Революція з паперу

У рамках освітньої програми виставки «Революціонуймо» цього тижня презентували міжнародний театральний проект «Майдан Інферно». Постановкою п’єси української драматургині Неди Нежданої займається Клеман Перетятко, французький режисер і лялькар театральної компанії Collapse. Прем’єра має відбутися восени 2019 року на Всесвітньому фестивалі театрів ляльок у Шарлевіль-Мезьєр, Франція. А у 2020 році може відбутися гастрольний тур Україною.

СУЧАСНІ ОРФЕЙ ТА ЕВРІДІКА

Клеман має українське коріння, але зацікавився тим, що відбувається у нашій країні, не так давно. Він згадує, що на межі 2013—2014 років бачив на головній площі Ліона, де живе, представників української діаспори. Вони організовували акції та ділилися інформацією про події на Майдані. Те саме відбувалося і в інших містах Франції.

«У ХХ столітті було кілька хвиль еміграції українців до Франції. Вони поступово асимілювалися, утворювалися змішані родини. Нині у багатьох французів є якісь зв’язки з Україною, хай і далекі, — розповідає Клеман. — Ці історії активно почали згадувати та розповідати під час Майдану. Фактично, він згуртував діаспору та людей із українським походженням у Франції».

Театр, у якому працює Клеман, робить багато вистав із маріонетками та у форматі театру тіней. Аудиторія — переважно дорослі, але є варіанти і для дітей. Колектив краще знають поза межами Франції, зі своїми проектами він побував у Косові, Албанії, Хорватії, Сербії та кількох країнах Африки. Режисер довго шукав можливості створити щось на основі українського матеріалу, поки не натрапив на п’єсу Неди Нежданої «Майдан Інферно», яку тоді готувало до друку одне з французьких видавництв. Це фактично перша українська п’єса в історії, опублікована французькою мовою, яка втілюється на французькій сцені.

«Диктаторські закони» 16 січня змусили Неду Неждану замислитися про значення Майдану для України та про її власні почуття й дії. «Головний урок Майдану для мене        — не боятися. Змусити мовчати можуть лише страх та гроші, але і це можна подолати», — впевнена Неда. Вона почала збирати історії учасників Революції Гідності. Серед них у якийсь момент знайшлась фабула. Хлопець, який захищав дівчину від ударів «беркутівців», зникає, а вона шукає його по місту. Драматургиня зрозуміла: це нагадує міф про Орфея та Еврідіку. Тільки тут жінка шукає чоловіка у чистилищі, а пекло саме піднімається нагору.

Фінальний результат став схожим на містерію. Дія відбувається на трьох рівнях. Перший — реальний Майдан Незалежності, другий — внутрішні монологи героїв, які відображають їхнє ставлення до подій, третій — світ «Фейсбуку», який теж відіграв вагому роль у розгортанні революції.

Неда Неждана створювала п’єсу під час поїздок на письменницькі заходи та резиденції у Франції, Німеччині, Косові. Там відбувалися і перші сценічні та перформативні читання уривків з твору. У них брали участь режисери, драматурги та актори-волонтери. У Центрі Леся Курбаса цю ідею пробували втілити студенти в рамках навчального процесу.

Неда каже, що у підсумку п’єса вийшла інтернаціональною. Описані нею події цілком можуть відбуватися у багатьох інших куточках планети. Проте залучення до читань іноземців та видання тексту у Франції дозволили поділитися достовірною інформацією про події в Україні та стимулювали їх обговорення.

«КУХНЯ» ПОСТАНОВКИ

Першою спробою Клемана Перетятка опрацювати п’єсу стала ескізна вистава на фестивалі Еtrange еtranger у Ліоні. Для постановки обирали найважливіші фрагменти, з них конструювали виставу навколо взаємодії головних героїв — Ані та Ореста. Режисер вирішив задіяти різні місця в будівлі та змішати у залі акторів і глядачів. Усі разом вони пили чай на початку вистави, тікали від «беркутівця» у хол театру та слухали там уривки внутрішніх монологів. Таким чином режисер хотів підштовхнути глядача до висновку: така історія може трапитись будь-де і будь з ким, навіть ти сам можеш стати її учасником чи свідком.

Після першої спроби розпочалися тривалі пошуки нової форми проекту. Клеман і актори, які працюють з ним над виставою, приїхали до України, відвідали Київ, Львів, Маріуполь, Дніпро, Харків, Одесу. Вони прагнули більше дізнатися про українську культуру та життя після Майдану, ознайомитися із фактами та свідченнями очевидців Революції. Без такого бекграунду, на їхню думку, неможливо створити виставу, яка може просто пояснити все глядачам із різним рівнем знань про Майдан. Клеман зауважує, що багато людей за кордоном мають неправильне уявлення про те, що відбувалося в Україні, саме тому кожна деталь важлива для створення об’єктивної картини.

Оскільки театр Collapse працює з маріонетками, Клеман цікавиться подібними культурними явищами в усьому світі. Український вертеп справив на нього велике враження під час роботи над п’єсою Неди Нежданої та подорожі Україною. Символічно, що у вертепі, як і в п’єсі, дія відбувається на кількох рівнях. Це, як і наявність фантастичних персонажів, є ознакою містерії.

У новій версії вистави мінімальна сценографія — лише модульні елементи із залізобетонних конструкцій. Це створює контраст із паперовими маріонетками, показує, наскільки крихкими є людські життя серед насильства та важких доленосних змін. Атмосферу доповнюватимуть звукові фрагменти, записані на Майдані в революційні дні.

Клеман сам розробляє дизайн маріонеток. Є більш реалістичні версії з пропрацьованими обличчями, а є навпаки знеособлені, зі схематичними головою та тілом. Такий варіант, можливо, навіть кращий, оскільки глядачі ідентифікуватимуть героїв лише за репліками, а інші характеристики домальовує фантазія. Актори не ховаються за ширмою, а вільно пересуваються сценою, озвучуючи персонажів. Виходить ніби відверта розмова, в якій актори задають тон і ритм, але глядачі матимуть свій простір для роздумів і висновків.