Хто пожертвував свободою заради безпеки, не заслуговує ні на свободу, ні на безпеку.
Бенджамін Франклін, американський учений-фізик, державний діяч, дипломат і публіцист.

Чужинці, які стали найріднішими

Про одні з перших рослин, що завезені в Європу з Південної Америки
10 вересня, 2020 - 15:37

Ці квіти настільки поширені в Україні, аж не віриться, що кілька століть тому наші предки не знали навіть про їхнє існування.

Чорнобривців (по-науковому «тагетис») у світі нараховують приблизно 60 видів, а їхньою батьківщиною є Америка, де вони ростуть «від Арізони до Аргентини», — розповідає біологиня Марія САВЧУК. — Із приходом на американський континент європейців чорнобривці приблизно у ХVIII столітті потрапили й на європейський континент, звідки згодом розповсюдилися по всьому світі. В Європі ж поширені здебільшого три види — прямостоячі, розлогі й вузьколисті, які ще називають американськими, французькими і мексиканськими.

ЧОРНОБРИВЦІ ПОЧАЛИ ВИРОЩУВАТИ АЦТЕКИ

Своєю латинською назвою чорнобривці, як і багато інших рослин, зобов’язані шведському природознавцю Карлу Ліннею, який назвав їх на честь Тагеса — сина Генія і внука Юпітера. Вчений вважав, що квіти такі ж гарні, як і опис зовнішності цього юнака. За легендами, він з’явився просто із землі в образі хлопчика з розумом старого чоловіка.

З чорнобривцями у багатьох народів пов’язано чимало легенд і вірувань. Давні індійці вірили, що ці яскраві квіти ростуть там, де заховане золото. Вони вважали, що саме Тагес показує, де знаходяться скарби.

Ацтеки вирощували чорнобривці для лікування лихоманки, виснаження і захворювань нирок, захищали ними житло від мух, а овочеві й фруктові культури — від різних шкідників. Вони використовували квіти і в ритуальних обрядах. Шанують квіти і сучасні мексиканці, які називають їх flor de muertо і прикрашають ними вівтарі й будинки у День мертвих.

ЇХ ШАНУЮТЬ І В АМЕРИЦІ, І В АЗІЇ, І В ЄВРОПІ

Дуже трепетно ставляться до чорнобривців у Азії. В індуїстській релігії цим квітам відведено особливе місце: вони уособлюють бога Крішну. Під час головних свят гірляндами з чорнобривців прикрашають будинки й офіси, квіти вплітають у волосся, вінки одягають на тварин. Квіти неодмінно використовують на всіх значимих релігійних церемоніях — весіллях, похоронах, а також на численних фестивалях.

У Європі також люблять і шанують чорнобривці. У Великобританії їх називають золотом Марії, в Німеччині — студентськими квітами, а в Росії за оксамитові пелюстки — бархатками.

У ранньому християнстві, за переказами, існувала традиція прикрашати цими квітами, що символізували золоті монети, зображення Діви Марії.

Окрім декоративних, чорнобривці (переважно прямостоячі види) мають і лікувальні властивості. З рослини видобувають лютеїн — жовтий пігмент, який використовують у фармацевтичній промисловості. Користуються ним і в харчовій промисловості як харчовим барвником під кодом E161b.

Із давніх часів індійці майя вважали чорнобривці магічною квіткою і готували з її пелюсток священний напій «балче», який мав психотропну дію і міг викликати галюцинації. Ацтеки екстрактом тагетеса рятували людей, вражених блискавкою. Вони пили чай із чорнобривців для лікування діареї й шлункових кольок, посилення лактації.

Пізніші дослідження підтвердили лікувальні властивості чорнобривців. Каротиноїди, що містяться у квітах, понижують ризик розвитку катаракти, мають протизапальні й протигрибкові властивості, заспокійливо діють на нервову систему і зміцнюють судини. Свіжий сік чорнобривців допомагає позбутися неприємних відчуттів, набряку та сверблячки після укусів комах, а ефірна олія чорнобривців є отрутою для багатьох комах.

Народні цілителі вважають, що квіти чорнобривців допомагають відновити шкіру після ран та опіків, лікують стоматит і ангіну, позбавляють від закрепів, знижують тиск, нормалізують стан судин, знімають стрес та заспокоюють нервову систему, зміцнюють імунітет і запобігають застудним недугам. А ще люди здавна помічали, що якщо чорнобривці використовувати на городі як попередники перед ягодами і овочами, то вони сприяють оздоровленню ґрунту від грибкових захворювань і нематод.

ІМЕРЕТИНСЬКИЙ ШАФРАН

А чи чули ви щось про імеретинський шафран? Якщо бували у Грузії, то точно чули, там його використовують досить часто, добавляючи в багато страв, щоб поліпшити їхній смак і колір.

Так ось, імеретинський шафран насправді не шафран, а висушені й подрібнені квіти чорнобривців. Імеретинським його називають через назву місцевості у Західній Грузії — Імеретія. Його часто плутають і навіть продають під видом дорогого справжнього шафрану, хоча в них мало спільного. Обидві прянощі мають властивості фарбувати і змінювати смак, але зовсім по-різному. І ціна в них далеко не однакова. Якщо хочете справжній шафран, то все ж краще, коли він буде іранського виробництва.

У Грузії ж, та і в багатьох інших країнах, імеретинський шафран користується неабиякою популярністю. Його використовують для приготування м’ясних і рибних страв. Особливий смак, вважають шанувальники грузинської кухні, вони додають стравам із домашньої птиці: Разом з іншими прянощами імеретинський шафран додає особливого смаку знаменитій грузинській страві — сациві — з індички, риби та овочів, яку просто не можливо приготувати без цієї приправи.

ОДИН ІЗ СИМВОЛІВ УКРАЇНИ

А вже як люблять і шанують чорнобривці українці, можна й не розповідати. В селі точно жодного подвір’я без цих квітів не знайдеш. Висаджують їх і на кладовищах, прикрашаючи могили дорогих людей, і обабіч доріг — для радості й гарного настрою.

Українську назву вони отримали, як вважають, за особливий вигляд квітки, де помаранчеві пелюстки облямовані чорними, ніби брови, обідками.

Чорнобривці часто згадуються в українських народних легендах, у народних піснях і в сучасних авторських творах, а пісня композитора Володимира Верменича на вірш Миколи Сингаївського «Чорнобривців насіяла мати» стала пісенним реквіємом не тільки матері поета, а й усім українським матерям.

Людмила СТУПЧУК. Фото Оксани Ралдугіної та з відкритих джерел
Газета: