Нове втілення для Гарета Джонса

Про це в інтерв’ю «Укрінформу» розповіла режисер фільму «Гарет Джонс» Агнєшка Холланд. Як відомо, проект «Гарет Джонс» переміг на Десятому пітчингу Держкіно у червні цього року в категорії  «Ігрові тематичні фільми (до 85-х роковин Голодомору 1932—1933 рр. в Україні)». Таким чином, фільм зніматиметься на кошти України, Польщі, Шотландії, Німеччини й Бельгії.

Нагадаємо, Джек Рейнор  народився 23 січня 1992 р. у штаті Колорадо, США. Його мати, Тара О’Брейді — правозахисниця з Ірландії. Є племінником зірки німого кіно Пола Райнера. Джек переїхав в графство Віклоу, Ірландія, коли йому було два роки, мати виховала його там. Між 2004 і 2010 роками він брав участь в численних сценічних постановках у коледжі Belvedere SJ у Дубліні. На початку 2010 року знявся у фільмі Кірстен Шерідан «Ляльковий будинок» (прем’єра на Берлінале в 2012 р.), 2011-го зіграв головного героя у трилері Леонарда Абрахамсона «Що зробив Річард». Фільм у цілому і гра Джека зокрема здобули високі оцінки кінокритиків. Саме після цього Рейнор отримав запрошення від режисера франшизи «Трансформери» Майкла Бея. Роль ралійного гонщика Шейна Дайсона у блокбастері «Трансформери: Епоха винищення» (2014) принесла молодому актору міжнародну відомість.

Зйомки «Гарета Джонса» розпочнуться в лютому наступного року й відбуватимуться в околицях Києва, а також у Нижній Сілезії, Кракові й Шотландії. Будуть задіяні  українські, польські й британські виконавці. Правами на світовий прокат картини володіє компанія West End Films, яка, зокрема, займалася дистрибуцією робіт Вуді Аллена.

Агнешка Холланд була гостею цьогорічного Одеського фестивалю. Тоді ж з нею  ми зустрічалися (див. «Iсторія — це спосіб думати про майбутнє», «День», 1.08.17; до речі, саме консультант англомовного тижневика «The Day» і багаторічний автор «Дня» Джеймс Мейс свого часу першим докладно розповів українцям про Джонса, зокрема в статті «Повість про двох журналістів»). Ось що розповіла режисерка про новий фільм.

— Мені надходить багато сценаріїв про геноциди. Я зняла кілька фільмів про Голокост, і вони були успішними. Я політично активна людина, мій світогляд не дозволяє мені просто жити своїм життям — а намагатися змінити світ, помалу, крок за кроком. Тож мені багато пишуть — про винищення вірмен, про біди інших народів. Але найчастіше я не бачу історії, яка пробуджувала б у мені бажання її розповісти. Проте, коли  прочитала сценарій Андреа Халупи,  одразу ж відчула, що сам сценарій подає цю історію як дуже актуальну сьогодні і що вона має свою художню вартість, оцю таємницю, щось неочевидне. Створення цього фільму буде для мене справжнім стрибком. Наче як подорож, розумієте? У минуле, а також у сьогодення й у майбутнє...

Чим цей сценарій чудовий — він не плаский, як історична реконструкція чи документальна драма. Це справжній художній виклик. Я сподіваюсь, що фільм вийде багатошаровим і складним: стане вираженням деяких особистих страхів та надій, але й матиме погляд, зрозумілий для аудиторії, — про те, що залишається важливим до сьогодні...

Історичні фільми для мене — не про історію, а про те, як історія відображається сьогодні. Вона присутня в нашому особистому та політичному виборі, присутня в небезпеках, які ми ще не бачимо, але передчуваємо. Тож історична драма — про наше сучасне життя на Землі та про те, що ми можемо з ним зробити.

Прем’єра історичної драми «Гарет Джонс» планується на кінець 2018 — початок 2019 року.

ДОВІДКА «Дня»

Агнешка Холланд народилася 28 листопада 1948 р. у Варшаві, в родині єврея і католички. Батько — Хенрік Холланд, соціолог, публіцист, діяч правлячої ПОРП, мати — Ірена Рибчинська, журналістка, учасниця Варшавського повстання 1944 року. Чоловік — режисер Ладіслав Адамик, їхня дочка — режисерка й сценаристка Кася Адамик.

Холланд закінчила ліцей Стефана Баторія у Варшаві, потім — відділення кіно і телебачення Музичної академії в Празі (1971). Після повернення до Польщі працювала асистентом режисера в Анджея Вайди та Кшиштофа Зануссі. Із середини 1970-х робить власні фільми. За дебютний повний метр «Провінційні актори» (1978) здобула приз ФІПРЕССІ в Каннах. Із 1981-го працювала за кордоном, спочатку в Німеччині й Франції, потім — у США. Знімає ігрові, документальні та рекламні фільми. В біографічній драмі Холланд про Артюра Рембо «Повне затемнення» (1995) одну зі своїх перших і найкращих ролей зіграв Леонардо ДіКапріо. Фільм «У темряві» (2011), що розказував про Голокост у Львові, отримав номінацію на «Оскар». Писала сценарії для Вайди («Без наркозу», «Любов у Німеччині», «Дантон», «Біси») і Кшиштофа Кесльовського («Три кольори»). Працювала в серіалах, зокрема — в політичній сазі «Картковий будиночок». Викладає в Бруклінському коледжі Нью-Йоркського університету.