У літописців є найстрашніша зброя – замовчування
Павло Загребельний, український письменник, громадський та політичний діяч, Герой України

Спiв як засіб від... депресії

Головний диригент і художній керівник капели «Думка» — про знакові події, гастролі й засіб завжди бути в тонусі
24 квітня, 2013 - 10:48
ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»
ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Із «Думкою» ми встаємо й лягаємо спати! Бо саме їхні голоси звучать по радіо о шостій ранку та о 24.00, тобто коли починається й закінчується національне радіомовлення (хористи зробили еталонний і офіційний запис Гімну України «Ще не вмерла України і слава, і воля...» — слова Павла Чубинського, музика Михайла Вербицького, що був затверджений Верховною Радою 6 травня 2003 р.). Сьогодні Національна заслужена академічна хорова капела «Думка» — найвідоміший колектив і бренд нашої країни. Їхні концерти проходять завжди з аншлагами! Нинішня весна видалася багатою на творчі події. «День» у № 69 вже писав про тріумфальний концерт Ave Verdi! у Національній філармонії, який дав старт урочистостям, присвяченим 200-річчю від дня народження видатного італійського класика. 25 квітня «Думка» як почесний гість IV Міжнародного форуму «Великопісні концерти» (Санкт-Петербург, Росія) представить «Реквієм для Лариси» — чудовий твір українського класика, нашого сучасника Валентина Сильвестрова. Маестро присвятив його свої коханій дружині (Лариса Бондаренко померла 1996 р. — Т.П.). — це образ скорботи, а не заупокійна меса, і твір покликаний примирити людину з її горем... У травні «думківці» стануть учасниками V Міжнародної Пасхальної Асамблеї «Господи, Господи, силою твоєю...», яка відбуватиметься у Великодні свята, й присвячена двом знаменним датам — 1025-річчю Хрещення Русі та 100-річчю заснування Національної музичної академії України ім. П.Чайковського. Чекають на хористів й їхні шанувальники в Дніпропетровську. Репертуар капели такий величезний і розмаїтий, що вони можуть виконувати твори різної складності й завжди досконало, — як світової, так і національної класики, духовні твори та фольклор. Хористи зберігають і продовжують традиції українського співу. Сьогодні «Думка» — репрезентант нової хорової школи, сучасних зразків творчості Євгена Станковича, Валентина Сильвестрова, Івана Карабиця, Ганни Гаврилець, Лесі Дичко та ін. Про чари голосу, вміння працювати в колективі та лікувальні властивості музики й співу — наша бесіда з Євгеном САВЧУКОМ.


— Вердієвські твори, які ми виконали на концерті в Національній філармонії, — це лише маленька частинка музичного «айсберга» , який складає репертуар капели «Думка». На вечорі нашим хором були виконані популярні твори маестро: із опер «Набукко» й «Аїда» та фрагменти з «Реквієму». А от 12 травня «Реквієм» Джузеппе Верді прозвучить у Національній опері вже повністю. Цей геніальний твір італійського композитора вперше буде виконано (у рамках Пасхальної асамблеї) відразу трьома хоровими колективами! «Думка» виступить разом із Cимфонічним оркестром і хором Національної опери України, хором студентів НМАУ ім. П. Чайковського, а соло виконають оперні зірки: Людмила Монастирська (сопрано), Анжеліна Швачка (мецо-сопрано), Михайло Дідик (тенор) і Тарас Штонда (бас), диригент — Микола Дядюра. Гадаю, це буде одною з кращих постановок «Реквієму» в Києві!

— Пригадую свої надзвичайні враження як слухача, коли вперше на київській сцені прозвучав «Реквієм» Дж. Верді. Це було 1980-го. Із великими труднощами головному диригентові київської опери Степанові Турчаку вдалося домогтися дозволу включення до репертуару цього прекрасного твору (дехто з тодішніх чиновників виступив категорично проти «релігійної пропаганди»). Однак прем’єра відбулася, в ній разом із Симфонічним оркестром і хором театру (хормейстер Лев Венедиктов) виступила капела «Думка» (тоді колективом керував Михайло Кречко), а сольні партії виконали легендарні співаки — Гізела Ципола (сопрано), Галіна Туфтіна (мецо-сопрано), Анатолій Солов’яненко (тенор) і Анатолій Кочерга (бас). Той концерт став знаковою подією не тільки для Києва, а й для всієї України! «Реквієм» Верді вимагає сили й великого звукового потоку. Гадаю, й вечір, який відбудеться 12 травня, надовго запам’ятається меломанам.

Євген САВЧУК:

«На жаль, зараз у загальноосвітній школі уроків співу немає, й це дуже сумно. Бо коли людина слухає — це одне, а коли сама бере участь у хорі — зовсім інше. Це і настрій, і дихання на повні груди, й величезні емоцій, а ще — великий виховний процес»

До речі, в репертуарі «Думки» є чимало творів Верді. Наприклад, із опер — уся «Аїда». Років п’ять тому ми провели великий тур Європою та Америкою, Арабськими Еміратами, Бразилією, Чилі... Це була повна постановка, а не концертний варіант, вистава називалася «Аїда в огні» — монументальне шоу з використанням піротехнічних засобів. Ми виступали у великих престижних залах ( у нас в Україні навіть немає таких). Ту виставу демонстрували майже по всіх країнах, крім Скандинавських. Але ми — не театр, а концертний колектив, і тому виконання опери було цікавим творчим експериментом. Маємо з вердієвської спадщини в репертуарі, крім «Реквієму», його «Чотири духовні п’єси», які композитор написав у останні роки свого життя, а 1897 року об’єднав у цикл. Маестро був прекрасним методистом, і для кожного колективу важливо донести задум композитора та якісно його виконати. Коли є правда, логіка, емоційне наповнення, мелодизм, чуття драматургії, то виконувати такі твори дуже цікаво.

— Євгене Герасимовичу, кажуть, що коли люди співають у хорі, то підноситься настрій і навіть хвороби відступають, а музикотерапевти лікують серйозні захворювання не пігулками й мікстурами, а призначають слухати класику...

— Так, і це довели вчені-медики. Одним із перших, хто пояснив лікувальний ефект музики, був ще Піфагор! Він стверджував, що музика підкоряється закону (математиці) і відновлює в організмі людини гармонію. А давньогрецький лікар Гіппократ лікував безсоння й навіть епілепсію теж музикою! Спів — це певний стан душі людини. Зараз вчені кажуть, що спів і музика знімають втому, позитивно впливають на систему кровообігу та дихання. А релігійна музика полегшує біль, дає відчуття спокою... У Стародавньому Єгипті співом хору лікували безсоння. Сьогодні фахівці радять батькам, діти яких страждають на заїкання, віддати їх у хор. Хоровий спів також допомагає тим, хто не вимовляє певних звуків. Загалом спів нормалізує фізичний стан людини. Під час цього процесу активно задіяний весь організм, активно б’ється серце, дихають легені, виконуються рухові функції. Можете провести експеримент: поспівайте п’ять-десять хвилин — і відчуєте, що у вас покращився настрій...

У деяких країнах, наприклад, Прибалтики, де дуже потужні хорові традиції, відбувається багато фестивалів, і майже не одне свято в них не обходиться без виступів хорових колективів — як професійних, так і аматорських. Вважаю, що завдяки великій популярності хорового співу, який об’єднує людей, вони стають більш дружними, пишаються своїм етносом, історією, культурою. Українці — теж співоча нація, але за радянських часів ми трохи розгубили свою самодостатність. Хорові асамблеї та фестивалі — це державна політика. Дуже шкода, що нині в нас не модно співати в хорі. Хоча можу пригадати своє дитинство, коли майже в кожному селі, школі або на підприємстві були хори. Хай самодіяльні, але вони були! На жаль, зараз у загальноосвітній школі уроків співу немає, й це дуже сумно. Бо коли людина слухає — це одне, а коли сама бере участь у хорі — зовсім інше. Це і настрій, і дихання на повні груди, й величезні емоцій, а ще — великий виховний процес. Шкода, що сьогодні хоровий спів «з’їв»» побут, нема колективів і гуртків на підприємствах і навчальних закладах...

— А чи є секрет: що потрібно, щоб хор мав своє особливе «обличчя», й голоси гарно й потужно лунали?

— Хор — сконцентрована сила. Потрібен вокальний талант і бажання співати, виховання й любов до музики. Голос — це особливе багатство, природний дар, який дається людині від Бога. У співі музика органічно пов’язана зі словом. Дуже важлива дикція (вимова має бути чіткою), артикуляція, якість звучання голосів. Я все життя віддав хоровому співу, й це не хобі, а потреба душі. А тому впевнений, що спів лікує душу! І коли хтось каже про депресії, то рекомендую співати — це ліки, перевірені часом і на собі. Навіть потихеньку наспівуйте — й забудете про печалі!

— Зараз у капели гаряча пора: фестивалі, асамблеї, концерти, гастролі. Де вас можна почути найближчим часом?

— 25 квітня їдемо в Санкт-Петербург (Росія). Нас запросив відомий маестро Валерій Гергієв взяти участь у IV Міжнародному фестивалі «Великопісні концерти». Ми виконаємо «Страсті й Воскресіння» Айвана Муді (Симфонієта-оркестр, Естонія, диригент Андрес Мустонен) та «Реквієм для Лариси» Валентина Сильвестрова (запис диска «Реквієм для Лариси» було номіновано на премію «Гремі», капела «Думка» має сертифікат «За хорову майстерність». — Т.П.). Перший форум відбувся 2010-го — це відроджена росіянами традиція. Початок великопісних сезонів у Петербурзі поклав у XIX столітті Олексій Федорович Львів, директор придворної співочої капели та засновник концертного товариства. Спеціально для великопісних концертів писали свої духовні твори Чайковський, Танєєв, Кастальский, Рахманінов, Гречанінов... Після революції ця традиція перервалася. Нині фестиваль отримав нове дихання. Концерти відбуваються в кращих петербурзьких залах.

20 травня в Національній філармонії України «Думка» та Симфонічний оркестр виконає поему С. Рахманінова «Дзвони» для хору, солістів і оркестру (соло — Алла Родіна, сопрано; Олександр Дяченко, тенор і Олександр Бойко, баритон). Концерт відбудеться в рамках концертів, присвячених Року Рахманінова. 23 травня співатимемо а капела «Всенощное бдение» (солісти — Тетяна Гавриленко, мецо-сопрано; Михайло Тищенко, тенор і Юрій Корінник, тенор). Геніальні твори! Якщо хочете відчути піднесення душі, то послухайте Рахманінова.

27 травня виступаємо в Дніпропетровську з «Реквіємом» Джузеппе Верді. Цілий цикл програм ми підготували до ювілею Верді, а першою «ластівкою» до майбутніх урочистостей — до 200-річчя Кобзаря — ми започаткували «Страстями за Тарасом». Світова прем’єра цього музичного твору Євгена Станковича відбулася 10 березня в день пам’яті Тараса Григоровича Шевченка. У лібрето Василя Вовкуна (він також і режисер-постановник дійства) «Страстей...» використано тексти Кобзаря. Солісти — Олександр Бойко та Анатолій Погрібний, Національний симфонічний оркестр України (диригент Володимир Сіренко), текст читав Євген Нищук. Прем’єру транслювали по телебаченню та радіо (про враження писала наша газета — див. «День» № 44). Ми вже записали одну частину твору на компакт-диск; планується гастрольне турне Україною, а може, «Страсті за Тарасом» почують і побачать і за кордоном.

Тетяна ПОЛІЩУК, «День»
Газета: 
Рубрика: