Сонячні імпресії Віктора Чауса

Художник народився 5 червня 1940 року в селищі Ямпіль Донецької області, а професійні навички здобув у Кримському художньому училищі. 1966 року складав іспити до Харківського художньо-промислового інституту, який має міцні «цехові» традиції: у 1920 — 1930 роках тут викладали талановиті новатори українського живопису: Анатолій Петрицький та Федір Кричевський, дещо пізніше — Микола Самокиш, Михайло Дерегус та інші митці, які заклали фундамент «харківської школи живопису» післявоєнного періоду. Віктор Чаус навчався в інституті на факультеті монументально-декоративного розпису у талановитих викладачів С. Солодовника, Є. Єгорова, А. Колісника та Б. Косарєва. 1971 року він захистив диплом: створив неперевершений розпис для музею Григорія Сковороди, і того ж самого року стає асистентом, а дещо пізніше — старшим викладачем кафедри живопису.

Розглядаючи полотна цього майстра, нескладно помітити, що він вважає цікавими всі жанри, бо пише досить багато і портретів, і натюрмортів, і краєвидів. Проте здається, що найбільш яскраво його талант розкрився саме в жанрових творах, більшість із яких присвячена українським народним традиціям. Сьогодні навряд чи реально існує цей ідилічний світ, проте на картинах художника про наші коріння нагадують чудові парубки та дівчата в національному вбранні, які несуться в несамовитому танку. Звертаючись до народної тематики, досить важко не піддатися її чарам — отже, митець створює певний архетип, що повторює відомі типи дівчат у спадщині О. Архіпова («Темний танок» 1912 р. «Молода селянка в жовтій хустці» 1916р.), та персонажів блискучих імпресіоністичних шедеврів О. Мурашка, що написані в Україні.

І ці паралелі з визнаними майстрами живопису виникають зовсім не випадково: у Чауса є та ж сама здатність «відчувати» колір, створювати нові гами вишуканих барв, він так само ретельно виписує ефект світла сонячних променів, що акцентують глядацьку увагу на натурі, а потім — нібито «тануть» у повітрі. Мистець темпераментно й соковито накладає на полотно густу, майже не розбавлену фарбу і з натхненням створює мозаїку з білих, рожевих, жовтих та червоних кольорових плям, підкреслюючи враження активного життєвого руху навколо головного персонажа.

Найбільш яскравим та виразним прикладом специфічної техніки, що притаманна творчості Віктора Чауса, є його відомі жанрові полотна «Червона Рута», «Свято в селі», «Ярморок». Варто пригадати також і картину «Червоне намисто», де гарна молода жінка в яскравому святковому національному вбранні сидить біля самовару — в цьому творі, як, до речі, і в багатьох інших, є поєднання жанрів портрету і натюрморту, що доповнюють одне одного. В картині «За шиттям» ми бачимо молоду жінку в саду, серед зеленого гомону розкішних дерев-велетнів та променів сліпучого літнього сонця. В полотні «Сонячні зайчики» — той самий сюжет, проте тут модель напівоголена, і зображена художником зі спини, а композиція побудована на досить складній мозаїці із осяйних променів, сонячних зайчиків.

Між іншим, тема природної стихії, що художнику припала до душі ще зі студентських пленерів, цікаво віддзеркалилася у серії краєвидів. На щастя, художник мав змогу багато подорожувати: він мандрував не лише українським Кримом, а й Англією, і навіть Арктикою. На згадку про ці подорожі залишилися чудові полотна: «Вулиця Бродстрейля», «Пейзаж з вітрилами», «Човни», «Яхти Ла-Манша». Жанр натюрморту подарував прихильникам таланту Віктора Чауса такі чудові полотна, як «Гладіолуси» та «Квіти», а «Автопортрет у червоному» дозволяє нам побачити самого художника в досить незвичному, проте справді вільному, суто естетському ракурсі.

Крім традиційних вітчизняних виставок, Віктор Чаус представляв свій імпресіоністський живопис на міжнародних експозиціях, зокрема на «Виставці Радянського живопису» в Токіо, а 1992 року відбулися дві великі виставки в Чикаго та Берлині. Із 1998 року він — голова секції живопису Академії дизайну та образотворчих мистецтв, із 1999-го — професор кафедри живопису Харківського художнього інституту. Чимало першокласних взірців живопису Віктора Чауса зберігаються в приватних колекціях Японії, Ізраїлю, Німеччини, Польщі та США.

Фоторепродукції картин надано автором