Я — для того, щоб голос мого народу достойно вів свою партію в багатоголосому хорі світової культури.
Олекса Тихий, український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи

Трагікомічний початок

Вчора ввечері на Поштовій площі відбулася урочиста церемонія відкриття 47-го київського міжнародного кінофестивалю «Молодість»
28 травня, 2018 - 14:42

Для “Молодості” це був свого роду дебют як у часі, так і в просторі: вперше вона почалася в теплий сезон, так само вперше фестивальна церемонія проходила просто неба.

За локацію правив збудований зліва від Річкового вокзалу білий павільйон з червоною доріжкою, кріслами на 600 гостей, великим екраном і фотовиставкою до 100-річчя з дня народження Інгмара Бергмана; його “Осінню сонату” покажуть на фестивалі завтра.

Ведучими вечора виступили режисерки Вікторія Трофіменко й Антоніна Ноябрьова, актори В’ячеслав Довженко («Золота Дзига-2018» за найкращу чоловічу роль у “Кіборгах”) і Роман Луцький (торік зіграв Олешка у “Сторожовій Заставі”).

Фільмом відкриття фестивалю стала трагікомедія під провокаційною назвою “Обличчя” («Мармиза», Twarz), відзначена “Срібним ведмедем” - Гран-прі журі Берлінського фестивалю.

Twarz – нова робота польської режисерки Малгожати Шумовської. Сама вона не змогла завітати до Києва, однак привітала “Молодість” через пряме включення в “Скайпі”.

Шумовська — улюблениця Берлінале: у 2013 році мала приз «Тедді» від ЛГБТ-журі за фільм «В ім’я...», а в 2015-му — «Срібного ведмедя» як найкращий режисер за «Тіло». Twarz — про сільського красеня Яцека, який у буквальному сенсі втратив обличчя: став потворою після падіння під час будівництва рекордно високої статуї Христа. Від нього відвертається наречена, рідна мати вважає одержимим дияволом, дітвора дражнить на вулиці.

Шумовська дотримується ліберальних, секулярних переконань, і її наміри швидко стають очевидними: висміяти догматичну католицьку мораль, патріархальні містечкові звичаї, нестримне споживацтво. Вона показує простий народ у всій непривабливості його простоти — від прологу з «голим» розпродажем у супермаркеті до ксенофобських анекдотів за обідом; не щадить також клір — чого варта сцена сповіді, в якій панотець у деталях розпитує молоду грішницю про подробиці гріха. І хоча тут чимало болю, «Обличчя» — все-таки смішний фільм. Смішний і злий.

Малгожата Шумовська – про свій фільм:

— Те, як ми зняли Twarz, пов’язане з польським ландшафтом, з польським живописом епохи романтизму. А ще ми хотіли зробити фільм, який чимось був би схожий на казку, не просто вкрай реалістичний, а фільм-метафору сучасної Польщі, й не тільки її, адже, здається, подібна ситуація панує зараз у багатьох країнах. Але ми не хотіли робити публіцистичне кіно, з ухилом у журналістику. Ми прагнули створити щось, я б сказала, символічніше, і водночас з іронічною ноткою, не важке. Саме тому обрали специфічний спосіб зйомки.

— Матеуш Костюкевич (виконавець головної ролі – ДД) перегравав, чого я як режисер не люблю. Але маска це зупинила, завдяки їй усе зосереджувалося в очах, а це дуже цікаво. Щодня години чотири витрачалося лише на грим. Це було вкрай виснажливо. А ще з цим пов’язана одна смішна історія, бо чоловік, який виготовив цю маску в Лондоні, сказав, що носити її актору можна щонайдовше сім годин на день. А ми в Польщі знімали по п’ятнадцять годин на добу, і, відповідно, Матеуш по п’ятнадцять годин ходив у ній. Вони не могли в це повірити. Щось типу «лише поляк здатен на таке».

- Мені подобаються мої герої. Я не засуджую їх, не насміхаюся з них. Я показую, як воно є в Польщі, особливо в провінції, де люди живуть саме так. Парадокс у тому, що вони щасливі й пишаються тим, що так живуть. Католицька церква досі має дуже великий вплив у нас. Думаю, це може бути проблематичним, але, як на мене, поляки в основному такі    — вони іноді надто нервово реагують на критику свого суспільства. Ми ж бачимо, що відбувається зараз у політиці. Усе вказує на проблему: ми не терпимо критики. А я порушую ці питання. Я вважаю, що це мій обов’язок.

- Наш герой на початку був одним, і зовсім іншим — у другій частині фільму. Суть саме в цій різниці, в інакшості, у тому, що суспільство іноді боїться «інших». Це те, що я хотіла показати.

         —Ми провели дослідження, і кількість обрядів екзорцизму, що проводяться в Польщі щороку, нас шокувала. Я зараз не назву ці цифри, але ви можете погуглити, думаю, знайдете чимало прикладів. Це дуже популярно, кількість священиків-екзорцистів у Польщі зростає. Трохи смішно, але так воно є — люди вірять в екзорцизм, у такого роду ритуали, це якесь божевілля. Можете пошукати на YouTube — там викладають відео, зняті на айфони. Користуються айфонами, щоб знімати обряди екзорцизму, розумієте? Тож тут я не перебільшила. Друге запитання: жінка боїться, що діти народяться з таким саме обличчям — так, таке іноді трапляється. Деякі люди не мають освіти і насправді вірять у такі дивні комбінації.

- Великі зміни відбуваються у польській кіноіндустрії, але вони відбуваються тільки тепер, і важко сказати, що саме вони принесуть. Я думаю, фільм створить певне напруження у Польщі, й консервативному крилу він не сподобається. Але я розраховую на те, що ще залишиться простір для вільного і відвертого кінематографа.

Сьогодні почалися конкурсні перегляди: в кінотеатрі “Київ” демонструється студентська програма. Фільми найвагомішого, повнометражного конкурсу, почнуть показувати в середу, 30 травня.

Наша газета й надалі інформуватиме своїх читачів про перебіг подій цьогорічної “Молодості”.

      

Дмитро ДЕСЯТЕРИК, “День”
Рубрика: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments