Кожен народ пізнається за його богами та символами.
Лев Силенко, український мислитель, філософ, історик, письменник, номінант на Нобелівську премію

Чи закінчилася авантюра...

Де межа між критикою влади та антидержавними ідеологічними кампаніями?
30 березня, 2018 - 12:13

Ну як не відреагувати на останні (у часі) пригоди нардепа Надії Савченко? Спостерігав її виступ на засіданні Регламентного комітету Верховної Ради. Перше, що впадає в очі, — якесь спазматичне мислення, головним чином суто емоційні реакції без спроб аналізу та якоїсь впорядкованості. Справляє враження людини хаотичної, абсолютно неорганізованої, далекої від будь-якої раціональності. Такими людьми дуже зручно керувати тим, хто володіє холодним, аналітичним інтелектом. У голові Савченко якась фантастична каша, уривки найсуперечливіших ідеологічних схем, ідейний вінегрет. То вона проголошує під куполом ВР: «Слава Україні! Героям слава!», то сумлінно транслює тези кремлівської пропаганди й «ДНР-ЛНР» про «громадянську війну в Україні» замість реальної російської агресії, про «київську хунту», про «олігархічну природу Майдану», про «мир за будь-яку ціну» і т.д.

Об’єктивно, незалежно від її особистих настроїв, Савченко небезпечна для України, оскільки може стати головною дійовою особою чергової в нашій історії «чорної ради», здатної вже вкотре поховати українську державність під керівництвом цієї «королеви люмпенів», ватажка безвідповідального плебсу, який знаходить у собі сили відповідати на складні виклики історії лише істеричними реакціями: все розбити, розгромити, перестріляти й перевішати.

А далі що? Ось на це запитання вони відповісти не можуть у принципі. Ну зробили те, до чого закликала Савченко, кілька років тому у Вірменії. Там група опозиціонерів увірвалася до парламенту й почала з автоматів розстрілювати депутатів. Але ситуація в країні після цієї кривавої витівки не покращилася. Навпаки, вона значно погіршилася. Вірменія стала набагато залежнішою від Кремля країною. Дехто потирає руки й хоче такого ж в Україні. Телеканал NEWS ONE вустами своїх експертів уже передрікає Савченко президентське крісло. Хоча під враженням її пригод інші законотворці вже виступили з пропозицією всіх претендентів на звання народного депутата піддавати попередній психіатричній експертизі. Якби Савченко була розумнішою й адекватнішою, вона могла б завдати Україні значно більше лиха. Дякувати Господу, що вона така, яка є.

Особисто в мене не викликає сумніву, що вона явно переоцінює власну персону, будучи людиною малограмотною, але з явною манією величі. Самокритичність у неї у великому дефіциті. Як узагалі вона могла бути офіцером Збройних сил з її анархічністю, нездатністю підкорятися дисципліні, невмінням і небажанням тримати себе в межах правил і статутів? Вона ж хімічно чиста волюнтаристка, що визнає лише власне свавілля. Не може командувати той, хто сам не вміє підкорятися. Капризна егоцентристка з навіяним їй кимось комплексом «великої місії» тепер спілкуватиметься з Фемідою на нудних судових засіданнях, та ще зі своїм другом «генерал-полковником» Рубаном (у житті старшим лейтенантом).

Ну та й добре. За часів великих потрясінь ще й не такі унікуми з’являються. Нещодавно на двох каналах послідовно (на «2+2» і Еспресо-TV») показали цікавий фільм «Україна над прірвою» У цьому фільмі спікерами виступили панове Аваков, Турчинов, Яценюк і Парубій. Вони знову коментували події 2014 року з явною метою відмитися, оскільки в суспільстві дедалі зростає усвідомлення того, що Крим і частину Донбасу здали. Фігуранти знову виконували стару пісню «не було армії». На Донбасі теж «не було армії», але там на ворога пішли добровольці. Так могло бути й у Криму, якби на це наважилися вожді в Києві. До речі, Олександр Турчинов дуже красномовно проговорився. Виявляється, в Криму російські генерали вимагали, щоб українські військові здали зброю й покинули свої військові частини, погрожуючи інакше розпочати штурм. Тоді Турчинов передав Путіну через його оточення (за словами самого нинішнього секретаря РНБО) таку заяву: «Ми стоятимемо до кінця. Загине багато наших хлопців, але й ваших поляже не менше». Штурм не відбувся. Простої демонстрації рішучості вистачило, щоб справити враження на ворога. А якби ще наважилися оголосити воєнний стан?

На жаль, спікери фільму ніяк не пояснили свою і Порошенка дивну «вдячність» тим, хто 2014 року врятував не лише Дніпропетровщину, а й весь південний схід України. Чому чинили тиск на Коломойського і переслідували Корбана? Натомість власник футбольного клубу «Шахтар», який не зробив і 10% того, що зробили Коломойський і Корбан для захисту України, цвіте й пахне, насолоджуючись успіхом. Не сказали спікери й про те, як зі Слов’янська випустили колону Гіркіна-Стрєлкова, яка спокійно, церемоніальним маршем проїхала до Донецька й захопила його. Хто їх пропустив і хто відповість за це?

Розчулив Аваков, коли поділився печаллю, мовляв, Кремль загрожував висадити десант у Києві на Печерську, а у нас не було сил. Як це не було сил? А люди Майдану, які з дерев’яними щитами йшли на автомати? А якби їм дали зброю, бронежилеты, тямущих офіцерів... Як тоді виглядав би цей десант?

Те, що вони почали відмиватися, вже добре. Отже, громадська думка в Україні є й вона змушує владу нервувати.

На каналі ATR обговорювали результати виборів Путіна в окупованому Криму, де їх, за даними меджлісу, проігноровано 90% кримських татар. Говорили й про те, чи слід розривати договір про дружбу з РФ. Яка дружба, коли війна? Відомий правозахисник Олександр Подрабінек з Москви повідав, що 2017 року товарообіг між Україною та Росією становив 11,5 мрлд доларів США, з яких 1,5 мрлд було сплачено до бюджету Російської Федерації. Україна сплатила за вбивство своїх солдатів з власної кишені. Нехай про це подумають прибічники збереження торгівлі з РФ будь-якою морально-політичною ціною.

На такому тлі важко вимагати солідарності від світової спільноти. А каналу ATR я вдячний за те, що вони не запрошують у свій ефір відверто антиукраїнських негідників, як це відбувається на інших наших телеканалах.

На NEWS ONE незабутнє враження залишив відставний генерал Думанський, коли поділився своїми геополітичними міркуваннями. На його думку, нинішня війна потрібна лише олігархам і владі. Чи не означає це заклик до України припинити опір? Потім відставник почав нести суто радянську маячню про «американську окупацію» України. Так, фундаментально працювали з особовим складом у СРСР, досі з мізків не вивітрюється. Нехай Думанський покаже мені американських або натівських окупантів на нашій землі, а я йому покажу російських у Криму й на Донбасі. Генерал закликав вести переговори «хоч з бісом». Але перемовини з бісом завжди закінчувалися погано. Шкода, що Думанський про подібне не знає. Чи варто дивуватися нашим поразкам з таким генералітетом?

Ось іще одне вкрай важливе завдання для України — якісне поліпшення вищої військової ієрархії. Слід очищатися від «уламків імперії».

На тому ж NEWS ONE нардеп від «Опозиційного блоку» Баліцький ніс звичну пропагандистську нісенітницю, що підозріло нагадувала пропаганду «Новоросії»: нібито в його Мелітополі забороняють говорити рідною мовою, «відібрали пам’ятники» «перейменували вулиці» (це, мабуть, про декомунізацію) і теж базікав про «окупацію». Уряд України Баліцький публічно назвав «бридким» і звинуватив українську владу у «вбивствах на Майдані».

Ну, якщо уряд дозволяє Баліцькому і подібним «януковичам» вести зловмисну антидержавну агітацію, то, мабуть, він заслуговує на таке визначення. «Партія регіонів» (під іншою назвою) переформувалася, перебудувалася, сконцентрувала сили і щодуху йде до політичного реваншу. І це принесе таку ж трагедію, як повернення до влади (через боязкість і слабкість Ющенка) Януковича 2010 року. А може, і набагато страшнішу трагедію. Ведучий Голованов подеколи намагався демонструвати лояльність і навіть урезонював Баліцького, мовляв, не так жорстко, а то через вас 340 осіб телеканала втратять роботу. Та ну, невже? Щось не було в нас таких прецедентів. А шкода. Треба було б дати урок, щоб дехто навчився відрізняти критику влади від антидержавних ідеологічних кампаній.

На «5-му» віце-спікер ВР Оксана Сироїд розповіла, що багато критично важливих сфер економіки України контролюються російським бізнесом, який, у свою чергу, контролюється Кремлем. І одного чудового дня він може просто знеструмити нашу країну, залишивши її без світла, тепла, води, телебачення, радіо, інтернету, мобільному зв’язку тощо. Про що в цьому аспекті думає влада і чого чекає? На думку віце-спікера, потримування дипломатичних відносин під час війни з ворогом є протиприродним. Але міністр Клімкін вважає, що в РФ є наші люди і про них треба піклуватися. Наші люди, які в період бойових дій працюють на агресора, не заслуговують на турботу. Вони заслуговують на засудження й покарання. А перемоги можна досягти лише повним напруженням сил і повним розривом з ворогом. Якщо ми діятимемо за методикою, описаною Михайлом Жванецьким, — тут воюємо, тут не воюємо, а тут рибу загортаємо, то гарантовано програємо цю війну.

 

Ігор ЛОСЄВ
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

comments powered by HyperComments