Не можуть вести когось за собою ті, що не мають ніяких внутрішніх даних на те, щоб самих себе повести.
В’ячеслав Липинський, український політичний діяч, історик, історіософ, соціолог, публіцист

Ректорські... перегони

Процес голосування — перемога здорового глузду над старою системою
24 вересня, 2018 - 18:05

Отже, 20 вересня в Національній музичній академії України відбувся перший тур конкурсу на заміщення посади ректора. Його результати, як і процес голосування загалом, — це вже перемога здорового глузду над старою системою в її найгірших проявах. Колишній ректор Володимир Рожок, за 14 років управління якого музична академія перетворилася на один із найзанедбаніших столичних вишів, знову балотувався на ректорську посаду, але у другий тур не пройшов. Не допомогли ні залякування конкурентів, ні тиск на виборців через власних прибічників, які залишилися на керівних посадах академії. Насторожує те, що В. Рожка позбулися майже випадково: розрив між трьома кандидатами, які опинилися на другому-четвертому місцях, зовсім невеликий: музикознавець Юрій Чекан здобув 111 голосів, Рожок — 101 і саксофоніст Михайло Мимрик — 100. Якби не 15 невірно заповнених бюлетенів, результати могли би бути абсолютно іншими.

Близькість балів у даному разі — поганий сигнал. Це свідчить про те, що факультети продовжують існувати у власних закритих капсулах і світ народних інструментів не перетинається зі світом, скажімо, композиторів і теоретиків. Полишимо у спокої людей, які голосували за В. Рожка, бо навряд чи перед ними майоріли щирі переконання та високі ідеали. Лише «шкурні інтереси» і страх від залякування.

Але чи захоче та сотня, що віддала свій голос за Мимрика, підтримати Чекана у другому турі — велике питання. Представники кафедри духових та ударних інструментів, які голосували саме за свого кандидата, можуть не підтримати представника табору чужорідного для них музикознавства. Та й прекрасно прописана Ю. Чеканом п’ятирічна програма розвитку академії своєю детальністю і планомірністю скоріше відштовхне практиків, які бажають швидких і зазвичай популістських кроків.

Інша справа — суперник Чекана у другому турі Максим Тимошенко, котрий значно відірвався від інших конкурентів: 142 голоси. Це може дивно прозвучати, але головна його перевага — це родинні зв’язки. Упродовж двадцяти років його батько, Олег Тимошенко, пропрацював на ректорській посаді. Про ті часи основна частина викладацького корпусу академії, яка працює по 30—40 років, згадує з ностальгією і зачаруванням. За радянських часів і оклади були вищими, і самі викладачі — молодшими. Син Тимошенка ці речі добре розуміє, весь час згадує батьківські традиції й активно постить фотографії на тлі меморіальної таблички. Те, що Максим Тимошенко — стороння для академії людина, для багатьох є лише його перевагою.

Юрія Чекана зблизька знають як по роботі в alma mater, так і співпраці з національними колективами. Як і в кожної живої людини, у нього є як позитивні, так і негативні прояви самовиявлення, у яких противники йому докоряють.

Тимошенко — чистий лист, але крізь нього подібно до палімпсеста проступають спогади про батька. І тітушки, які його незмінно супроводжують на всіх доленосних подіях у консерваторії, для багатьох, перепрошую, не мінус, а плюс. Люди вбачають у цьому силу і радіють їй, особливо у порівнянні з аристократом Чеканом, який жодним чином не дозволить собі йти проти закону.

Вибір між Чеканом і Тимошенком у другому турі — це в будь-якому разі перемога, бо більшого зла для академії, аніж Рожок, годі придумати. Ідеальною виглядала би ситуація, в якій кандидати могли б домовитися про співпрацю — це консолідувало б і викладачів академії, згуртувало б їх довкола спільної мети. Але вже зараз один із кандидатів повністю виключає можливість співпраці з іншим і пише на своїй facebook-сторінці відкриті звинувачення в адресу іншого. Отож, щаслива мрія навряд чи досяжна.

Любов МОРОЗОВА, музикознавець
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ