«Iсторія не любить жартів...»

Для широкого загалу українських поціновувачів документального кіно автор «Дня», луганський журналіст Валентин Торба у вівторок представить відразу три фільми: «Лагідна сватівська спека» (поетична короткометражка про його малу Батьківщину, невеличке містечко на півночі Луганської області, якому судилося стати притулком для багатьох переселенців із зони АТО), першу серію проекту «Луганськ. Дев’яності» під назвою «Руїна» та невеличку замальовку «Post Майдан». Як розповідає сам автор стрічок, визначити формат картин складно, адже жодна з них не виконана з чітким баченням техніки виконання. «Зйомка цих фільмів для мене була спробою торкнутись камерою дійсності, побачити в реаліях поетику, образ. Можливо саме тому ці стрічки пройняті відвертістю. І ця відвертість має щиро наштовхнути киян на певні думки й висновки про те, що спокій відносний, а історія не любить жартів, — ділиться роздумами Валентин ТОРБА. — І треба своєчасно акумулювати в собі протиотруту, щоб не стати спочатку безпомічною іграшкою, а згодом і жертвою історичних процесів».

За словами автора, ідея зняти цикл документальних фільмів про Луганщину 1990-х років прийшла йому спонтанно. «Це був випадок — до моїх рук потрапило фото одіозного в ті буремні часи місцевого «авторитета». Почавши записувати спогади очевидців про нього, поступово із півгодинного матеріалу клубок спостережень та спогадів розмотався на п’ять повноцінних серій, у яких конкретна особистість була вписана в час, — зауважує Валентин Торба. — Не ставлячи перед собою конкретні цілі, а намагаючись зібрати, так би мовити, фарби часу, я й сам не помітив, як намалював картину епохи. Епохи, яка, як тоді здавалося, вже не повернеться ніколи. Люди в Луганську ходили на роботу, отримували зарплату, жили-любили одне одного, народжували дітей, і щовечора повертались додому, до своєї оселі. 1990-ті видавалися стертим із пам’яті міфом. Ніхто не міг подумати, що через кілька місяців після того, як вийде у світ остання серія «Луганськ. Дев’яності», на вулицях мого рідного міста роздаватимуть автомати за паспортами. У страшному сні не можна було собі уявити, що час розкрутився у зворотному напрямку, і ми опинилися вже навіть не в 1990-х, а в темному середньовіччі — без прав і гарантій на життя».

 Якою була Луганщина в 1990-х — кияни та гості міста зможуть побачити у вівторок, 7 жовтня, о 18.30 у Будинку кіно (Київ, вул. Саксаганського, 6).