Перейти до основного вмісту
На сайті проводяться технічні роботи. Вибачте за незручності.

«Миротворчість» під грім канонади

Не зазнавши поразки на фронті, Україна може стати жертвою внутрішньої зради
29 листопада, 12:18

Півроку тому відомий політик сказав, що «головне — припинити стріляти». Україна на Донбасі припинила, а ворог — ні. Тому знову гинуть і здобувають поранення наші бійці, стаючи мішенями для російських снарядів, ракет, куль і мін. Ось такий «зелений» мир, що наближає Україну до поразки й краху.

А в РНБО царює справжній цирк. Як заявив улюбленець Зеленського пан Сивохо, там готують «платформу примирення й згоди» (тепер так називається капітуляція?). Буцімто (як їм диктують з Москви) у нас триває громадянська війна. Немає в Україні громадянської війни, а є агресивна війна Росії проти нашої країни, всупереч маренню «миротворців».

Щоб у нас було повне примирення — російські війська мають покинути Крим і Донбас. І поступово Україна залікує рани. На жаль, війна проти України ведеться не лише на фронті, а й у тилу. На телеканалі «Прямий» показали демарш нардепа генерала Михайла Забродського, який розповів, що Печерський районний суд дав доступ конторі пана Труби (ДБР) до стратегічного секретного плану використання Збройних Сил України, що може зробити неминучим просочування надсекретної інформації й потрапляння її до рук ворога.

Навіщо слідчим ДБР такий документ? Щоб передати його Росії? За таких українських (?) судів Кремлю навіть не потрібно тримати у нас своїх агентів. Ветеран війни Ігор Лапін вважає передання надсекретного плану в руки ДБР (діяльність якого викликає дедалі більше занепокоєння серед патріотів України) прямою державною зрадою.

Сьогодні почалася атака на Збройні Сили України. На радість Кремлю армію свідомо дискредитують. Зразком дискредитації є переслідування генерала Марченка, хоча військові спростовують усі звинувачення на його адресу. А політичний оглядач Станіслав Федорчук заявив: справи проти генерала Марченка, проти Ігоря Лапіна, проти Софії Федини — це початок репресій проти тих, хто заважає Зеленському «замиритися» з Москвою. Зрозуміло, на тяжких і принизливих умовах Москви, з фактичним зреченням російського Криму й приєднанням України до ОРДЛО, які повністю контролюються РФ. Ситуація стає дедалі тривожнішою. Не зазнавши поразки на фронті, Україна може стати жертвою внутрішньої зради.

На «Еспресо-TV» політолог Євген Магда заявив щодо незрідка дивних висловлювань шефа МЗС пана Пристайка: «У кожному його виступі є зачіпки, які натякають на державну зраду».

Кількість фактів, що підтверджують такі підозри й побоювання, нестримно зростає. Політолог Юрій Романенко повідомив, що в січні 2020 року помічник Путіна Сурков збирається неофіційно відвідати Україну. Навіщо? Обговорити вартість України, визначену політичним «гуру» Зеленського Коломойським? Роман Безсмертний сказав, що представник Зеленського Єрмак посилено спілкувався із Сурковим. Що це означає? До речі, російський політичний емігрант Андрій Піонтковський назвав Єрмака представником Путіна в команді Зеленського...

На каналі «24» відомий борець проти корупції Віталій Шабунін ганьбив Коломойського за його спроби продати Україну Росії. Ну, за таке треба не ганьбити, а щось інше робити. Зрозуміло, що для Коломойського Україна може отримати гроші або від МВФ, або від Кремля. Тому, як він думає, люди Коломойського в Зе-команді, зокрема нардепи Дубінський і Бужанський (улюблений експерт Наташі Влащенко на «ZIK»), активно боротимуться проти МВФ.

Дубінський — теж антикорупціонер, штатний  на каналі «1+1» і деяких інших. Великий любитель заглядати в чужу кишеню, але сам не поспішає піддавати аудиту свою власну. Утім, це зробив телеканал «24», програма «Наші гроші». Виявилося, що фанатичний борець проти нехороших зажерливих чиновників пан Дубінський є щасливим володарем  24 (!!!) квартир,17 (!!!) автівок, 6 земельних ділянок і 2 будинків. Одна дотепна людина сказала, що в Україні є два найприбутковіші види діяльності: 1-й — це корупція, а 2-й — це боротьба з корупцією. А як бідний, нещасний Дубінський, який називав себе «безсрібником», скаржився, що вимушений  їсти просто в залі засідань Верховної Ради, оскільки  йому не осилити фінансово обіди в парламентській їдальні ціною  300 гривень...

А звідки ж гроші на величезне майно? Коли такі запитання ставлять лідерові російської Чечні Кадирову: «Рамзане Ахматовичу, звідки гроші?»  Кадиров променисто посміхається, здіймає руки до неба й відповідає:  «Аллах дає!» А Дубінському — журналістика, за його словами. Так, фантастично прибуткове в умовах України заняття...

Ну а поки що наближення дати на початку грудня, коли Зеленський має прибути до Парижа «на килим» до Путіна, Макрона й Меркель, викликає дуже тяжкі передчуття національної катастрофи. Добре ще, якщо Зеленському стане розуму й сили волі нічого там не підписувати, тоді в України й самого Зеленського залишаться шанси щасливо вибратися з усієї  цієї історії.

Віталій Портников заявив, що Коломойський зробив Зеленського президентом, але таким його не вважає. Він його сприймає як актора свого телевізійного кабаре. А відповідати передусім за всі наслідки політичних авантюр, помилок і провалів доведеться саме Президентові. У цей же час відомі діячі Європейського Союзу заявляють, що фінансово не підтримуватимуть Україну, якщо тут не проявлять активність у розслідуванні виведення з Приватбанку мільярдів доларів.

Ми пам’ятаємо, як п’ятий президент Порошенко із задоволенням цитував лідера Сінгапуру Лі Куан Ю, який як рецепт боротьби з корупцією радив кинути до в’язниці трьох своїх друзів. Але Порошенко свої заклики не реалізував і погано закінчив президентство. Тепер такий самий категоричний імператив перед Зеленським: із цього приводу британський професор українського походження Тарас Кузьо сказав, що якщо Зеленський посадить Коломойського, то стане героєм. А якщо ні — Україна опиниться в дуже тяжкому становищі.

На «Еспресо» в студії Сергія Руденка відбулася цікава  бесіда з ексвіцеспікером ВР Оксаною Сироїд. Серед іншого вона розповіла, що під час спілкування зі студентською аудиторією в Харкові один з присутніх поставив їй запитання: то у нас війна з РФ чи не війна, то Росія ворог чи партнер? І резюмував, що невизначеність, яка триває вже 6 років, позбавляє віри в перемогу й деморалізує армію. Без визначеності не можна нічого побудувати й досягти успіху.

Сироїд засудила капітулянтський промосковський закон про «особливий статус Донбасу, який 2014 р. пропхнув через ВР Петро Порошенко. Зараз він дає цьому якісь «пристойні» пояснення, але факт залишається фактом. А нова влада обіцяє такий самий промосковський, але вже не тимчасовий, а постійний закон, абсолютно токсичний для України.

Сергій Руденко, цитуючи статті російських ЗМІ, розповів, що підсумковий документ зустрічі Зеленського, Путіна, Макрона й Меркель у Парижі вже готовий і погоджений з усіма учасниками. Уже під час самого саміту вони вирішать, буде цей документ публічним чи таємним. Нас чекає епохальна зрада України в XXI столітті? Паризька змова за участю Президента України?

Я згоден з пані Сироїд, яка стверджує, що у нас не було й немає української патріотичної влади, здатної відстоювати національні інтереси. Сироїд вважає, що в період правління Порошенком нічого не було зроблено для розгрому антиукраїнських сил усередині країни. І тому вони сьогодні в парламенті й реально можуть захопити владу. Між іншим, експосол США в Україні Марі Іованович заявила в Конгресі США, що триває гібридна війна за контроль над владою України. Здається, Москва вже встановила такий контроль (якщо судити з дій команди Зеленського).

І важко не погодитися з висновком Оксани Сироїд: лише українська армія й український народ можуть  дати нам мир, а не Кремль, Європа або США, хоча підтримка Заходу для нас дуже важлива. Лише українська сила нас врятує. Усілякі Коломойські намагаються змусити нас усіх забути (фраза олігарха: за 5-10 років кров забудуть), але ми маємо все пам’ятати. Саме безпам’ятність мільйонів українців незрідка прирікала Україну на катастрофи й трагедії. І невже вибори 2019 року були вчинком людей з доброю історичною пам’яттю? Дмитро Чекалін на «Прямому» сказав: суспільство у нас дезорієнтоване, як і 100 років тому. 1918 року в Києві було 30 тисяч офіцерів, а проти більшовиків вийшло 300 студентів і гімназистів.

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати