Крістіан ЗАЙДЕЛЬ: «В Європі є нагальна потреба інформації про Україну»

Майдан, Небесна Сотня та війна на сході вже давно стали явищем світового значення. Але в  інформаційному болоті російської пропаганди дуже важко виокремити якусь правду. Тим паче в Європі, де знання про Україну не просто обмежені, а мізерні. І весь міжкультурний діалог, по суті, тримається на ентузіастах, які бачать в тому якусь місію. Таким є Крістіан Зайдель — німецький письменник і режисер, який торік, не вірячи медіа, сам приїхав на Майдан і почав знімати документальний фільм про Небесну Сотню. Детально про проект ми писали в номері «Дня» від 10 квітня 2014 року (№66). Стрічка вже готова, і минулого тижня розпочалися прем’єри в Україні. Якраз сьогодні о 19.30  відбудеться представлення фільму в київській «Кінопанорамі». Вхід вільний. Далі — презентації  в Італії, Австрії, Німеччині тощо. Коли Крістіан Зайдель приїхав на показ до Львова, його дуже вразили волонтерські рухи. Зокрема «HAND MADE по-львівськи», коли він побачив жінок і чоловіків, що в церквах, школах, технікумах плетуть маскувальні сітки, шиють рукавиці та балаклави, готують партії з їжею для армії тощо. Це дуже надихнуло Крістіана Зайделя, й тепер у його фільмі, можливо, буде ще друга частина. Головний посил німецького режисера — треба налагоджувати зв’язки, розповідати Європі про Україну. Більше про своє бачення ситуації та потребу комунікації режисер розповів у інтерв’ю «Дню».

— На вашу думку, ця інформаційна робота має бути передусім ініціативою українського уряду чи також і простих людей? Журналістів зокрема.

— Як ми бачимо, від уряду не дуже йдуть якісь ініціативи. Уряд не подужав хоча б ту ініціативу, щоб знайти й покарати вбивць героїв Небесної Сотні. Донині цього не відбулось. Я вважаю, що Україні потрібен третій Майдан, і він має полягати в самостійності українського народу. Не можна покладатися лише на політиків. Цим був Майдан — прямою народною демократією. Це був голос народу, серце народу.

Вірю, що своє щастя українці уможливлять самі. Дух, що панував на Майдані, мирне висловлення народу — це все потрібно продовжувати. Прикладом є робота волонтерів на  підтримку АТО, допомога пораненим, підтримка родичів. Ця волонтерська діяльність — щось неймовірне! Таким шляхом народ робить себе менш залежним від уряду та політиків.

— Що зазвичай німці знають про Україну? На чому закінчуються ці знання?

— Німці вважають, що Україна — це країна, де дуже багато фашистів. Я розумію, що це неправда, але така побутує думка. Багато європейців думають, що Майдан був праворадикальним рухом, що анексія Криму насправді була справжнім волевиявленням народу і бажанням приєднатися до Росії, як і «щире» бажання людей у Східній Україні приєднатися до Росії. І що, мовляв, тільки український уряд не дозволяє їм такого сепаратизму. Звісно, не всі німці так думають, лише частина. Але мені здається, що з українського боку потрібно набагато більше комунікувати з Європою.

Потрібно показати, чим є Україна та люди в Україні, що вони не є фашистами чи терористами, що Україна — це велика країна з величезним культурним значенням для Європи. Ніхто не знає історії України, не знають про Голодомор, як і про те, що Україну постійно розривали між Заходом та Сходом, між Росією, Австро-Угорщиною, Туреччиною тощо. Усе це в Європі абсолютно невідомо.

Усе, що зараз знають про Україну, — це Майдан, війна та російська пропаганда. Знаєш, що зі мною трапилось? Коли я летів до Львова на презентацію, я запитав двох людей, які допомагали мені в підготовці фільму, чи поїдуть вони зі мною. Один відповів: «У мене дитина, я не можу ризикувати», а інший: «Це для мене небезпечно». Вони вважають, що тут усюди війна.

— А що вивчають про Україну в школах та університетах?

— Можливо, щось вивчають в контексті Другої світової війни чи історії Європи загалом, але окремо — гадаю, нічого. Дуже поверхово. Саме тому потрібно продовжувати інформаційну роботу.

Люди в Україні повинні взяти у свої руки власну долю та своє майбутнє. Благополуччя у ваших сім’ях та країні залежить тільки від вас. Не можна довірятися тому, що щось зробить український уряд, що щось зробить Європа чи хтось інший, любий Господь. Українці мають піднятися, так само, як піднялися під час Майдану. Саме тому я повторюю про третій Майдан. Ви повинні піднятися і самі за себе нести відповідальність.

Учора на прем’єрі фільму одна жінка сказала, що українці мають одну проблему — це біль Майдану. Що ви зараз перебуваєте в цьому болі, як бджола в коконі. Це велика депресія. Потрібно цей біль перетворити в дію. Не можна вічність горювати за загиблими, за Небесною Сотнею. Подивіться, тепер кожного дня гинуть люди. Подивітьcя, скільки важкопоранених. А що з ними? Про них ніхто не думає. А є люди, які зробили щось для Майдану, але зараз залишені на узбіччі та забуті. Важливо пам’ятати про них.

Ніхто не допоможе Україні. І це краще для України. Звісно, я особисто виступаю щодо потреби підтримки Європи, за те, щоб сюди прислали зброю. Але я маю на увазі те, що для внутрішнього становлення українців буде краще, якщо ви відштовхуватиметься від того, що вам ніхто не допоможе. Це зробить вас сильнішими. Людина, яка робить себе залежною від допомоги іншої людини, є слабкою людиною. Україні ніхто не потрібен. Ви достатньо великі, ви достатньо багаті, ви достатньо мудрі, щирі. Ви — самодостатні.