Зустрічі в Музеї Булгакова з дитячими письменниками

«У час важких випробувань використовуй дух дитинства як кришталевий щит. Він не відповідає на насильство. Він відбиває і повертає світло», — слова Далай-лами XIV ст. сьогодні звучать епіграфом до нового проекту Літературно-меморіального музею Михайла Булгакова.

Нагадаємо, у проекті «Булгаковські збіговиська» вже взяли участь відомі українські дитячі письменники і поети Сашко Дерманський, Зірка Мензатюк, Григорій Фалькович, Іван Андрусяк, Леся Воронина і художники-ілюстратори Катерина Штанко і Володимир Штанко. Ці казково творчі люди створюють книжки, які вчать дітей доброті, чесності, сміливості, вмінню помічати красу життя і радіти їй.

Відбувається все так: приходять дівчатка і хлопчики, мами і тата, бабусі та дідусі — автори розповідають, читають вголос, відповідають на питання, потім вишиковується черга за автографами... Час летить стрілою! Дорослі слухають із задоволенням, а на зустрічі з Григорієм Фальковичем навіть вірші декламували. Ще — всіх чекає екскурсія музеєм і традиційне чаювання з бубликами і пундиками. Радість небесної проби — спостерігати за дітьми, які мріють побачити водоспад і північне сяйво, покататися на єдинорогу і подружитися з собачам. Дух дитинства живе у просторі старого будинку, і часто звучить сміх, як за часів Булгакових.

ГОСТІ: ЧАКАЛКА, ПІНГВІНІК І БУРУНДУК

До речі, коли в середині листопада минулого року гість музею Іван Андрусяк на питання дітей: «Де живе бабай?» — відповів правду: «У Межигір’ї», його слова почули — там, де чують все, і навели лад. Бабай тут більше не живе!

Сучасні діти зростають на книгах Андрусяка: для малят написані «Зайчикова книжечка» і «Звіряча абетка», для тих, хто збирається у дитячий садочок, — «Пінгвінік», для молодших школярів — «Вісім днів із життя Бурундука». А діти — читачі будь-якого віку, розкривши книжки «Стефа і її Чакалка», «Сорокопуди, або Як Ліза і Стефа втекли з дому», «Кабан дикий — хвіст великий», «Дядько Барбатко сміється», осідлають водоспад пригод, приправлених блискучим і добрим гумором. Письменник — лауреат багатьох літературних премій, а повість «Вісім днів із життя Бурундука» увійшла до престижного щорічного каталогу кращих книг планети «Білі ворони 2013» (White Ravens 2013) найбільшої у світі Мюнхенської бібліотеки дитячої літератури.

Неймовірно смішний фрагмент із «Бурундука» прозвучав у виконанні автора, і виявилося, що Бурундук — не звір, а прізвисько звичайного хлопчика на ім’я Івась Бондарук, який мріє стати героєм і, долаючи багато труднощів, досягає свого. А «Пінгвінік» не випадково потрапив до «Довгого списку» премії «Дитяча книга року ВВС-2013». Незабаром після його виходу в світ почали надходити відгуки від батьків: коли першого дня вони забирали дитину з дитячого садка, вихователі цікавилися: «Чому ваш малюк так добре знає, як треба поводитися? До якого садочка раніше ходили?». А вони просто прочитали разом із дітьми «Пінгвініка» — першу в сучасній українській літературі психологічну повість для «дитсадківців».

І, звичайно, не можна було не пригадати знамениту Чакалку, яка приходить темної ночі до неслухняних дітей, забирає їх у мішок і відносить до лісу. «Коли я був маленьким, — розповів письменник, — вона за мною теж приходила, але мене вдома не було! Повернувся, побачив сліди, і так образливо стало. 30 років я хотів дізнатися, що ж вона робить із дітьми у лісі, тому й написав книжку «Стефа і її Чакалка». А потім отримав листа від дівчинки Стефи: «Книжка гарна, але ви пишете неправду! Чакалка у вас яка? Страшна, зла, зі скрипучим голосом. А насправді вона добра! І ви повинні написати нову книжку про добру Чакалку». Дівчинка вловила головне, для чого існує на нашому світі література. Ви починаєте читати книжку, знайомитеся з героєм, переживаєте разом із ним події, але якщо до кінця книги він залишається таким же, яким був спочатку, виникає питання — навіщо я це читав? А ось якщо герой змінився, то, можливо, й у вас щось зміниться на краще. Тому в книжці «Кабан дикий — хвіст великий» Чакалка перетворилася на Марію Іванівну Чакалку, вчительку природознавства, класного керівника — і класну вчительку!»

Діти просто засипали Андрусяка питаннями: «Яку свою книжку більш за все любите? А книжки писати важко? Де живе Бурундук? Всі ваші книжки цікаві чи не всі? Що ви читаєте своїм дітям?». Цікаво було дізнатися, що тато Іван разом із молодшою донькою Стефою читають уголос «Діти капітана Гранта» і на мапі світу відзначають маршрут корабля «Дункан» та експедиції лорда Гленарвана.

До речі, 30 березня в Чернігівському театрі ляльок ім. Олександра Довженка відбулася прем’єра вистави «Зайчикові знахідки» за п’єсою Івана Андрусяка, написаною за мотивами двох казок із «Зайчикової книжечки» (режисер — заслужений артист України Віталій Гольцов).

«ЩО У ВАС У КИШЕНІ?» —  «СЛОН!»

Березнева зустріч у музеї з Лесею Ворониною, Катериною Штанко і Володимиром Штанком стала подорожжю островом книжкових скарбів.

Леся Воронина — дитяча письменниця, перекладачка, радіожурналістка, автор фантастичних повістей, іронічних детективів, тревелогів і чарівних казок. Її книги «Суперагент 000», «Прибулець з країни Нямликів», «Нямлик і балакуча квіточка», «Хлюсь та інші», «Таємне Товариство Боягузів та Брехунів», «Сни Ганса Християна», «Планета смугастих равликів», «Хто впіймає шаленого кльоцика?», «У пошуках Оґо-Поґо» та інші відзначені безліччю почесних премій.

Ілюстрації Катерини Штанко, лауреата престижних українських і міжнародних премій, що світяться живими образами і любовно виписаними деталями, ведуть дитину до самого серця казки. Художниця проілюструвала декілька десятків книжок, серед них: «Мені тринадцятий минало», «Попелюшка», «Фінські народні казки», «Норвезькі народні казки», «Хлюсь та інші» Лесі Ворониної, «Баллады» Василя Жуковського, «Аленький цветочек» Сергія Аксакова, «Золотий павучок» Івана Малковича, «Улюблені вірші», «100 казок».

Знайомство з юними і дорослими гостями «Булгаковських збіговиськ» Леся Воронина почала з розповіді про те, як народжується сюжет нової казки. Одного дня пані Леся прийшла в гості до пані Катерини, загадково посміхаючись і тримаючи руку в кишені. «Що ви там ховаєте?», — запитала художниця. І почула у відповідь: «Слона!». Тут пані Леся розкрила долоню — на ній лежав великий сірий ґудзик. «Знайомтеся — це герой моєї нової книжки «Слон на ім’я Ґудзик»! Не дивуйтеся, він чарівний і вміє дуже хитро маскуватися». Письменниця поклала ґудзик на підвіконня, і художниці здалося, що звичайний ґудзик і справді став перетворюватися на... симпатичне сіре слоненя. Витягнувся хобот, відкрилися очі, виросли вуха, схожі на різнокольорові крила метелика, і маля затупало товстими ніжками, заплескало вухами і спритно побігло підвіконням. Які неймовірні події сталися в житті дівчинки Ясі після того, як вона познайомилася з чарівним слоном, діти дізнаються, прочитавши веселі історії, що увійшли до книжок «Слон на ім’я Ґудзик» та «Слон Ґудзик і вогняна квітка», проілюстровані дивовижними малюнками Катерини Штанко.

А пані Катерина пояснила дітям, як влаштована книжка: «Вона схожа на маленький будинок: обкладинка — це двері, відкриваємо їх і потрапляємо до коридору-форзаца, наступна сторінка — вітальня-авантитул, а далі, на титульному розвороті, зустрічаємося з героями і автором казкових історій. Так на титульній сторінці книги «Хлюсь та інші» можна побачити дещо незвичайний портрет Лесі Ворониної. На малюнку вона сидить у воронячому гнізді (з натяком на прізвище): пані Леся захоплено друкує на ноутбуку нову чарівну історію, заклавши за вухо вороняче перо».

Діти побачили ще одну проілюстровану Катериною Штанко книгу, усередині якої читач знайде немало секретів і казкових чудес, — «Сни Ганса Християна» (фантазії Лесі Ворониної на теми «дорослих» казок Андерсена). В унікальному виданні стрічка, намальована на обкладинці, перетворюється на справжню, а кожну ілюстрацію прикриває напівпрозора калька із зображенням крилатих ельфів і написами різними мовами «Сни...сни...сни...». Книга «Сни Ганса Християна» увійшла до короткого списку конкурсу імені Андерсена і зберігається в Королівській бібліотеці Копенгагена, отримала звання «Краща книга України 2009», а також удостоєна Першої премії на Міжнародному конкурсі «Искусство книги» у Москві.

Володимир Штанко — молодий, але вже визнаний майстер книжкової графіки, відомий своїми ілюстраціями до творів Миколи Гоголя, Яна Екхольма, Мар’яни Савки. Художник розповів, що, працюючи над повістю Лесі Ворониної «Таємне Товариство Боягузів та Брехунів» (Перше місце у конкурсі «Книга року ВВС — 2013»), він здійснив свою давню мрію — проілюструвати книгу про космічних прибульців. Історія про те, як на Землю висадився десант підступних прибульців-синьомордів, які хочуть окупувати нашу планету, інфікувавши людство вірусом страху, має щасливий фінал. Відважні герої, переживши неймовірні пригоди, перемагають, а прибульці забираються геть. І хочеться вірити, що Леся Воронина вміє передбачати майбутнє.

Так, це був вечір сюрпризів: у загадковій коробці, яку принесли гості, виявилися морські камінчики, привезені письменницею з Криму, Бразилії, Канади, Єгипту й розписані Володимиром Штанком. І кожна дитина отримала у подарунок талісман із зображенням героїв книжок Лесі Ворониної. На зустрічі була присутня ще одна учасниця — незмінна супутниця пані Лесі, іграшкова ворона Пані Ґава, знаменита тим, що виконує бажання: потрібно зосередитися і легенько смикнути чарівну пташку за кіски-дреди. І діти, і дорослі здійснили веселий ритуал, а значить — усе збудеться! Письменниця передала в дар бібліотеці Музею Булгакова свої книжки з автографами, зокрема дитячий детектив «Суперагент 000», нещодавно виданий у Вільнюсі литовською мовою. А після екскурсії, яку провела старший науковий співробітник Світлана Пугач, гості призналися: «Відчули, чим насправді є Музей Булгакова, він — живий. Тут панує особлива, дивовижна атмосфера. Вечір був незабутній».

Залишається подякувати видавництвам «Грані-Т» і «Видавництво Старого Лева» за допомогу в організації зустрічі. І Далай-ламу — за мудрість: «Дух дитинства впускає небо в твої вчинки»!