У вогні перетоплюється залізо у сталь, у боротьбі перетворюється народ у націю
Євген Коновалець, український політичний і військовий діяч

«Радість тихого світу»

Нова виставка Літературно-меморіального музею Міхаїла Булгакова тривала онлайн протягом місяця, а нині її можна побачити наживо
28 липня, 2020 - 12:42
ОЛЕКСАНДР ГЛАГОЛЄВ З СИНОМ ОЛЕКСІЄМ, НЕВІСТКОЮ ТЕТЯНОЮ, ОНУКАМИ

«ЗНЕВІРИ ДОПУСКАТИ НЕ МОЖНА»

Про концепцію виставки «Живе слово» та її героя — отця Олександра Глаголєва (1872 — 1937), протоієрея, богослова, священномученика розповіла «Дню» директорка Музею Булгакова Людмила ГУБІАНУРІ:

— Виставку розміщено на першому поверсі нашого музею, в тій самій залі, де вже є місце пам’яті Васілія Лістовнічого. Ці дві абсолютно різні постаті об’єднує трагічний фінал життя. В кожного з них останньою адресою буде Лук’янівська в’язниця, обидва стануть заручниками сфабрикованих справ. Тільки Лістовнічий закінчить своє життя в 1919, а отець Олександр у 1937 році. Могила інженера Лістовнічого дотепер невідома. Олександр Глаголєв також не має власної могили: він похований у спільній могилі разом з іншими розстріляними. Об’єднують їх також і знайомство з родиною Булгакових, і те, що обидва стануть прототипами героїв роману «Біла гвардія». Але, якщо образ Лісовича сатиричний, типовий для художнього світу письменника Булгакова, то образ отця Олександра випадає з цієї низки. Він — нетиповий для Булгакова персонаж через свою абсолютну позитивність. Немарнославний, тихий, сором’язливий — саме він, уже на початку роману, передрікає події прийдешніх часів. Навіть якщо читач «Білої гвардії» не знає історії подій 1918—1919 років, йому достатньо прочитати рядки, які цитує отець Олександр, щоби зрозуміти обсяг майбутньої трагедії. Саме йому Булгаков довіряє донести пророчий текст Апокаліпсису, який є головним біблійним текстом для письменника: від есе «Грядущие перспективы» до «Майстра і Маргарити».

Отець Олександр з’являється в романі ще двічі: він відспівує мати Турбіних у церкві Ніколи Доброго, а вже наприкінці роману через нього відбувається чудо. Він направляє до лікаря Турбіна хворого Русакова, а той переживає духовний переворот завдяки знайомству з отцем Олександром та читанню Біблії. Народжений заново, Русаков продовжить та завершить наприкінці роману тему Апокаліпсису, мотив божого визначення людського життя, що так переконливо висловив на початку роману отець Олександр: — «Уныния допускать нельзя, — конфузливо, но как-то очень убедительно проговорил он. — Большой грех — уныние... Хотя кажется мне, что испытания будут еще. (...) Он приподнял книгу так, чтобы последний свет из окна упал на страницу и прочитал: — «Третий ангел вылил чашу свою в реки и источники вод; и сделалась кровь.»

Сама виставка в зв’язку з браком місця в музеї зовсім невелика. Втім, щоби її зробити, музей мав пройти десятки етапів протягом усього свого існування: збирання інформації, оригіналів документів, світлин, предметів. Які саме етапи, звідки з’явилися родинні матеріали Глаголєвих у музеї Булгакова та багато інших питань ми висвітлювали протягом червня на нашій сторінці facebook у форматі онлайн».

ОЛЕКСАНДР ГЛАГОЛЄВ, ВИКЛАДАЧ КДА, С ДРУЖИНОЮ ЗІНАЇДОЮ. 1900 Р.

БЕЗМЕЖНІСТЬ ОНЛАЙН-НЕБОКРАЮ

Інтернет подарував можливість об’єднати безліч матеріалів, що кожен день розміщувала на сторінці Bulgakov museum in Kyiv менеджерка з комунікацій Тетяна Василькевич. Відвідувати віртуальну виставку можна і сьогодні! Вона містить спогади Магдаліни Глаголєвої-Пальян (онучки отця Олександра) і Тетяни Глаголєвої (невістки), публікацію Тетяни Рогозовської «Александр Александрович Глаголев: Материалы к биографии» (журнал Collegium, 1998, № 1-2), статті Анатолія Кончаковського «Библиотека Александра Глаголева» та Людмили Губіанурі «Наследие В.И.Экземплярского в музее М.А.Булгакова», видання «К столетию существования Киево-Подольской Добро-Николаевской церкви».

А ще почитаєте листи родини Булгакових, дізнаєтеся, що таке Формулярний список служб і Церковна метрична книга. Побачите фотопортрети сім’ї Глаголєвих. І книжки, що належали отцю Олександру і були передані в дар музею Булгакова його невісткою Тетяною Павлівною Глаголєвою та онучками Марією та Магдаліною. Серед них — Біблія французькою (в експозиції — у вітальні), Старий Завіт грецькою (у книжковій), Новий Завіт латиною та давньоєврейською мовами, твір Ніколая Маккавєйського «Археология истории страданий Господа Иисуса Христа» (з написом рукою отця Олександра «Получена от автора лично 8-го июня 1891 года»). Усе життя отця Олександра було нерозривно зв’язане з книжками, він написав велику кількість наукових творів, серед яких «Ветхозаветное библейское учение об ангелах», «Древнееврейская благотворительность», «Иерусалим библейский и современный»; серії коментарів до біблійних книг: «Купина неопалимая», «Левиты и Левиино колено» та багато інших. Магдаліна Глаголєва-Пальян згадувала, як дідусь читав їй та брату Ніколаю вголос, а коли читав іноземними мовами, одразу перекладав. Додамо, отець Олександр знав 18 іноземних мов.

У публікаціях, що розповідають про арешт отця Олександра 20 жовтня 1937 року, наведені матеріали Справи № 628 з архіву СБУ (дослідження Світлани Пугач). Його було звинувачено в членстві в антирадянській фашистській організації церковників. Олександр Глаголєв помер 25 листопада 1937 року, за офіційними даними — від серцевої недостатності та уремії в лікарні в’язниці, проте, найімовірніше, — під час допиту від тортур. На останній прижиттєвій фотографії отця Олександра з онуком, сином доньки Варвари, написана дата — березень 1937 року і слова «На пам’ять».

КВІТИ СВЯТОЇ ЗЕМЛІ

Виставку «Живе слово», яка відкрилася в Музеї Булгакова, створювали Кіра Пітоєва, Людмила Губіанурі, Валентина Дерід і художник Бадрі Губіанурі. Вона складається з оригіналів і «виростає» з Глаголєвського фортепіано, на якому грав син отця Олександра — Олексій Глаголєв. Вражають вишуканою красою аркуші з рослинами та квітами з гербарію Natural flowers from Holy Land, що привіз отець Олександр з Єрусалима, коли 1911 року очолював першу паломницьку екскурсію студентів КДА на Святу Землю. За щоденниками одного зі студентів 1914 року була видана книжка вражень під редакцією отця Олександра «Первая паломническая экскурсия Императорской Киевской Духовной Академии в Св. Землю летом 1911 года».

Реальна виставка приваблює можливістю побачити експонат не на екрані, а наживо. Відомо, що отець Олександр, духівник сім’ї Булгакових, 26 квітня 1913 року вінчав Міхаїла Булгакова та Тетяну Лаппу, а 2 липня 1917 року — рідну сестру Міхаїла Надію з Андрієм Земським. Якщо ви відвідували виставку онлайн, і вас зацікавила виписка з Церковної метричної книги, а саме з частини другої «О бракосочетавшихся», маєте змогу впевнитись у її існуванні. І прочитати — вже з оригіналу! — що 2 липня 1917 року випускник курсів Київського Ніколаївського Артилерійського училища 24-річний прапорщик Андрій Михайлович Земський і донька професора Київської Духовної Академії 23-річна Надія Афанасіївна Булгакова православного віросповідання вперше беруть шлюб, а здійснює таїнство вінчання протоієрей Олександр Глаголєв, настоятель Києво-Подільської Добро-Ніколаївської церкви в присутності поручителів. З боку нареченого — професор Київської Духовної Академії Василь Ілліч Екземплярський та дворянин Ніколай Сингаєвський (друзі родини Булгакових). З боку нареченої — студент Київського Політехнічного інституту Костянтин Булгаков і студент 1 курсу Київського університету Св.Володимира Ніколай Булгаков (брати Міхаїла та Надії).

На зворушливій фотографії маленькі сини отця Олександра: верхи на іграшковому конику — Олексій, поруч Сергій. Олексія возили на санчатах до Варвари Михайлівни Булгакової на уроки музики, а Сергій співав у церковному хорі. Його ім’я — в списку хористів на ефектному експонаті з чудовим рослинним орнаментом. Це — Подяка отцю Олександру Глаголєву від хору церкви Ніколи Доброго до 25-річчя його пасторської діяльності.

Є тут і промова отця Олександра перед захистом магістерської дисертації «Ветхозаветное Библейское учение об Ангелах» (1900), в якій, за словами Олександра Меня, він «передбачив висновки сучасної біблеїстики». Сама дисертація — рукопис у старовинній палітурці на 1047 сторінках, списаних каліграфічним почерком, — одна з перлин музейного зібрання.   

Проповідь отця Олександра, прочитана в Києво-Софійському кафедральному соборі 8 вересня 1913 року, має назву «Слово в праздник Пресвятой Богородицы и Софии — премудрости Божией». Обгорілий край аркуша нагадує, що це видання, як і багато інших, було врятоване з вогню Олексієм і Тетяною Глаголєвими в 30-ті роки, коли храми знищували, а церковні книги спалювали. А під час німецької окупації священик Олексій Глаголєв з родиною рятували євреїв від загибелі в Бабиному Яру, і сьогодні імена Олексія, Тетяни та їхніх дітей Магдаліни і Ніколая — в списку Праведників Народів Світу.

Священик Сергій Сидоров, згадуючи першу зустріч з отцем Олександром Глаголєвим, писав: «Його обличчя осявало особливе світло... ця радість тихого світу одразу привернула мене до нього».

На фотографіях отця Олександра його очі випромінюють радість і доброту. Він знав, що зневіри допускати не можна, і усміхався теплою усмішкою, яка запам’ятовується назавжди. Такий отець Олександр і на родинній світлині з сином, невісткою та онуками. Цей тихий світ «Живого слова» відкриється кожному, хто прийде на виставку — побачити, відчути, повірити.

Фото з архіву Літературно-меморіального музею М.Булгакова

 

Ольга САВИЦЬКА
Газета: 
Рубрика: