Живе і мертве

В.о. заступника губернатора Томської області О.Б. Пушкаренко написав ректорові Томського університету Е.В. Галажинському листа з проханням направити на мітинг-концерт, присвячений «возз’єднанню республіки Криму з Росією», студентів, викладачів і співробітників вишу у кількості 500 штук.

Власне, це все, що треба знати про путінську Росію. Аби зрозуміти, як влаштований внутрішній світ людей стародавньої месопотамської цивілізації, треба читати сказання про Гільгамеша, розібратися в душі стародавнього грека допоможе «Іліада» та «Одіссея», а як короткий путівник закутками новітньої духовності представників «русского мира» важко знайти щось краще, ніж ось це творіння О.Б. Пушкаренка.

До листа додається перелік гасел, які мають бути розміщені на плакатах. Ці гасла студенти, викладачі мають вигукувати на мітингу. Плакатами ректорові наказано мітингувальників забезпечити. Гасел 31 штука. Кожне з них — шедевр. Розміри колонки не дозволяють навести їх усі, хоча спокуса велика. Ось перша шістка гасел. «Щасливі разом!», «Чужого нам не треба, але свого не віддамо!». Далі йдуть три гасла про Путіна: «Путін — рятівник Криму і Севастополя!», «Спасибі Путину за Крим і Севастополь» і «ВВП — Ввічливо! Вчасно! Правильно!». Ну, і окремий шедевр — гасло з інструкцією, що додається: «Я люблю Крим! (варіант із сердечком замість «люблю»).

Цей цінний документ епохи пізнього путінізму, окрім всього іншого, ще й чудова демонстрація тієї прірви, яка відділяє сучасну Росію від Європи. Для того, щоб зрозуміти глибину цієї прірви, треба спробувати уявити собі аналогічного листа, наприклад, мера Парижа ректорові Сорбонни.

Окрім того, цей документ — непоганий індикатор ефективності впливу всієї машини інформаційної війни, яку путінський телевізор веде передусім з росіянами. Якщо доводиться вдаватися до таких методів, отже, зомбо-ящик не настільки ефективний, як це інколи видається.

Проте потужність опромінення телевізором нарощується. Минулого тижня був сильний сплеск антиукраїнської істерики. Однією з особливостей цього витка істерики стало підвищення ролі іноземних «експертів», передусім з України та Ізраїлю. Сьогодні можна вже з упевненістю сказати, що одне з найсильніших знарядь в інформаційній війні проти України — це український політолог В’ячеслав Ковтун. При цьому не має вирішального значення, отримує він гроші від російських телеканалів, як про це наполегливо твердять в ефірі цих же телеканалів, чи він щирий патріот України і намагається захищати її позицію в лігві ворога. Важливий результат, суть якого в тому, що В’ячеслав Ковтун — карикатура. Він — ідеальна мішень для знущань з позиції України, оскільки, по-перше, він їх терпить, постійно посміхаючись, а по-друге, представляє український погляд таким чином, що кращого способу її скомпрометувати не треба й вигадувати, досить надати слово Ковтуну.

У програмі «Вечер» від 15.03.2017 на телеканалі «Росія-1» під час обговорення рішення Порошенка запровадити транспортну блокаду «ЛДНР», В’ячеслав Ковтун публічно продемонстрував роздвоєння своєї громадянської особистості. «Я як громадянин — проти блокади!» — повідомив український політолог. Але одразу ж обмовився: «А як лояльний громадянин я — за!». Звісно, така демонстрація дивної конструкції громадянської самосвідомості Ковтуна, яка ділиться навпіл, до того ж обидві половинки Ковтуна категорично не згодні одна з одною, не могла не викликати захвату у студії Соловйова. А його фірмові плачучі інтонації, з якими Ковтун намагається обстоювати свою позицію, додають цьому «експертові» геть-чисто карикатурної подоби.

Заради справедливості слід зазначити, що й серед тих українських «експертів», які, за задумом Соловйова займати проросійську позицію, дедалі частіше спостерігаються самопародії. Ось фрагмент із виступу Володимира Олійника, колишнього депутата Верховної Ради, оголошеного в Україні у розшук. Володимир Миколайович взявся аналізувати розстановку сил в українській політиці і на основі цього аналізу дав прогноз долі президента Порошенка. На його переконання, єдиною гарантією збереження влади в руках Порошенка був 6-й флот США. Але, як стало відомо Олійнику, «6-й флот пішов з фарватеру Дніпра, і тепер Порошенка ніхто не врятує». Ескадри шостого флоту ВМС США формуються штабом ВМС щоразу по-різному, залежно від поставленого завдання. В будь-якому разі, туди входить кілька авіаносців, атомні підводні човни, ну, й так всілякої дрібноти, крейсерів та есмінців, десяток-півтора. Коли «експерт» Олійник повідомив про те, що «6-й флот пішов з фарватеру Дніпра», ця чудова картина нагадала мені старий жарт про американський підводний човен у степах України. Сумна доля президента Порошенка на тлі цієї картини вже мало кого цікавила.

Останніми місяцями на передній край інформаційної війни висувався «громадський діяч Ізраїлю» Яків Кедмі. Соловйов постійно презентує його як керівника ізраїльської спецслужби, яким ця людина ніколи не була. Проте він, вочевидь, є експертом з усіх питань всесвіту. Україна не виняток. Ще навесні 2014 року він у програмі «Особлива папка» ізраїльського телеканалу ITONTV пояснював, що Путін неодмінно візьме всю Україну, наголошуючи: «Путіну не потрібен ні Крим, ні східна частина України. Путіну потрібна вся Україна цілком». Оскільки минуло відтоді три роки, а Путін досі не виправдав надій Якова Кедмі, не захопив всієї України цілком, ізраїльський «експерт» продовжив свої пророкування загибелі України, але трохи змінив сценарій цієї загибелі.

Передусім він виголосив ритуальне заклинання: «На Україні влади — немає!». Утім, ці слова у студії Соловйова звучать замість вітання. Зустрічаються, наприклад, депутат Железняк із політологом Кургіняном, і Железняк — Кургіняну: «На Україні влади — немає!». А той йому у відповідь: «Фашистському режиму Порошенка залишилося жити максимум тиждень!». Це в них замість піонерського: «Будь готовий!» — «Завжди готовий!». Але Яків Кедмі ритуальним вітанням не обмежився і тему розвинув. Він пояснив, що єдиний, хто може навести лад на території України, це ті, хто на Донбасі. Після чого перейшов вже до завершальної частини ритуалу і повідомив, що «Україна стоїть перед величезною кривавою лазнею».

Ідею про рятівну місію банд «ЛДНР» розвинув політолог Куликов. Але він її висловив у формі порад українським олігархам. «Єдина сила, — заявив Куликов, — яка може навести лад на Україні, це збройні сили республік («ДНР» і «ЛНР». — І.Я.). Я б порадив звернутися до Захарченка і Плотницького. Це останній шанс українських олігархічних груп якось вилізти з цієї ситуації. Олігархи мають зробити цю ставку і вирушити на перемовини». Кінець цитати.

«Політолог» Куликов вважає, що має право радити владі України і українським олігархам на тій підставі, що деяким з них він свого часу надавав експертні та консалтингові послуги. Вважаю, що однією з істотних причин скрутного становища української економіки і політики є абсолютно незрозуміла довіра до порад таких пройдисвітів, як «політолог» Куликов. Гадаю, що за ступенем згубності цей чинник, поза сумнівом, поступається російській агресії, але входить до першої десятки причин, що призвели до нинішньої української політичної та економічної кризи.

Мертве від живого легко відрізнити. У царстві мертвих немає руху, немає болю, мерці не роблять дурниць і не помиляються, вони не бувають слабкими і смішними. Українська політика — жива, тому в ній у великій кількості трапляються дурниці й помилки, а українські політики постійно викликають сміх у російських коментаторів. У ходячих політичних трупів, що мовлять в ефірі російських телеканалів, у головах суцільні гасла, на кшталт тих, що чиновник Томська надіслав ректорові Томського університету. І знаєте, що я подумав? Можливо, в якомусь куточку мертвої душі російських політиків і тілі експертів зберігся малесенький живий куточок. І в цьому куточку живе заздрість до сусідньої країни, в якій є життя, а отже, й надія на розвиток. Те, чого немає і не може бути в путінській Росії.