АН-70: держбюрократія не справилася

Як повiдомлялося, віце-прем’єр-міністр оборони РФ Сергій Іванов заявив про Ан 70: «Цей проект ведеться за технічним завданням, складеним у 1984 році, й кінця йому не видно. Що буде далі — побачимо. Щодо цієї теми буде зроблена окрема заява».

Нагадаємо, що програма створення оперативно-тактичного військово-транспортного літака короткого зльоту та посадки Ан-70 реалізовується РФ й Україною на основі міжурядових угод від 1993 і 1999 років. Базовий варіант цього літака здатен перевозити до 35 тонн вантажу на відстань до п’яти тисяч кілометрів. Держзамовниками виступають міністерства оборони, а київський завод «Авіант» проводить складання перших п’яти серійних машин для Міноборони України. Крім того, в 2008 році Україна збирається вивести на ринок комерційну версію Ан-70.

За словами генерального директора Запорізького заводу «Мотор-Січ» В’ячеслава Богуслаєва, за заявами російських військових керівників із приводу Ан-70 стоїть не здоровий глузд, а політика. Але він вважає, що «літак буде, він відбувся, і ми стосовно цього не маємо жодних сумнівів». Гендиректор також зазначає, що його підприємство не планує руйнувати кооперацію з російськими заводами, задіяними у випуску двигуна для цього літака. Але, схоже, його плани сьогодні також під питанням, й українському підприємству доведеться шукати нових суміжників. Експерт у головному штабі ВПС РФ стверджує, що в разі виходу Москви з проекту Ан-70 Києву буде складно самостійно його реалізувати, оскільки 80% підприємств, які комплектують цей літак, розташовані на території Росії.

Утім, інший російський експерт — льотчик-випробувач Олександр Акіменков — не в захваті від цього рішення військової влади РФ. «У створення літака Ан-70 ще з радянських часів вкладено близько $4 млрд. Вийшовши з проекту, Росія фактично дарує ці кошти Україні». За його словами, офіційний вихід Росії з цієї програми юридично розв’яже руки українській стороні, яка зможе самостійно вийти з аналогом літака Ан-70 на міжнародний ринок.

Ще більш авторитетний російський експерт — депутат Держдуми Олександр Лебедєв — вбачає в нинішній ситуації урок для обох країн. «Я думаю, що тут немає якогось політичного підгрунтя, — каже Лебедєв, який є одним із найбільших гравців російського авіаринку. — Це радше обґрунтований вибір російського Міноборони — очевидно, у нього є якісь альтернативи. Але вся ця історія кооперації між двома групами чиновників, двома урядами — я дуже не вірю в таку модель, коли чиновники, які володіють усією власністю галузі, хочуть разом щось побудувати, не перевіряючи ринок і не починаючи із замовлень, що було б правильно в ринковій економіці. Це — непрацююча модель, як і Ту- 334, на який немає жодного замовлення, а його продовжують виготовляти. Сподіваюся, що такого результату не буде щодо Ан-148. По- перше, на нього є замовлення. А головне — в кооперації беруть участь не лише держави, а й приватний сектор. Державній бюрократії з цією справою навіть в одній країні не впоратися». І на останньому місці, на його думку, в цій колізії йде якесь політичне нашарування. «Ось, наприклад, у 148- й машині їх немає», — пояснює Лебедєв і переказує розмову губернатора Воронежа з Володимиром Путіним, який сказав: «Якщо це хороший російсько-український літак, на який є попит, то треба його робити». І навіть відповідаючи на пряме запитання «Дня»: чи не пов’язане це рішення Росії з тим, що Україна прагне до НАТО, Лебедєв відповів так: «Гадаю, що політичний елемент тут задіяний в останню чергу». Але ж, отже, не виключений...