«Не можна обкрадати себе ж…»
Війна змушує нас визначитися відносно того, яку державу ми хочемо побудувати. Вже майже три роки війна для нас — це жорстокий і прискіпливий екзаменатор, навіть певною мірою час одкровення. Розкручені ідоли стали розчаруванням. Терміни на кшталт «боротьба з корупцією» та «необхідність реформ» вицвіли від відсутності конкретних дій. Проте залишається надія на те, що народ, який зміг у час страшних випробувань мобілізуватися, створивши рухи добровольців і волонтерів, зрештою здатен і до старанної, надскладної роботи з розбудови держави.
Цей рік був 25-ю річницею відновлення Україною незалежності. В Декларації про державний суверенітет, написаній рукою дисидента Левка Лук’яненка, значиться ключова фраза про «тисячолітню традицію державотворення». Експерти «Дня» в черговий раз зробили зріз часу нашого, без сумніву, історичного періоду, в якому українці випробовуються не лише на міцність, а й на спроможність виправдати згадану фразу, що прописана в паспорті держави.
Отже, наприкінці року за доброю традицією «День» звернувся до своїх авторів, постійних читачів, партнерів та експертів із проханням відповісти на чотири запитання нашої новорічної анкети. Чесні відповіді з одного боку виступають «маркером» того, як країна провела рік, які шанси використала, а які безповоротно втратила. З другого — слугують певним прогнозом очікувань у 2017-му. Переконані, що вам цікаво буде з ними ознайомитися.
1. Які події 2016 року, на вашу думку, вплинули на Україну і світ?
2. Чим рік, що минає, став особливим персонально для вас?
3. Кого вважаєте героєм і антигероєм року?
4. 2016-го наше видання відзначило 20-річчя свого існування. Ви і «День». Які проекти газети за всі ці роки відіграли найбільшу роль для розвитку нашого суспільства?
Ігор ГУЛИК, заступник виконавчого директора ТРК «Львів»:
– 1. Знакових подій було чимало, кожна з них гідна свого місця у вітчизняній чи світовій історії. Серед української мозаїки я б виокремив багатостраждальне е-декларування. Воно направду здатне докорінно змінити не тільки перебіг подій, а й саму ментальність українців, не позбавлену, на жаль, рудиментів совка. Просто суть е-декларування та наслідки – шокуючі для багатьох – першої спроби наразі ще тонуть у словесній полові та емоціях. Коли все вгамується, коли певні декларації певних персон стануть предметом ретельного інтересу певних нових інституцій, а ще інші «звіти» будуть прикладом того, що в Україні таки можна чесно заробити великі статки, тоді ми уповні оцінимо плоди цієї реформи.
Бо власне, правду кажучи, суть не у мільярдах під подушками. Суть у тому, що ці мільярди могли б працювати на країну та добробут її громадян, урешті-решт – на військо та оборону. Але «світити» ними досі було і не модно, і не вигідно. Навіть небезпечно. Та, з’ясувалося, ховати їх – аморально і підло, особливо тим, хто з усіх сил пнеться у реєстрові патріоти, надягає вишиванки, розповідає про народну біду, ховаючи при цьому астрономічні статки доволі сумнівного походження.
Я далекий від думки, що готівкових королів гризе сумління. Але я переконаний, що, по-перше, тепер їм стане набагато важче жонглювати гарними слівцями перед виборцями, і, по-друге, останні вже не особливо слухатимуть їхню словесну патоку.
Коли ж е-декларування стане нормою не тільки для обмеженого кола осіб (як це було 2016-го), то, цілком імовірно, українці назагал зрозуміють, чому на Заході пересічний обиватель майже безболісно долає періодичні кризи і чому уникнення податків там уважають чи не найтяжчим злочином. Бо не можна обкрадати себе ж…
У світовому ж контексті подією, яка здатна докорінно змінити глобальний перебіг подій, за моєю версією, є перемога Дональда Трампа на президентських виборах у США. Вона стала проміжним пунктом у низці майбутніх електоральних війн, які передбачають на 2017 – 2018 роки у Європі. Але тенденція зрозуміла. Лідери, які вважали, що Фукуяма має рацію і вони є сучасниками «кінця історії», провідники, які з якогось дива повірили, що відкрите суспільство реальне, коли під боком існують деспотії й фактично рабовласницькі анклави, йдуть під бравурні промови наступників – популістів, крайніх правих. Замість «кінця історії» ми переживатимемо її новий початок, і, дай Боже, аби обійшлося без кривавої вселенської бійні.
2. Для мене особисто 2016-й став роком безлічі відкриттів. Завдяки авторському телепроекту я мав нагоду порозмовляти з кількома десятками своїх сучасників, яких цілком сміливо можу назвати скарбом нації. Серед них були і не знайомі досі, і навіть приятелі, але кожен із них дарував мені відкриття – його власний досвід, його емоційний набуток, його особливе світобачення і світосприйняття. Досі я, здебільшого, займався політичною журналістикою, аналітикою. Без сумніву, це цікаво. Та все ж скарби людських душ і доль не до порівняння із найкреативнішими політологічними схемами.
3. У мене колективний герой 2016-го – Параолімпійська збірна України. Я не буду тут нанизувати високі епітети і співати дифірамби. Просто кожен міг побачити цих героїв у ділі – на спортивних аренах. Побачити і зрозуміти, чого вартує наше буденне ниття і скарги порівняно з проблемами цих людей. І запаралелити свій алгоритм поведінки в банальних ситуаціях з їхнім. Гадаю, багато з нас зрозуміли, що виглядаємо не надто…
Антигерой року, може, це неполіткоректно, але – Надія Савченко. Суть не в її переконаннях, вчинках. Суть у тому, що, можливо, сама не бажаючи того, ця імпульсивна жінка дискредитувала все, що тільки можна було дискредитувати: віру в незламність українців у неволі, в те, що бранців доконечно слід вирвати з рук окупантів, у те, що ворога таки треба знищувати, а не чаювати з ним. Мені можуть дорікнути, мовляв, таких майстрів дискредитації всього святого у нас хоч греблю гати. Погоджуюся. Але чомусь Надія тут особливо показова. Може, через таке промовисте ім’я…
4. По-перше, вітаю щиро «День» і його творців – вони направду неперевершені. Втримати якісну газету на ринку, який що не рік, то глибше занурюється у «попсу» і бульварщину, упродовж двох десятків літ – це справді подвиг. Тому найвдалішим проектом вважаю сам «День». А інші – і книги, і фотовиставки, і Літню школу – коштовними оправами до цього скарбу.
