєвою на могилі Бетховена у Відні, є німецькі відеохроніки, де Іван Семенович співає Лоенгріна в Берліні. Його чули світові лідери й люди в усіх країнах, куди дійшли радянські війська... 1945-го в Берліні співак лише в одному концерті виконав 23 твори, серед яких Шуберта, Шумана, народні пісні. А у Відні Козловський був ангажований на роль Рудольфа («Богема» Дж.Пуччіні), після чого там з’явився Клуб шанувальників Козловського, який проіснував до 1980-х...

Івана Семеновича запросили співати до посольства США, коли світ прощався з Джоном Кеннеді. До речі, нині туристам, які відвідують Шри-Ланку, показують доріжки, якими ходили та вели бесіди Джевахарлал Неру та український тенор. А «білий капелюшок», який носив Іван Семенович в останні роки життя — це подарунок від Неру. Адже за віруваннями індусів цей капелюшок приносить довголіття. Можливо. Іван Козловський прожив 93 роки...

Співак володів винятковим почуттям гумору, про його жарти і знамениті розіграші досі ходять анекдоти та легенди. Наприклад, про «телеграму з Москви»: «Вітаємо вас відкриттям Музею Максима Рильського», внаслідок чого музей з переляку чиновники швиденько відкрили, і він працює в Києві й сьогодні. А це був жарт від Козловського. Знаменитий тенор обійшов кремлівських чиновників, побалакав, пошуткував — і якби між ділом підписав телеграму... Таких жартів було безліч. Так вміють шуткувати лише дуже серйозні особистості, які знають ціну життя.

Іван Семенович був людиною надзвичайно високодуховною. Єдиний народний артист СРСР, який у анкеті писав «віруючий»... Попри радянські бюрократичні заборони, відкрив на власні кошти музичну школу в рідній Мар’янівці. До того ж організував придбання роялів і інструментів для шкільного оркестру, де і зараз навчаються діти. Він із захопленням працював із маленькими співаками, виступав із дитячим хором і організовував для них гастролі. Неповторний приклад справжнього патріотизму для наших сучасних зірок.

Під час Другої світової І.Козловський співав у складі бригад, які виступали на фронті перед солдатами. Збереглися зйомки, де він співає з ансамблем бандуристів або акомпанує собі на гітарі. Співак разом із іншими митцями концертував у Румунії, Чехословаччині, Польщі та Австрії.

КОЛО ЧАСУ ЗАМКНУЛОСЯ

У творчому доробку співака було близько 50 оперних партій, чотири — в драматичних виставах, з десяток ролей у кіно. Серед найкращих робіт Івана Козловського фахівці відзначають оперні партії Юродивого («Борис Годунов» М.Мусоргського), Герцога («Ріголетто» Дж.Верді), Лоенгріна («Лоенгрін» Р.Вагнера), Ленського («Євгеній Онєгін» П.Чайковського), Петра («Наталка Полтавка» М.Лисенка), Ромео «Ромео і Джульєтта» Ш.Гуно, Індійського гостя («Садко» М.Римського-Корсакова)...

1954-го, будучи лавреатом найвищих державних нагород, Іван Семенович покинув Большой театр. За спогадами доньки Козловського, Анни, він образився на керівництво, яке не заступилося за нього, коли вийшла стаття в центральній пресі про великі гонорари знаменитого тенора. Втім, співак концертну діяльність не зупинив. Протягом кількох років І.С.Козловський залишався художнім керівником організованого за його ініціативою 1938 року Державного ансамблю опери, де він здійснив низку постановок.

Свого коріння, зв’язків з Україною, яка завжди посідала найважливіше місце в його серці, він ніколи не забував. Записував платівки з українським репертуаром, виступав із оркестром українських народних інструментів, неодноразово приїздив до Канева на могилу Т.Шевченка. Все життя Козловський мріяв, щоб народні пісні: календарні, обрядові, які він знав та любив з дитинства — зберігалися та поширювалися. Іван Семенович підтримував найтісніші зв’язки з київськими митцями та земляками-мар’янівцями. Серед репертуару співака були «політично небезпечні» українські твори: «Мені однаково» на слова Т.Шевченка, пісні українських січових стрільців (із дещо зміненим текстом) та багато інших.

До речі, Троїцький Народний Дім, на сцену якого вперше вийшов співак, у складі першої трупи українського театру під керуванням П.Саксаганського, і де відвідував заняття студентського хору під керуванням О.Кошиця, тепер є приміщенням Національної оперети. А коло часу замкнулося — з 2013 року саме Опереті підпорядкований Арт-центр ім.Івана Козловського, який працює на Хрещатику. Саме там 24 березня в день народження легендарного тенора відбудеться ювілейний концерт «З любов’ю до романсу...». В програмі лунатимуть українські та зарубіжні романси та ліричні інструментальні твори у виконанні солістів Національної оперети: Сергія Авдєєва, Яни Татарової-Цуцкірідзе, Тетяни Дідух, Надії Кулеш, піаністки Анни Поліщук, а також гостей. До центру завітають володарі Гран-прі конкурсу імені Івана Козловського «Пошук нового звучання», дует Давид Баратов і Ростислав Максименко з міста Славутич. А також участь візьмуть солісти київських музичних театрів. Наступного дня, 25 березня, Національна музична академія, де у видатного професора співу Олени Муравйової вчився Іван Семенович, присвятить ювілею співака оперу С.Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм».

Святкувати ювілей буде й Національна опера України, яка присвятить 120-літтю І.С.Козловського прем’єрну постановку опери Дж.Пуччіні «Богема» 27 березня. До речі, в музеях Києва, пов’язаних з іменем І.С.Козловського також плануються заходи до ювілею. Літературно-меморіальний музей М.Рильського, Музей-архів видатних діячів української культури в Софії Київській, Музей імені М.Заньковецької та Музей імені О.Пушкіна вже багато років входять до творчого кола «Світ Івана Козловського», створеного 2014 року в Арт-центрі Козловського. Творче коло проводять концерти, відбулася науково-методична конференція за архівами співака. Саме там уперше були представлені унікальні архівні фото, понад дві тисяч кадрів, наданих племінником Козловського В.Ф.Муравицьким. Завдяки цим матеріалам Центр познайомив знімальну групу з племінником співака та ініціював зйомки фільму «Мрія» (режисер А.Галушка), фільм уже отримав кілька премій на кінофестивалях і викладений у мережі інтернет для загального ознайомлення.

У Харкові в Єврейському центрі планується вечір «Козловський і Міхоелс», а також ювілейний захід у Харківській національній бібліотеці ім.К.Станіславського. Плануються заходи й у Львові та Одесі... Отож Україна пам’ятає свого легендарного тенора.

P.S.

Через епідемію з коронавірусом усі митецькі заходи, присвячені 120-річчю від дня народження класика Івана Козловського перенесені на час, коли карантин в Україні закінчиться.

Тетяна ЗОЗУЛЯ, оперна режисерка, перша керівниця Арт-центру Козловського
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ