Моя «ода» книжкам...

Нещодавно мені до рук потрапило видання «Не сподівайтеся позбутися книжок». Це чудова розмова двох неймовірно цікавих людей — Умберто Еко та Жан-Клода Кар’єра. Зізнаюся, що раніше я не читала Умберто Еко — через страх, що не подужаю та не осягну його творів. Але, на щастя, ця книжка змінила моє ставлення і розвіяла страхи. Найсильніше моє враження — це відчуття присутності. Ніби читач сидить поміж цих двох надзвичайно розумних людей і, затамувавши подих, слухає. Жодного менторського тону, тонкий гумор, делікатна й легка самоіронія та незчисленна кількість цікавих фактів, які занурюють у глибину роздумів. І головний висновок такий: книжка є водночас довершеним та простим, наче колесо, об’єктом. Тому вона вічна. Для читання книжок не потрібна електрика чи особливі гаджети. Потрібні лише читач та книжка...

Думаю, кожен відчує в цьому співзвучність зі своїм ставленням до читання. Адже книжка — простий об’єкт, який містить у собі Всесвіт. І цей Всесвіт розширюється і змінюється відповідно до читача. Тобто книжка містить у собі справжнє безмежжя. Яке ж це незвичайне задоволення — щоразу відкривати для себе нові рівні та глибини улюбленої книжки!

А приводом для написання цього тексту виявилося одне свято. День працівників видавництв, друкарень та книгорозповсюдження, який відзначають 28 травня. Без них ми мали б набагато менше шансів зустрітися з цими вмістилищами безмежного світу...