Вишневий лускунчик

Ці невеличкі ошатні створіння живуть обережним цікавим життям, сповненим пригод і різноманітних несподіванок, як це й заведено у птахів. У народі їх навіть називають пташками-невидимками. Але частіше — лущак, лущик, дубоніс, вишняр, черешняр, горохоїд, кістар.

Костогриз водиться по всій території України, — розповідає біолог Марія САВЧУК. — Гніздиться він також майже по всій території України, хіба крім Присивашшя та рівнинного Криму, а мігрує і зимує скрізь. Птахи почуваються непогано майже в усіх європейських країнах, його можна побачити навіть у Скандинавії й на островах Середземномор’я.

Костогриз лише здається дещо незграбним ба навіть лінивим птахом. Він може довго сидіти на тому самому місці, мало ворушиться й не наважується відразу спурхнути з гілки. Ось лише тут був, а за мить — на цьому місці нікого й немає. Здатність птахів до несподіваного стрімкого польоту вражає! Костогриз може блискавкою промайнути між деревами і так само миттєво зникає в їхньому листі. Орнітологи відзначають, що половина махових пір’їн у крилах цих птахів розширені донизу та фігурно зрізані, що відіграє особливу роль в аеродинаміці польоту.

Більшу частину часу костогризи ховаються у кронах дерев, віддаючи перевагу потаємному способу життя. На землю вони спускаються зазвичай лише за тим, щоб попити води чи знайти насіння, але й тоді намагаються триматися поблизу дерев-рятівників від небезпеки.

ДУБОВІ НОСИКИ — І СТОЛОВЕ ПРИЛАДДЯ, І ЗБРОЯ

Потаємна і боязка пташка намагається уникати уваги з боку людини, але допитливі можуть все ж побачити її навіть у міському парку, серед горобців та снігурів. Її забарвлення взимку трохи світліше, але до літа воно стане яскравішим, а дзьоб — блакитнішим. Яскраве й пістряве забарвлення цього найбільшого представника сімейства в’юркових викликає захоплення кожного, кому вдалося таки побачити птахів. Коричнево-руде забарвлення тіла, навколо дзьоба і на горлі у самця — чорна плямка, чорний хвіст та крила, вздовж яких розмістилася широка біла смужка.

Cамець-костогриз, як це й ведеться у птахів, набагато яскравіший, аніж самка, справжній «франт». Особливо гарний він навесні, коли вкрай важливо справити гарне враження на костогризиху і домогтися її прихильності своєю красою, силою, вправністю й переконати її, що він — найкращий вибір для створення родини.

Розмірами костогризи — приблизно як шпаки, ось лише тіло в них щільніше і коротше. Голова велика, з великим товстим дзьобом. Сторонньому може здаватися, що такий дзьоб заважає птахові, але це зовсім не так.

Потужний дзьоб допомагає костогризу добувати їжу, розбиваючи кісточки, крім цього, служить зброєю у хвилину небезпеки. У разі нападу птах захищається укусами дзьоба, який можуть здавлювати з силою понад сорок кілограмів.

НАЙКРАЩІ ДЕЛІКАТЕСИ — ВИШНЕВІ КІСТОЧКИ

Природа недарма подарувала костогризам такий великий та сильний дзьоб. Ці птахи харчуються кісточками вишні, сливи, черемхи. Причому вишневі кістянки для них — те ж саме, що для нас улюблені делікатеси, дуже вже вони їх полюбляють.

Чим птах харчується, біля того й живе. А вишневі сади для цих лускунчиків — це справжній рай! М’якоть ягід вони просто викидають, а кісточки розбивають за допомогою дзьоба, і роблять це з легкістю.

А ще птахи охоче поїдають горобину та бузину, а також насіння граба, клена, чортополоху, соняшника, букові горішки. Навесні живляться бруньками й молодими пагонами, а влітку комахами — гусеницями та хрущами.

Восени вони з особливим задоволенням ласують дубовими галами — наростами на листках дерев, де містяться личинки комах і тля. Знайшовши дерево з галами, костогриз не відходить від нього, доки не роздовбає і не виїсть усю «смакоту». І жоден птах не може зрівнятися з ним у цій майстерності.

Костогризи допомагають деревам, очищуючи їх від дубових листоверток, а гусені непарного шовкопряда вони перехоплюють під деревами, коли ті мандрують від дерева до дерева. Турботливі батьки годують такою, на їхню думку, смакотою своїх пташенят, заздалегідь обірвавши на них пекучі ворсинки, щоб не нашкодити малюкам.

Отож, перш ніж сердитися на костогризів за напади на вишневі садки, не забувайте і про користь, яку вони приносять іншим деревам. Хоча, чесно кажучи, ці нарікання можна й зрозуміти. Завдяки таким нальотам садівники можуть зазнати чималих збитків.

Цікаве й гніздо костогриза — у вигляді плоскої чаші. Його стінки та дно птах складає із сухих деревних гілочок і «прикрашає» листочками лишайників, а іноді й суцвіттями трав. У такому кубельці, вистеленому тонким шаром дрібних корінців, смужками лика, стеблами трав з домішкою кінського волосся, і живуть пташенята й їхня матуся.

КОСТОГРИЗИ СПІВАЮТЬ, КОЛИ ЗАКОХАНІ

Зазвичай костогризи — стримані та мовчазні. Лише м’якоть плодів, які падають на землю, чи легке шурхотіння листя можуть видати їхнє місцезнаходження досвідченим птахознавцям.

Однак навесні, у період романтичного упадання за самкою та створення сімейного гніздечка, можна почути пісню самця. Вона простенька і складається із доволі одноманітних «цикаючих» звуків. Під час висиджування малят батьки поводяться особливо тихо і знову починають радісно цикотіти, коли з’являються й підростають пташенята.

Ось такі вони — вишневі лускунчики, які разом з іншими птахами є частиною нашого довкілля. Для збереження виду, наголошують орнітологи, необхідно забезпечити їм постійну кормову базу. А для цього важливо відмовитися від використання пестицидів, не збирати всі плоди кісточкових дерев, не нищити місця, придатні для гніздування птахів, дбати про збереження в садах, парках та лісах високих і старих дерев та кущів.

І пам’ятати, що надмірне використання природи — згубне насамперед для самої людини.