Гібридний абсурд справи Марківа

3 листопада Апеляційний суд присяжних в Мілані виправдав старшого сержанта Національної гвардії України Віталія Марківа, якого звинувачували в співучасті у вбивстві італійського фоторепортера Андреа Роккеллі та його російського перекладача, журналіста Андрія Миронова під Слов’янськом у 2014 році. Влітку 2019 року суд першої інстанції засудив Марківа, який має громадянство України та Італії, до 24 років ув’язнення. Сторона захисту та держава Україна рік тому подали апеляцію, заявивши про непричетність українського бійця до вбивства італійського та його російського журналістів.

Міланські присяжні з ними погодилися.

Після виправдання нацгвардійця було в той же день звільнено, і вже 4 листопада він повернувся до України.

Перемога? Так. Але ще не остаточна.

МАРКІВ ТА ІТАЛІЙСЬКИЙ АБСУРД

31-літній Віталій Марків народився на Тернопільщині. На початку 2000-х разом з родиною переїхав до Італії, і згодом отримав громадянство. Під час Майдану повернувся в Україну, був у Самообороні.

Після початку війни приєднався до батальйону імені Кульчицького. 30 червня 2017 року поїхав до Італії, відвідати матір, і був затриманий італійськими правоохоронцями в аеропорту Болоньї. З того часу і до 3 листопада ц.р., три з половиною роки, він перебував за ґратами.

Як зазначають ЗМІ, у вироку суду першої інстанції було вказано, що Марків, який мав спостерігати за своїм сектором біля підніжжя гори Карачун, побачив беззбройних репортерів і відкрив вогонь з автомата, а після цього - скорегував вогонь мінометів підрозділу Збройних сил України. Але ці звинувачення не витримують не тільки перевірки слідства, але жодної критики, якщо дізнатися всі подробиці цієї справи.

Раффаеле Делла Валле, адвокат Віталія Марківа пояснював ситуацію так: сторона обвинувачення наполягала на тому, що Марків належав до нацгвардії, яка не є регулярним підрозділом (!), був капітаном, тобто офіцером, командиром, і саме він дав наказ стріляти, спрямувавши постріли, в тому числі з міномету, в напрямку Роккеллі.

Як же італійська прокуратура дійшла до цих абсурдних висновків?

МАРКІВ ТА ГІБРИДНЕ ПРАВОСУДДЯ

«День» в статті «Гібридне італійське правосуддя. Як російські фейки відправили українського бійця за грати» від 4 вересня 2020 року вже розповідав цю феєричну історію.

Отже, виявилося, що спочатку прокурор у цій справі Андреа Занончеллі знайшов в Google (!) статтю, опубліковану газетою Corriere della Sera 25 травня 2014 року журналісткою. Автор —  Іларія Морані — написала інтерв’ю з «анонімним капітаном» українського підрозділу, який дислокувався в районі, де загинув фотокореспондент. Згодом італійська поліція довела, що цим «невідомим» був Віталій Марків.

«Не їдьте сюди, це стратегічна зона, — сказав ніби Марків журналістам. — Зазвичай ми не стріляємо по місту або мирним жителям, але як тільки ми бачимо, що щось рухається, ми запускаємо важку артилерію. Ось що сталося з двома журналістами та їх перекладачем». Коли поліція допитала автора статті, журналістку Іларію Морані, то вона сказала їм, що пропоноване інтерв’ю — це добірка висловів, які вона почула в розмові між військовим і фотографом. Але італійський прокурор розцінив цей переказ слів аноніма як визнання провини Марківа та висунув українцю офіційне звинувачення.

Це ще не весь абсурд.

Серед доказів, представлених італійською прокуратурою, були... два відеоролика виробництва телеканалу Russia Today (нині RT) (!), а також повідомлення з сайту «Русская весна» (!!), рупору «ДНР» та «ЛНР».

Далі. Свідком звинувачення була Стелла Хорошева, яка у 2014 році фігурувала в медіа як прессекретарь так званого «народного мера Слов’янська» В’ячеслава Пономарьова (!), а наразі проживає в Італії.

Серед доказів, які мали додатково підтвердити вину Марківа, також були представлені (увага!) звіт ОБСЄ про ситуацію зі свободою слова в Україні у листопаді 2013 — травні 2014 року, а також лист до новообраного президента Петра Порошенка від правозахисної організації Human Rights Watch від 6 червня 2014 року. Як зазначає Ольга Токарюк в статті для graty.me, їх представила під час судового засідання адвокат родини Роккеллі Алессандра Баллеріні.

В якості потерпілих в судовому процесі також були представлені профспілкова Федерація італійської преси (FNSI), обласна Асоціація журналістів Ломбардії (ALG), а також заснована Роккеллі організація Cesura Lab. Адвокати журналістських організацій виступили на суді цивільними позивачами. Вони підтримували висунуті прокуратурою звинувачення. Показово, що коли підтримувати Марківа на слухання приїжджали українці Італії, в місцевої пресі їх називали «праворадикалами».

І, нарешті, «вишенька на торт» з відбірного абсурду — судовий процес проводився у рідному місті Роккеллі, де мешкають його батьки, і де під час слухань одну з площ назвали його ім’ям.

В такий «чудовій» атмосфері і на підставі цих дійсно неординарних доказів 12 липня 2019 року суд присяжних італійського міста Павія засудив Віталія Марківа до 24 років в’язниці.

МАРКІВ ТА ГІБРИДНА ЖУРНАЛІСТИКА

«Я не бачив такого абсурдного вироку за 56 років своєї кар’єри», — заявив тоді адвокат нацгвардійця.

Але цей абсурд став реальністю. В першу чергу — завдяки очевидному та надпотужному російського гібридному впливу на журналістів Італії та італійські медіа.

В першому своєму інтерв’ю після звільнення Віталій Марків зазначив, що не тримає зла представників однієї з найдавніших професій.

«— Я до журналістів ніколи не ставився вороже ще з Майдану. Я вважаю, що і завдяки журналістам, які, ризикуючи своїм життям на Майдані, висвітлювали ті події і була досягнута перемога.

Саме завдяки журналістам я дізнавався новини з Києва.

Журналісти відіграють величезну роль у поширенні правдивої інформації.

Ну, а те, що відбулося зі мною...

Не можна за діями кількох судити про всіх інших.

Я принципово не називаю імені особи, яка написала статтю про мене. (Іларія Морані, яка написала статтю для Corriere della Sera, на основі якої італійські слідчі вийшли на Віталія Марківа). Але є приклад українських та закордонних журналістів, які писали правду і зацікавилися: якщо він такий, як його хочуть представити — «запеклий ворог журналістів» — то чому тоді факти не відповідають цьому?

Медійники почали цікавитися мною. Це була величезна і складна битва за правду! За точну інформацію!

Ми бачили, як викривлювали інформацію про ті події, продукуючи фейкові новини.

Тут, швидше, йдеться не про журналістів, а про моральну поведінку конкретної людини», — зазначив Марків в бесіді із кореспондентом «Радіо Свобода».

Але чи дійсно йдеться про неморальну окрему журналістку? Звісно ні. Українській боєць та Україна в цілому зіткнувся не з окремим «аморальними особами», а з добре налаштованої та потужною «гібридною машиною» Кремля в Європі. На жаль, гвинтиками цього зловісного механізму нерідко виступають журналісти і журналістські організації. І не тільки в Італії. Прикладів більш ніж достатньо, але ця історія із гібридним правосуддям по-італійські взагалі є рекордом нахабства та «безпределу».

ЩО ДАЛІ?

Повний текст виправдувального вироку Марківу буде оприлюднений впродовж 90 днів. Наразі італійські прокурори оскаржили у касаційному суді рішення Міланського суду. Як передає кореспондент УНІАН, про це уповноважений Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова заявила в аеропорту «Київ» під час зустрічі Марківа. За словами Денісової, касаційна інстанція в Італії може або підтвердити виправдувальний вирок Марківу, або передати його справу на розгляд в інший апеляційний суд.

Тим часом, як повідомив заступник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко, що Україна має намір продовжити розслідування і встановити, хто саме вбив Роккеллі і його російського перекладача.

Будемо сподіватися, що справжнє, не гібридне правосуддя, все ж таки буде здійснено.

Але можна було б зробити і інше розслідування — про зв’язок італійських медійників із російськими пропагандистами          — а може і не тільки пропагандистами. Було б дуже цікаво дізнатися не тільки хто насправді вбив Роккеллі, але і те, хто, не кліпнувши оком, намагався використати справу вбитого журналіста як гібридну зброю проти України.